апеляційний суд черкаської області

Справа № 22ц-3918/2010 Головуючий по 1 інстанції

Категорія 57 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду ч Черкаської області в складі:

головуючого Магди Л.Ф.

суддів Бабенка В.М., Трюхана Г.М.

при секретарі Бурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне на постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 27 жовтня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України у м. Ватутіне Черкаської області про проведення перерахунку та стягнення недоплаченої пенсії. Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

встановила:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФ України в м. Ватутіне Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок раніше призначеної йому державної та додаткової пенсій, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи. В обгрунтування своїх вимог вказував, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 та інвалідом III групи внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримує державну та додаткову пенсії, виплата яких передбачена ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але розміри призначених і виплачених йому пенсії не відповідають розмірам передбачених цим Законом. При зверненні позивача до управління Пенсійного фонду України в м. ватутіне йому було відмовлено в перерахунку пенсії. Позивач вважає цю відмову незаконною та просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 27 жовтня 2009 року адміністративний позов задоволено.

Визнано неправомірними дії УПФ України в м. Ватутіне Черкаської області щодо призначення та виплати ОСОБА_3 державної пенсії та додаткової пенсії як потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 3 групи інвалідності, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Зобов'язано УПФ України в м. Ватутіне здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, при цьому врахувати виплати, які проведені позивачеві за вказаний період та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, при цьому врахувати виплати, які проведені позивачеві за вказаний період.

Не погоджуючись з даною постановою суду, управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне подало апеляційну скаргу на вказану постанову, в якій просить її скасувати та ухвалити нову , якою відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, заслухавши учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, є інвалідом III групи захворювання, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Ватутіне.

Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, та у зв'язку із втратою годувальника. Згідно ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по третій групі шести мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам III групи - 50 % мінімальної пенсії за віком. Пунктом 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в зазначені вище ст.ст. 50, 54 Закону були внесені зміни, які за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Безпідставними є посилання апелянта на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду III групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині подальшого нарахування позивачам пенсії у розмірах передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наступного,

Частиною 2 ст. 2 КАС України, в порядку якого заявлявся позов та розглядався спір, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Отже закон визначає, що предметом спору можуть бути існуючі рішення, вчинені дії чи бездіяльність, а не ті які, за певних обставин можуть бути вчинені в майбутньому, відновленню підлягає вже порушене право, а не те яке може бути порушене в майбутньому. Таким чином, якщо право позивачів буде порушено, чи з боку відповідача матиме місце бездіяльність і відмова у здійсненні виплат, вони матимуть право на відповідне звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Судова колегія вважає, що не підлягають до задоволення вимоги про здійснення виплати в подальшому.

Крім того колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано вийшов за межі позовних вимог. Суд повинен вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), суд не може ініціювати провадження, бо це суперечило б засадам здійснення правосуддя.

Судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 27.10.2010 року змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення посилання про зобов'язання відповідача здійснювати подальшу виплату у розмірах визначених законом.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: