а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2009 р. Справа № 2-а-1621/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича,
При секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
За участю представників сторін:
позивача : Хасанов А.М.
відповідача : Бойко О.В., Чайка М.Ю.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Закритого акціонерного товариства "Подільський цукор"
до: Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області
про: визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
ВСТАНОВИВ :
Закритим акціонерним товариством “Подільський цукор”заявлено позов до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відносно позивача від 18 грудня 2008 року №0004122301 на суму 750000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що на підставі акту “Про результати планової виїзної перевірки закритого акціонерного товариства “Подільський цукор”, код ЄДРПОУ - 31576304 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року”від 01.12.2008 року №46/23-31576304, що був складений головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області Чайкою М.Ю., 18.12.2008 року було прийнято рішення Вінницької МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ЗАТ “Подільський цукор” за №0004122301 в розмірі 750000,00 грн.
Вказане рішення про накладення штрафних санкцій позивач вважає незаконним, а тому звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами.
Ухвалою суду від 20.03.2009 року провадження по справі відкрито.
В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав та послався на докази викладені в позові.
Представники відповідача не погоджуються з позовними вимогами з підстав, викладених в запереченнях від 13.04.2009 року за вх.№5147, посилаючись на обґрунтованість рішення та те, що воно винесено з дотриманням вимог чинного законодавства і відповідає фактичним обставинам справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
ЗАТ “Подільський цукор”взяте на облік як платник податків у Вінницькій МДПІ у Вінницькій області.
Згідно акту “Про результати планової виїзної перевірки закритого акціонерного товариства “Подільський цукор”, код ЄДРПОУ - 31576304 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року”від 01.12.2008 року №46/23-31576304 працівниками Вінницької МДПІ здійснено перевірку ЗАТ “Подільський цукор”.
В ході перевірки встановлено порушення п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”№265 від 06.07.1995 року (далі-Закон), а саме: ЗАТ “Подільський цукор”при продажу товарів не власного виробництва (автомобіль HONDA CR-V SHRSD87606U430063 (договір №11-06/2007 ДКПТЗ від 11.06.2007 року, акт приймання- передачі транспортного засобу за договором №11-06/2007 ДКПТЗ від 11.06.2007 року)) за готівку в сумі –150000 грн. не провело через реєстратор розрахункових операцій розрахункові операції на загальну суму –150000 грн., згідно прибуткових касових ордерів:
від 04.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 05.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 06.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 07.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 08.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 11.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 12.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 13.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 14.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 15.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 16.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 18.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 20.06.2007 року на суму - 10000 грн.; від 21.06.2007 року на суму - 10000 грн.; та від 22.06.2007 року на суму - 10000 грн.
Пунктом 1 статті 3 Закону передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до п.1.ст.17 Закону, в порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операції, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Таким чином, на підставі акту перевірки від 01.12.2008 року №46/23-31576304 рішенням Вінницької МДПІ від 18.12.2008 року №0004122301 застосовано до ЗАТ “Подільський цукор”фінансову санкцію у розмірі 750000 грн. (150000 грн.*5) –за проведення розрахункової операції без використання реєстратора розрахункових операцій.
Як вбачається з положень ст.25 Закону, дана сума фінансової санкції підлягає перерахуванню суб’єктом підприємницької діяльності до Державного бюджету України в 10-денний термін з дня прийняття органами Державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Однак, як стало відомо суду з пояснень представника позивача, з даним рішенням підприємство не погодилось, з тих підстав, що складений інспекторами акт перевірки не відповідає дійсним обставинам та діючому законодавству, а тому ЗАТ “Подільський цукор”звернулось зі скаргою до Вінницької МДПІ про скасування штрафних санкцій в сумі 750000 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні від 18.12.2008 року №0004122301.
Як встановлено в судовому засіданні, 19.01.2009 року рішенням про результати розгляду даної первинної скарги ЗАТ “Подільський цукор”оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено в силі, а скаргу позивача без розгляду з формальних підстав.
