АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/6973/13 р. Головуючий 1 інстанції – Бородіна О.В.

Справа № 642/1196/13ц Доповідач – Івах А.П.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – Івах А.П.,

суддів – Ізмайлової Г.Н., Пшенічної Л.В.,

при секретарі – Курносовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ “Харківжитло” на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківжитло” про стягнення пайового внеску, пені та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

12 лютого 2013 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківжитло” про стягнення пайового внеску, пені та моральної шкоди.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що між сторонами 10 січня 2006 року був укладений договір пайової участі у будівництві №45/57 житлового багатоквартирного будинку за адресою м. Харків, вул.. Полтавський шлях, 144.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язаний був внести і вніс на розрахунковий рахунок ТОВ “Харківжитло” пайовий внесок в розмірі 438264 грн., що на день укладання договору складало 86 785 у. о.; відповідач, у свою чергу, зобов’язався завершити будівництво об’єкту у 2-му кварталі 2009 року. По завершенню будівництва позивачу повинна була виділитися в натурі, із створеної учасниками спільної часткової власності, трикімнатна квартира будівельний номер 45/57 у будинку за адресою м. Харків, вул.. Полтавський шлях, 144, на четвертому поверсі, загальною проектною площею 102,10 кв. м.

Відповідач зобов’язання за договором про пайову участь у будівництві не виконав, чим порушив права позивача.

Позивач зазначає, що він виконав взяті за договором зобов'язання, своєчасно сплатив вартість обраного об'єкта, відповідач прийняв сплачені кошти та закріпив за ним конкретний об'єкт, а саме зазначену квартиру. Але взяті на себе зобов'язання щодо введення в експлуатацію об'єкта будівництва у другому кварталі 2009 року та передати його під заселення, відповідач до теперішнього часу не виконав, що є істотним порушенням умов договору, у зв’язку з чим він позбавлений можливості отримати те, на що розраховував при укладанні договору, тому просив суд задовольнити його позовні вимоги, а саме:

зобов’язати відповідача повернути вкладені у будівництво зазначеної квартири гроші в розмірі 86 785 у. о., за курсом долару США на момент подачі позовної заяви (707,297 грн.); стягнути з відповідача на його користь неустойку відповідно по п. 4.7, п. 10.3 договору № 45/57 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених грошових коштів за кожний день прострочення виконання зобов'язання, які він розрахував у розмірі 362 211,42 грн.

Під час розгляду справи позивач уточнив в цій частині свої позовні вимоги та просив суд стягнути неустойку за останній рік, тобто в межах позовної давності.

Також просив стягнути з відповідача моральні збитки у сумі 100000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Харківжитло” на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання зобов’язання у розмірі 65739,78 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким зобов’язати ТОВ “Харківжитло” виділити йому в натурі через свій відділ продажу рівноцінну квартиру 102 м. кв. з тих квартир, які вони зараз продають, та виплатити моральні збитки в розмірі 100000 грн., та пеню згідно п.10.3. Договору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що він є тяжко хворою людиною, працюючи в органах внутрішніх справ приймав участь в миротворчих місіях, був учасником бойових дій, після перенесених перевантажень визнаний інвалідом війни ІІ групи, згідно висновку МСЕК втратив 80% здоров’я під час виконання службових обов’язків і якому протипоказані психофізичні навантаження.

В апеляційні скарзі ТОВ “Харківжитло” порушується питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені у розмірі 65739грн. 78коп., оскільки судом неправильно встановлено обставини справи та невірно застосовано норми матеріального права при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до  ст. 303 ЦПК України  в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія, приходить до наступного:

Розглядом справи встановлено, що 10 січня 2006 року між сторонами був укладений договір пайової участі у будівництві №45/57 з додатками.

Предметом даного договору визначено, що Позивач та Відповідач, домовились спільно діяти на підставі об'єднання своїх пайових внесків для досягнення спільної мети: будівництво та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку за адресою м. Харків, вул.. Полтавський шлях, 144.

