Справа №11а-388/2010 Головуючий у І інстанції: Донченко Ю.В.

Категорія – ч.2 ст.186 КК України Доповідач: Пайонкевич Т.Т.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2010 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Пайонкевича Т.Т.

суддів: Перетятька В.О., Галапаца І.І.

з участю прокурора: Остапик О.П.

засудженого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та самого засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2010 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

засуджено за:

-ч.2 ст.186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

Раніше обраний засудженому ОСОБА_1 запобіжний захід підписка про невиїзд змінено на взяття під варту, взявши його під варту з залу суду.

Строк відбуття покарання визначено рахувати з 24 березня 2010 року.

Вирішено питання речових доказів згідно вимог закону.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 12.01.2010 року, близько 21.00 год. знаходячись на проспекті Чорновола в м. Львові, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна із застосуванням фізичної сили, відкрито заволодів сумкою та речами що знаходились в ній, яка належала потерпілій ОСОБА_3, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 750 грн. Після чого підсудний ОСОБА_1 із викраденими речами був затриманий працівниками міліції.

Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить пом'якшити обране ОСОБА_1 покарання, оскільки воно на його думку надто суворе. Посилається на те, що судом першої інстанції не належно враховані пом'якшуючі покарання обставини а саме: визнання вини, щирого каяття, позитивна характеристика з місця проживання.

Засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить пом'якшити обране йому покарання, оскільки воно на його думку надто суворе. Посилається на те, що не було проведено товарознавчої та наркологічної експертизи, не підтверджене на його думку сума нанесеної матеріальної шкоди, грубе порушення закону на досудовому слідстві а саме не надання йому захисника, невраховані його покази, а лише покази потерпілої та працівників міліції.

Заслухавши доповідача, доводи засудженого на підтримання поданої апеляції, міркування прокурора із запереченнями на апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину при вказаних у вироку обставинах доведена повністю та в апеляціях не оспорюється, а його діям дана правильна кримінально-правова оцінка.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд належним чином врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу винного який раніше притягався до кримінальної відповідальності, його посередню характеристику, обставину, що пом'якшує міру покарання а саме: щире каяття, обставину, що обтяжує міру покарання як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. А тому міра покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України обгрунтовано визначена судом як мінімальна межа, передбачена санкцією даної статті.

Покликання ОСОБА_1 на те, що не було проведено товарознавчої експертизи та не підтверджена сума нанесеної матеріальної шкоди є безпідставними, оскільки як видно з матеріалів справи засуджений вину у вчиненні злочину визнав повністю, клопотання про призначення товарознавчої експертизи не заявляв і суми заподіяної шкоди не оспорював.

Доводи апелянта про те, що на досудовому слідстві було грубо порушено закон, а саме не надання йому захисника є видуманими оскільки такі спростовуються матеріалами справи: заявою ОСОБА_1 про відмову від захисника від 14 січня 2010 року (а.с. 42), та аналогічною заявою від 15 січня 2010 року (а.с. 69).

Заяву апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги його покази а лише покази потерпілої та свідків колегія суддів до уваги не бере, адже як видно з вироку суду цілком вмотивоване рішення суду про надання віри саме показам потерпілої та свідків.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого та його захисника немає.

Керуючись ст.ст.366, 377, 379 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та самого засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2010 року відносно ОСОБА_1 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі 6 місяців з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: