АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа: № 2-10781/2010 р. Головуючий: 1 інстанції

Провадження: № 22-Ц-/2090/1740/2012 р. ОСОБА_1

Категорія: поділ спільного майна подружжя Доповідач: Даниленко В.М

УХВАЛА

10 лютого 2011 року ОСОБА_2

Суддя судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області ОСОБА_3, перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1\2 частину квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що з 28 квітня 1978 року по 16 грудня 1999 року вони з відповідачкою по справі ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі.

На підставі відповідного рішення Московського райвиконкому від 18.02.1986 року його дружина отримала житлове приміщення - трикімнатну квартиру № 84 у житловому будинку № 11-А по вул. Гарібальді в м. Харкові на сім’ю з 5 осіб: саму відповідачку, його - позивача та їхніх трьох дітей.

Зазначена квартира знаходиться у житловому будинку, що належить ОЖК «Контакт», і зареєстрована на праві приватної власності за відповідачкою, яка є членом цього кооперативу.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що пайові внески за цю квартиру були повністю виплачені в період їхнього шлюбу за їх спільні кошти, тобто квартира є спільним майном подружжя, однак добровільно вирішити питання щодо користування спірним житлом не вдається, позивач ОСОБА_5 просив суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 1\2 частину квартири № 84 у житловому будинку № 11-А по вул. Гарібальді в м. Харкові.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Визнано за позивачем в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1\2 частину квартири № 84 у житловому будинку № 11-А по вул. Гарібальді в м. Харкові.

20 вересня 2011 року представником відповідачки ОСОБА_6 через суд першої інстанції було подано апеляційну скаргу на вказане судове рішення, яка ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2011 року залишена без розгляду в зв’язку з пропуском апелянтом встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження рішення районного суду без поважних причин.

У поданій 10 січня 2012 року апеляційній скарзі ОСОБА_4 (доньки сторін) з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права знову ставиться питання про скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2010 року та ухвалення по суті заявлених позивачем ОСОБА_5 вимог нового рішення про відмову в їх задоволенні.

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_4 вказує на те, що зі слів матері їй стало відомо, що вона - апелянт залучалася до участі у справі в якості третьої особи, однак будь-яких судових повісток про виклик до суду вона не отримувала й справа була розглянута судом за її відсутності, чим порушено її процесуальні права.

Крім того, апелянт вказує й на те, що 01.12.2003 року між нею та її матір’ю ОСОБА_6, як єдиною на той час власницею спірної квартири, в простій письмовій формі було укладено договір найму цієї квартири з наступним її викупом.

За умовами укладеного договору після сплати в повному обсязі поточних платежів за найм житла на протязі 10 років, право власності на квартиру переходить до апелянта.

На теперішній час вона вже сплатила 97 платежів своїй матері, однак прийняте судом першої інстанції по справі рішення унеможливлює набуття нею права власності на всю спірну квартир в цілому.

Перевіривши матеріали цивільної справи та оцінивши їх у сукупності, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2010 року не може бути предметом апеляційного розгляду та підлягає поверненню апелянту, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до п. 8 ч. З ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпе­чення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень є формою перевірки законності є обгрунтованості рішень суду вищестоящим судом з метою скасування чи зміни неправильних судова рішень.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.

Частиною 1 статті 292 ЦПК України передбачено, що особи, які не брали участь у справі, право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції лише в разі, якщо суд ви питання про їх права та обов’язки.

У разі ж, якщо суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, такого питання не вирішу апеляційне провадження за апеляційними скаргами зазначених осіб не може бути відкрите.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов’язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник або містити судження про права та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення слід уважати таким, що прийнято про права та обов’язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов’язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказує про права та обов’язки останніх.

У такому разі рішення суду порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов’язків.

Будь-який інший правовий зв’язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов’язки цієї особи.

Як убачається з матеріалів цивільної справи, ініційований позивачем ОСОБА_5 спір виник з приводу поділу спільного майна подружжя - ізольованої квартири № 84 у житловому будинку 36- по вул. Гарібальді в м. Харкові, набутої сторонами спору в період їхнього шлюбу.

І саме стосовно прав позивача на частку у майні, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя судом першої інстанції вирішено спір та ухвалене судове рішення у справі.

При цьому, ані в мотивувальній, ані в резолютивні частині цього оскаржуваного ОСОБА_4 судового рішення, будь-яких висновків щодо прав та обов’язків останньої не міститься й питання судом першої інстанції взагалі не вирішувалося.

Як роз’яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов’язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги (відмову у відкритті апеляційного провадження).

Таким чином, оскільки апелянт ОСОБА_4 участі у розгляді справи в суді першої інстанції у будь-якому статусі не брала, а рішенням суду, ухваленим по справі, питання про її права та обов’язки безпосередньо не вирішувалося, прихожу до висновку про те, що остання не є суб’єктом апеляційного оскарження цього судового рішення, тобто особою, яка на підставі ч. 2 ст. 292 ЦПК України має право на його апеляційне оскарження, у зв’язку з чим вважаю за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою ОСОБА_4

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 292, 297 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1\2 частину квартиру - відмовити.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її постановлення.

Суддя