Згідно п.3.1. вказаного договору до обов'язків позивача входило внесення грошових коштів ( Пай) загальна сума якого на дату укладання договору склала 438 264 грн., що на день укладення договору рівнялось 86 785 у.о.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язався по закінченню будівництва виділити позивачу з багатоквартирного будинку за вищевказаною адресою в натурі його частку у вигляді трикімнатної квартири будівельний номер 45/57 у будинку за адресою м. Харків, вул.. Полтавський шлях, 144, на четвертому поверсі , загальною проектною площею 102,10 кв.м., та у відповідності до п.2.4. завершити будівництво об'єкту в другому кварталі 2009 року.

На підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань по договору, щодо внесення грошових коштів 29.01.2007 року ОСОБА_1 на депозитний рахунок відвідача було внесено 86 785 у.о. (в доларах США), що в еквіваленті складало 438 264 грн., що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 25).

Відповідачем взяті на себе зобов’язання не виконанні.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволені позову щодо стягнення сплачених ним грошових коштів за договором № 45/57 від 10 січня 2006 року, суд першої інстанції, розглядаючи справу в межах заявлених вимог виходив із того, що позивачем вимоги щодо розірвання спірного договору не заявлялися, а інші правові підстави для зобов’язання відповідача повернути грошові кошти відсутні.

У задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди спричиненої невиконанням відповідачем умов договору, суд ОСОБА_1 відмовив приймаючи до уваги, що в даному випадку мають місце договірні відносини і відповідальність ТОВ “Харківжитло” можлива лише за умови, якщо це передбачено договором, а договір №45/57 таких умов не містить.

Вказаний висновок суду погоджується з вимогами ст. 611 ЦК України.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення зобов’язань у розмірі 65739 грн. 78 коп., суд першої інстанції правильно застосував строк позовної давності у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, привів розрахунок, який був зроблений за період з лютого 2012 року по січень 2013 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених пайщиком грошових коштів. При цьому суд виходив із того, що відповідно п.10.3 договору №45/57 у разі порушення Товариством своїх зобов’язань, передбачених п. 2.4 договору, більш ніж на 90 банківських днів, Товариство сплачує пайщику пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми фактично внесених пайщиком грошових коштів за кожний день прострочення, починаючи з 91 дня.

Пунктом 2.4 договору визначений строк закінчення будівництва – 2-й квартал 2009 року (а.с. 13-17).

Згідно п. 3.1 вказаного договору розмір пайового внеску по фінансуванню будівництва на момент укладення Договору складав 438264 грн.

29 грудня 2007 року ОСОБА_1 вніс суму внеску по фінансуванню будівництва квартири у розмірі 86785 у.о., еквівалент – 438264 грн., що підтверджується довідкою директора ТОВ “Харківжитло” (а.с. 25).

Ніяких додаткових угод щодо розміру пайового внеску між сторонами не укладалось, про що свідчать наявні у справі докази.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно визначився з правовими підставами задоволення позову у цій частині та розрахунком суми, яка підлягає стягненню з відповідача.

Посилання представника товариства в апеляційній скарзі на неправильне та безпідставне застосування вимог ст. 625 ЦК України є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції норми вказаного матеріального закону не застосовувалися.

Отже, розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини справи, правильно визначився з юридичною природою спірних правовідносин, що виникли між сторонами і законом, що їх регулює та, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення таке, що відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України привів мотиви, з яких вважав встановленою наявністю фактів для задоволення позову та відсутність їх для задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача повернути грошові кошти та стягнення з останнього моральної шкоди на користь позивача.

Доводи апеляційних скарг сторін висновків суду не спростовують, підстав для їх задоволення судова колегія не вбачає, інші підстави для зміни чи скасування рішення також відсутні.

За положеннями ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1, ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ “Харківжитло” - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення протягом 20 днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий –

Судді –