Однак позивач з висновками акту перевірки від 01.12.2008 року №46/23-31576304 та рішенням відповідача 18.12.2008 року №0004122301 не погоджується, а тому це стало підставою звернення ЗАТ “Подільський цукор”до суду.
На думку позивача, відповідач і в акті, і наданих суду запереченнях та поясненнях свідомо нехтує змістом первинних документів бухгалтерського обліку, що були надані останньому при проведенні планової виїзної документальної перевірки.
Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІV (із змінами та доповненнями) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарські операції та підтверджує їх здійснення.
Згідно ст.9 згаданого вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються в момент здійснення господарської операції.
Порядок здійснення касових операцій регулюється "Положенням про ведення касових операцій в національній валюті України", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованим Міністерством юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (із змінами га доповненнями). У відповідності до підпункту 1.2. пункту 1 даного Положення прибутковий касовий ордер - первинний документ, що застосовується для оформлення надходження готівки в касу.
Згідно підпунктів 3.3. та 3.10. пункту 3 Порядку оформлення касових операцій цього Положення прийом готівки в каси здійснюється по прибутковим касовим ордерам (пп.3.3); прийом та видача готівки по касовим ордерам здійснюється тільки в день їх складання (пп.3.10).
З пояснень представника позивача суду стало відомо, що у відповідності до прибуткових касових ордерів в період з 04.06.2007 року по 22.06.2007 року ЗАТ “Подільський цукор”отримало від товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Степанівська”готівковими коштами частинами у загальному розмірі 150000 грн. за цукор, про що зазначено у прибуткових касових ордерах, складених належним чином, копії яких надані до матеріалів справи:
04.06.2007 року №615 (2679) на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
05.06.2007 року №616 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
06.06.2007 року №617 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
07.06.2007 року №618 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
08.06.2007 року №619 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
11.06.2007 року №607 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
12.06.2007 року №612 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
13.06.2007 року №585 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
14.06.2007 року №621 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
15.06.2007 року №622 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
18.06.2007 року №623 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
19.06.2007 року №624 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
20.06.2007 року №612 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
21.06.2007 року №626 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”;
22.06.2007 року №627 на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ, “підстава-цукор”.
Оприбуткування зазначених готівкових грошових коштів відображено позивачем в бухгалтерському обліку наступним чином: Дебет 301 “Каса”- Кредит 611 “Аванси отримані”.
При цьому представником позивача наголошено, що готівкові грошові кошти за цукор почали надходити до позивача з 04.04.2007 року, тобто до укладення угоди купівлі-продажу автомобіля 11.06.2007 року HONDA CR-V.
Судом встановлено, що документальним підтвердженням цього є також і податкові накладні, Реєстр отриманих та виданих податкових накладних за червень 2007 року, декларація з ПДВ за червень 2007 року, що долучені до матеріалів справи.
Крім цього, представник позивача вказав на помилки, допущені відповідачем при складанні акту перевірки, зокрема: надходження грошових коштів за проданий цукор 16.06.2007 р. не було, грошові кошти надійшли до підприємства 19.06.2007 року за прибутковим касовим ордером №624 на суму 10000 грн. в т.ч. ПДВ, “підстава - цукор”.
Як з’ясовано в судовому засіданні, цукор, що був проданий за готівкові кошти у вказаний період, є продукцією власного виробництва позивача.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, представник позивача наголосив, що відповідно до п.1. ст.9 Закону зазначається, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових
касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заперечується факт належності транспортного засобу HONDA CR-V до основних фондів ЗАТ “Подільський цукор”, тому що відповідно до ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”від 28.12.1994 року під терміном “основні фонди”слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. Оскільки перевіркою встановлено, що даний автомобіль не використовувався позивачем у своїй господарській діяльності більше 365 календарних днів з моменту введення в експлуатацію, тому відповідач вважає, що він не є основним фондом підприємства і ЗАТ “Подільський цукор”зобов’язане за нього сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Втім представником позивача в судовому засіданні вказано на те, що дана норма умовою віднесення до основних фондів визначає саме призначення для використання у господарській діяльності, а не фактичне використання. А тому ним звертається увага суду на невірне тлумачення положення вищевказаної статті відповідачем.
