ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 р. Справа № 28471/12

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Обрізка І.М.,

ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області на постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 04 травня 2011 року у справі №2а-1902/3175/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

29.03.2011р. ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області (далі по тексту - управління) в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду з позовними вимогами понад 6 місяців; визнати протиправними дії управління щодо не нарахування та не виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з липня 2007р. по даний час; зобов»язати відповідача провести перерахунок призначених виплат недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за віком щомісячно починаючи з дня подання скарги і довічно; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 01.04.2011 року адміністративний позов в частині вимог з липня 2007р. по 28.09.2011 року залишено без розгляду, відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України.

Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 04 травня 2011 року заявлений позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління щодо не нарахування та не виплати в обсязі з 29.09.2010 року на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.. 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум – неправомірною.

Зобов»язано управління нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з врахуванням виплачених сум, починаючи з 29.09.2010 року.

Зобов»язано управління виконати постанову негайно.

Стягнути з державного бюджету в користь позивача 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку у вищезгаданому управлінні.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010, 2011 роки, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законами України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010, 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010, 2011 роках, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни".

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв’язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі вищезгаданого управління, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Відповідно до ст.. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч.1 та 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць. Тому у цій частині оскаржувану постанову необхідно змінити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільській області - задовольнити частково, а постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 04 травня 2011р. у справі №2а-1902/3175/11 в частині її допущення до негайного виконання змінити.

На підставі п.1 ч.1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

У іншій частині постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 04 травня 2011 року залишити без мін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                              В.Я. Макарик

Судді            І.М. Обрізко

           ОСОБА_1