АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа: № 2-2701/2011 р. Головуючий: 1 інстанції

Провадження: № 22-ц-/2090/1209/2012 р. ОСОБА_1 Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Коліснику Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказувала на те, що 14 січня 2008 року її чоловік - відповідач по справі ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в ході виниклого між ними на побутовому підґрунті конфлікту наніс їй два удари кулаком у голову, два удари рукою в обличчя, та тричі вдарив її ногою по нозі, чим спричинив легкі тілесні ушкодження.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.03.2011 року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто в навмисному заподіянні позивачці тілесних ушкоджень.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що внаслідок побиття її чоловіком вона зазнала не тільки фізичного болю та душевних страждань, а й отримала значну психологічну травму, пов’язану з приниження її честі та гідності, оскільки з метою уникнення подальших побоїв вимушена була тікати з дому в нічній сорочці і пальті, відчуваючи сором перед зустрічними людьми, позивачка ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь 10 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй неправомірними діями останнього.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник підтримали заявлені нею позовні вимоги в повному обсязі й наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник проти задоволення заявлених позивачкою вимог заперечували, посилаючись на те, що в ході розгляду судом кримінальної справи відповідач вибачився перед потерпілою, а законність і обгрунтованість постановленого відносно нього вироку на теперішній час перевіряється вищестоящим судом у касаційному порядку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Суд стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки 1 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої їй протиправними діями останнього.

При цьому судом вирішено й питання щодо судових витрат по справі.

Не погодившись частково з ухваленим по справі рішенням, позивачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить змінити це судове рішення, задовольнивши заявлені нею позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги позивачка посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

При цьому позивачка вказує на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не оцінив у повній мірі глибину моральних страждань та ступінь приниження, які вона зазнала внаслідок побиття її відповідачем.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір, районний суд повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’є чи близьких родичів; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз’яснено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався зазначеними вище нормами матеріального права, а тому з урахуванням встановленого вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.03.2011 року факту побиття позивачки відповідачем, обгрунтовано задовольнив заявлені нею вимоги лише частково, визначивши розмір грошового відшкодування заподіяної їй діями останнього моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн., визнавши, що така грошова сума в даному випадку є достатньою для компенсації постраждалій негативних наслідків, пов’язаних з неправомірними діями заподіювача шкоди.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги позивачки ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не в повній мірі оцінив глибину моральних страждань та ступінь приниження, які вона зазнала внаслідок побиття її відповідачем, а тому безпідставно зменшив заявлений нею розмір відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, то ці доводи позивачки судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки якщо сам факт спричинення потерпілій такої шкоди, пов’язаної з неправомірними діями відповідача (на теперішній час вже колишнього її чоловіка) та відповідними у зв’язку з цим душевними стражданнями і переживаннями, які вочевидь мали місце, сумнівів не викликає, то заявлена позивачкою сума відшкодування - 10 000,00 грн., у даному конкретному випадку не відповідає вимогам ні розумності, ні справедливості, позаяк будь-яких об’єктивних, належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження такого значного розміру відшкодування остання до суду не представила.

Інші доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до переоцінки обставин справи, встановлених судом з дотриманням вимог чинного законодавства, є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті цивільно-правового спору, не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: