Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Качуріна Л.С.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
26 травня 2009 року Справа № 2а-6233/09/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф.,
Старосуда М.І.,
при секретареві Чуріковій Я.О.,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2009 р. у справі № 2а-6233/09 за позовомОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська про зобов'язання виплатити підвищення до пенсії, і
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2009р. позов позовомОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська про зобов'язання виплатити підвищення до пенсії задоволений частково: визнана неправомірною бездіяльність відповідача з невиплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачеві в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007р. до 31.12.2007р.в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджено пенсійним посвідченням.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1. відноситься до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.12), копією пенсійного посвідчення (а.с.3). 10 червня 2008 року позивач звернувся із заявою про виплату заборгованості з підвищення до пенсії як дитині війни (а.с.11). Листом відповідача від 13.08.2008 р. позивачеві відмовлено у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у зв'язку з тим, що на законодавчому рівні порядок виплати зазначеного підвищення до пенсії не встановлено (а.с.5-8).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-12 ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацем, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацем п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та з врахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України обґрунтовано вийшов за межі позовних визнавши неправомірною бездіяльність відповідача, внаслідок якої порушено право позивача на отримання підвищення до пенсії у належних розмірах.
Виходячи з того, що нарахування пенсії не було здійснене відповідачем, а за законом тільки органи пенсійного фонду здійснюють нарахування, перерахунки пенсій, вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про зобов'язання відповідача здійснити перерахування та виплату щомісячної доплати за період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р.
В решті постанова суду не оскаржена.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни, керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м. Луганська залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2009 р. у справі за позовомОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська про зобов'язання виплатити підвищення до пенсії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд