Рокитнівський районний суд Рівненської області

смт. Рокитне, вул. Радянська, 14, 34200, (03635) 2-12-44

Справа №2-а-13/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року смт.Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області

під головуванням судді Єремейчука С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1,ОСОБА_2

до управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними , зобов»язання виплатити недоплачену щомісячну державну допомогу до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком за період 02 квітня по З І грудня 2006 року,з 09 липня по 31 грудня 2007 року ,з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 2413 гривень 67 копійок.

Відповідач в поданих до суду письмових запереченнях позови позивачів не визнав та зазначив,що в 2006 році відповідно до ст. 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» виплата надбавки до пенсії дітям війни повинна була проводитися поетапно,у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.Відповідач просить відмовити в задоволенні позовів так як позивачі ? пропустили строк звернення до адміністративного суду.

Позивачі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності,позовні вимоги підтримують повністю.Відповідач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника,позовні вимоги не визнає.Відповідно до ч.З ст. 122 КАС України судовий розгляд справ здійснюється в порядку письмового провадження.

Повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилась 05 квітня 1942 року,ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років є дитиною війни. Отже, позивачі є дітьми війни, що підтверджується тимчасовими посвідками та паспортами позивачів. Виходячи із цього, позивачі мають право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» виплата надбавки до пенсії дітям війни на протязі 2006 року повинна була проводитися поетапно,у порядку визначеному Кабінетом Міністрів У країни.Однак на протязі 2006 року зазначений порядок не був затверджений,а тому підстав у відповідача для нарахування та виплати надбавки позивачам як дітям війни з 02 квітня 2006 по 3 1 грудня 2006 року немає.

У відповідності із пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.06 р. № 489-У дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 1 1 1 Закону № 489-У, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». А отже, з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року по 31.12.2007 року позивачі мають право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Що стосується дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІУ у 2008 році, то згідно з пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІУ було викладено в редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.

Таким чином, з 22.05.2008 року позивачі мають право на підвищення до пенсії в розмір 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист л тої війни" в редакції, що діяла в період до внесення змін п. 2 п. 41 розділу II Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-УІ (що визнані неконституційними).

Згідно з ч.З статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, ще основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткове-'* мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бт нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.І ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966 - 14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік (2007. 2008рр.). Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив: 380 грн. в період з 01.01. по 31.03. 2007р.; 410,06 грн. в період з 01.04. по 30.09.2007р.; 415,11 грн. в період з 01.10.по 31.12.2007 р.; 470 грн. в період з 01.01.по 31.03.2008р.; 481 грн. в період з 01.04. по 30.06.2008р.; 482 грн. в період з 01.07. по 30.09.2008р.; 498 грн. в період з 01.10. по 31.12.2008р..

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. А відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст. З Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається із розрахунку суми позову позивачі у періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. не отримували підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», хоча мали на це право.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до ^ висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачам мало виплачуватись підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Dиуn V. Ноmе Оffісе (Сазе 41/74 van Duyn v. Ноmе Оffiсе) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України,для звернення до адміністративного суду за захистом прав ,свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.Проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.Згідно із ч.2 ст.87 «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України,у разі відсутності закону,що регулює відповідні правовідносини,суд застосовує закон,що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).Суд урахуванням наведеного,через аналогію закону приходить до висновку,що позивачами не пропущено строку для звернення до адміністративного суду.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачам підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком:, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. є неправомірними.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок і доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачам підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. встановленого ст. 6 Закону № 2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно до п.п.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України районах, містам районах у містах № 8-2 від 30.04.2002 року, управління призначає (здійснює перерахунок) і вип. пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Позивачі просять суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити конкретну підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Аналіз розрахунку здійсненого позивачами вказує на його помилковість.

Виходячи з положень абз. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вважає за необхідне змінити спосіб захисту, обраний позивачами, і зобов’язати відповідача згідно його компетенції та відповідної кваліфікації провести нарахування та виплату позивачам такого підвищення, що буде гарантувати дотримання і захист прав і свобод інтересів позивачів.

Оскільки позивачами не надано доказів понесення судових витрат то й підстав для застосування ст. 94 КАС України у суду не має.

Керуючись ст. 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі щодо не нарахування в період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та нарахування в неповному обсязі в період з 22 травня по З1 грудня 2008 року позивачам - ОСОБА_1,ОСОБА_3 -щомісячно соціальної державної допомоги,передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком,встановленої Законом України по Державний бюджет на 2007-2008 роки,-неправомірними.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі провести нарахування та виплату позивачам :

1)ОСОБА_1, 05 квітня 1942 року,жительці с.Біловіж Рокитнівського району Рівненської області;

2)ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,жительці с.Сновидовичі,

Рівненської області-

щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком,встановленої законом України Про державний бюджет на 2007-2008 роки,за період з 09 липня по З 1 грудня 2007 року,з 22 травня по 3 1 грудня 2008 року, з урахуванням виплаченого підвищення.

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рокитнівський районний суд Рівненської області . Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга мо»_

бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Рокитнівського районного суду

Рівненської області ОСОБА_4