Представник позивача в своїх доводах також посилається і на лист ДПА України від 27.02.2008 року №1711/6/15-0216, в якому роз’яснюється, що “…починаючи з 01.01.2003 року амортизації підлягають і основні фонди, що знаходились в експлуатації менше року, але призначались для використання більше року…”
Ще одним доказом правомірності свої дій представником позивача надано лист ДПА України від 18.11.2004 року №10413/23-2119 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажу основних фондів”, в якому зазначається, що оскільки основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб’єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тому дія Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”на операції продажу основних фондів, що належать підприємству та використовуються для виробництва товарів, виконання робіт, послуг, не поширюється. А відтак розрахункові операції при реалізації неліквідних основних засобів, які використовувались підприємством при виробництві сільськогосподарської продукції, можуть проводитись через касу підприємства в установленому порядку.
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, даний автомобіль є основним засобом позивача, а згідно судової практики Вищого адміністративного суду, що склалася, операція разової реалізації основного засобу не є операцією торгівлі у розумінні Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”№265 від 06.07.1995 року (із змінами та доповненнями), а тому не потребує наявності та застосування реєстратора розрахункових операцій.
Окрім того, представник позивача звертає увагу суду на те, що законодавством України не передбачені обмеження в кількості господарських угод та операцій, що можуть укладатися та здійснюватися одночасно між суб’єктами господарської діяльності. Законними є різні види розрахунків між суб’єктами господарювання, включаючи готівкові, безготівкові розрахунки та розрахунки шляхом заліку взаємних однорідних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено в судовому засіданні правомірність своїх дій, а саме спростовано зазначене в акті твердження про надходження готівкових коштів у розмірі 150000 грн. до підприємства внаслідок продажу автомобіля транспортного засобу HONDA CR-V.
Водночас представником позивача вагомим доказом неправомірності застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до ЗАТ “Подільський цукор”наводить саме пропущення строків застосування цих санкцій.
Як вважає позивач, що також вбачається із аналізу судової практики Верховного суду України, фінансові санкції за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”визначаються як різновид адміністративно-господарських санкцій
ЗАТ “Подільський цукор”є суб’єктом господарювання, тому в силу до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового та майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Статтею 239 ГК України визначено, що видом таких адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф.
А відтак суд при вирішенні справи про застосування таких санкцій встановлює факт дотримання податковим органом строків застосування адміністративно-господарських санкцій, визначених статтею 250 ГК України. Зі змісту даної статті вбачається, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено в судовому засіданні, оспорювань рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.12.2008 року №0004122301 прийняте на підставі акту перевірки від 01.12.2008 року №46/23-31576304. Тобто факт порушення норм Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”було встановлено податковим органом 01.12.2008 року. Водночас, непроведення позивачем розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, що визначається відповідачем як порушення суб’єктом господарювання даного законодавства, відбулось 11.06.2007 року.
Таким чином, суд погоджується з позицією позивача та приходить до висновку, що податковим органом пропущено строки застосування адміністративно-господарських санкцій та винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 грудня 2008 року №0004122301 в порушення ст.250 ГК України, що встановлює його незаконність.
Відповідно до ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Частина 3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність свого рішення, а отже позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, а тому наявні всі правові підстави для визнання неправомірним рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 грудня 2008 року №0004122301 відносно закритого акціонерного товариства “Подільський цукор”, при цьому права позивача потребують судового захисту шляхом скасування зазначеного рішення
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задоволити.
Скасувати рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 грудня 2008 року №0004122301 на суму 750000,00 (сімсот п'ятдесят тисяч грн. 00 коп) повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 30.04.09
Суддя/підпис/ Сторчак Володимир Юрійович
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: