АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/7822/13 р. Головуючий 1 інстанції – Бутенка В.М.
Справа № 2016/4606/2012 Доповідач – Івах А.П
Категорія: права власності
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Івах А.П.,
суддів – Ізмайлової Г.Н., Пшенічної Л.В.,
при секретарі – Курносовій К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, громадська організація Гаражний кооператив «Зарічний» про визнання права власності на майно, та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Ізюмської міської ради Харківської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, громадська організація «гаражний кооператив «Зарічний» про визнання права власності на гараж за набувальною давністю,-
в с т а н о в и л а:
13 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Ізюмської міської ради Харківської області про визнання права власності на збудований індивідуальний гараж.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що у 1975 році вона з чоловіком ОСОБА_5 самочинно побудували гараж площею 44 кв.м. за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Чайковського, 51-«а», дільниця № 83, гаражний кооператив «Зарічний». За домовленістю між її чоловіком та ОСОБА_4 з 2005 року вказаним гаражем тимчасово користувався ОСОБА_4, за оренду гаража у 2009 році ОСОБА_4 сплатив їй кошти. У 2008 році її чоловік ОСОБА_5 помер, після смерті чоловіка вона вирішила припинити надавати в користування ОСОБА_4 гараж, про що йому повідомила, але останній відмовляється повернути гараж і їй прийшлося навіть звернутися до правоохоронних органів для вирішення вказаного питання.
У лютому 2013 року третя особа ОСОБА_4 заявив самостійні вимоги на предмет позову – просив визнати за ним право власності на гараж, що розташований у гаражному кооперативі «Зарічний» за адресою: м. Ізюм, Харківська область, вул. Чайковського, буд. 51-а, гараж № 83. загальною площею 44 кв.м., за набувальною давністю.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що в місті Ізюмі по вул. Чайковського гаражний кооператив, який мав назву «Зарічний», здійснював будівництво гаражного комплексу. В 1997 році він придбав у ОСОБА_5 не введений в експлуатацію гараж, що знаходився у складі гаражного кооперативу «Зарічний». У 1997 році з дозволу голови гаражного кооперативу «Зарічний» ОСОБА_6 та власника ОСОБА_5 він зайняв гаражний бокс № 83 за адресою: вул. Чайковського, 51-А, м. Ізюм, Харківської області та став членом гаражного кооперативу.
В ході судового розгляду справи позивачка просила суд винести рішення про визнання за нею права власності на самочинно збудований індивідуальний гараж, що розташований у гаражному кооперативі «Зарічний», і відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права власності на гараж за набувальною давністю.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 жовтня 2013 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 – відмовленно.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції змінити, скасувати його в частині відмови у задоволені її позовних вимог, ухвалити нове рішення у цій частині, яким її позов задовольнити у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим та ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, з якими вона звернулася до суду.
Відмовляючи останній у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 просила визнати право власності на самочинно збудований гараж, оскільки у 1975 році вони з чоловіком ОСОБА_5 побудували гараж площею 44 кв.м. за адресою: Харківська область, м. Ізюм, по вул.. Чайковського. 51-«а», дільниця № 83, гаражний кооператив «Зарічний», та їй було передано зазначену земельну ділянку у приватну власність, оскільки нею замовлено та виготовлено в КП «Ізюмському Бюро технічної інвентаризації» технічну документацію на гараж та отримано довідку про його вартість, яка складає 24005 грн., та відповідно до висновку про можливість оформлення права власності індивідуального гаражу, наданого Комунальним підприємством «Проектне бюро міста Ізюм» 02 липня 2012 року, будівництво гаражу виконано без відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, письмової згоди сусідів не треба, а тому може бути узаконено в судовому порядку, але ОСОБА_1 не зверталася до компетентного державного орану (інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області) щодо прийняття до експлуатації гаража, що розташований за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вул. Чайковського. буд. 51-А .
Суд при цьому прийняв до уваги, що на підставі рішення Ізюмського міськвиконкому Харківської області № 358 від 05.07.1972 року виготовлено план відводу земельної ділянки під будівництво гаражів для індивідуального транспорту по типовому проекту в м. Ізюмі по вул. Чайковського, № 51-а, площа земельної ділянки 7000 кв.м.
Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 14.07.2004 року № 0593 зареєстровано громадську організацію «Гаражний кооператив «Зарічний» за юридичною адресою: м. Ізюм, Харківська область, вул. Чайковського, буд. 51, зареєстровано рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0593 від 14.07.2004 року Статут громадської організації «Гаражний кооператив «Зарічний» та видано свідоцтво № 05-065 про реєстрацію громадської організації «Гаражний кооператив «Зарічний».
На підставі рішення 15 сесії 6 скликання Ізюмської міської ради Харківської області № 0747 від 30 вересня 2011 року гр. ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 44 кв.м. для ведення гаражного будівництва, що розташована за адресою: місто Ізюм вул. Чайковського, 51-А (діл. № 83 гаражний кооператив «Зарічний»).
На підставі вказаного рішення Ізюмської міської ради Харківської області 22 лютого 2012 року гр. ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 44 кв.м. для ведення гаражного будівництва, що розташована за адресою: місто Ізюм, вул. Чайковського, 51-А (діл. № 83 гаражний кооператив «Зарічний»), зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 631040001000183.
Згідно технічного паспорту від 27.06.2012 року та довідки КП Ізюмське МБТІ від 27.06.2012 року правова реєстрація гаража, розташованого за адресою: місто Ізюм, вул. Чайковського, 51-А, № 83, - відсутня, вартість складає 24005 грн., гараж побудований у 1975 році.
Відповідно довідки Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області від 14.12.2012 року № 3135/01-16, після смерті гр. ОСОБА_5, померлого 15 вересня 2008 року, заведена спадкова справа № 59/2009, 22.05.2009 року видано свідоцтво про право власності на 1/2 частину квартири на ім'я дружини померлого, ОСОБА_1; видані свідоцтва про право спадщини за законом по 1/6 частині квартири кожному на ім'я дружини та дітей померлого, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на жилий будинок на ім'я сина померлого, ОСОБА_2; 05.06.2009 року видані свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/3 частині кожному автомобіля на ім'я дружини померлого, ОСОБА_1, та на дітей, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
З висновком суду, який ґрунтується на основі повно та всебічно з’ясованих обставин та відповідає вимогам ст..ст. 57, 58, 59, 64 ЦПК України, положенням ст.. 328, 331, 376 ЦК України, судова колегія погоджується та вважає, що суд правильно оцінив належність, допустимість і достовірність доказів у їх сукупності, визначився з юридичною природою спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює, виконавши вимоги цивільного судочинства, ухвалив рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 таке, що відповідає вимогам ст.. ст.. 213, 214 ЦПК України, у відповідності до положень п. 3 ст. 215 ЦПК України привів у ньому мотиви, з яких вважав відсутність фактів, якими обґрунтовувалися позивачем вимоги.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, підстав для скасування чи зміни судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 судова колегія не вбачає.
Рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 судовою колегією не переглядалося в апеляційному порядку у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України.
Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 жовтня 2013 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: