№2-а-879/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 червня 2009 року                                                              Ленінський  районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишен С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до начальника головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з адміністративним позовом до начальника головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачам безпідставно відмовлено в перереєстрації на своє ім’я транспортних засобів, отриманих їх рідними, як адресну гуманітарну допомогу із-за кордону. Начальником головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації на звернення позивачів була надана відповідь, що довідки про переоформлення автомобілів на їх ім'я не можуть бути видані, а автомобілі підлягають поверненню органам соціального захисту населення. Дана відмова у видачі довідок ґрунтується на Постанові Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».              

      В судове засідання позивачі не з’явились. Судом отримано заяву позивачів, в якій вони просять суд розглянути справу у їх відсутність. Зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

    Представник відповідача, в судовому засіданні, заперечив проти задоволення позову та просив суд в позові відмовити.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

    Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 був власником автомобіля «VOLKSWAGEN Passat 1.8», 1998 року випуску, кузов № НОМЕР_1, д.н.з НОМЕР_5.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ОСОБА_5 був власником автомобіля «VOLKSWAGEN Passat 1.8», 1996 року випуску, кузов № НОМЕР_2, д.н.з НОМЕР_7.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 ОСОБА_6 був власником автомобіля «HONDA CIVIC 1.4 I», 1997 року випуску, кузов № НОМЕР_3, д.н.з НОМЕР_9.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_10, виданим виконавчим комітетом Антонівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області 09.09.2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_11, виданим виконавчим комітетом Осолинської сільської ради Літинского району Вінницької області 10.04.2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_12, виданим виконавчим комітетом Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області ІНФОРМАЦІЯ_3.

    Судом встановлено та сторонами не спростовується, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звертались до відповідача – начальника головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації з приводу надання дозволу (довідки) на переоформлення автомобіля на його ім’я, оскільки вони являються рідними померлих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прожили з ними однією сім’єю та є їх спадкоємцями.

      Начальником головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації Давиденком В.В. позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено у наданні вищевказаного дозволу (довідки) і повідомлено, що автомобіль підлягає поверненню органам соціального захисту населення.

      Відмова ґрунтувалась на тому, що Постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.

    Посилання на вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №999 від 19.07.2006 р. «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» при відмові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у видачі дозволу (довідки) на переоформлення автомобіля на його ім’я не може вважатись законним виходячи із наступного.

    На день набуття права власності на автомобіль ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 чинною була Постанова Кабінету Міністрів України від 08 вересня 1997 року №999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».

    Пунктом 37 Постанови Кабінету Міністрів від 08 вересня 1997 року №999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» було передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім’ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення. Перереєстрація автомобіля на ім’я одного з членів сім’ї, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, провадиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту.

    Право власності на автомобіль ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 набувалось у відповідності з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року №999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» і лише на тих умовах, які передбачались вказаною Постановою, вони згодились на те, щоб автомобіль був переданий їм як адресна гуманітарна допомога, оскільки були певні, що після їх смерті автомобіль залишиться членам їх сім’ї, зокрема позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3        

      Стаття 9 КАС України вказує на те, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Відповідно до ст. 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

    Задовольняючи пред’явлений позов, суд виходить із норм Конституції України, зокрема статей  22, 41, 58, якими передбачено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи; конституційні права і свободи гарантовані і не можуть бути скасовані; при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

    Згідно з ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї  права  і  свободи,  викладені  в  цій  Конвенції, порушуються,  має право на  ефективний  засіб  правого  захисту  у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

    У відповідності до вимог ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями.  

Таким чином, положеннями постанови на яку посилається відповідач були звужені зміст та обсяг  прав та свобод позивачів, як спадкоємців в частині безперешкодного переоформлення у власність автомобілів, отриманих як гуманітарної допомоги,  зафіксованих в Постанові КМУ №999 від 08.09.1997р., що є порушенням  норм Конституції України, зазначених вище. Отже суд дійшов до переконання в наявності підстав та  необхідності захисту порушеного права шляхом визнання за позивачем права переоформлення зазначених авто.

    Керуючись принципами верховенства права та верховенства закону, суд вважає протиправною відмову начальника головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації у наданні, видачі дозволу (довідки) ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на переоформлення автомобіля на своє ім’я, оскільки дія Постанови Кабінету Міністрів України №999 від 19.07.2006 року «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» не може поширюватись на спір, що виник з приводу зазначених автомобілів, так як право власності на них було набуте до набрання даною постановою законної сили.

    Враховуючи важкі сімейні обставини позивачів та відсутність заперечень при розгляді даного питання зі сторони представника відповідача, суд вважає можливим постанову суду допустити до негайного виконання.

    На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ст.ст. 8, 22, 41, 55, 58 Конституції України, ст. 8, 9, 11, 71, 86, 158, 159 - 163 КАС України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

    Позов задовольнити.

    Визнати протиправною відмову керівника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації Давиденка Віталія Володимировича у видачі:

- ОСОБА_1 довідки (дозволу) на перереєстрацію автомобіля, марки «VOLKSWAGEN Passat 1.8», 1998 року випуску, кузов № НОМЕР_1, що належав померлому діду ОСОБА_4;

- ОСОБА_2 довідки (дозволу) на перереєстрацію автомобіля, марки «VOLKSWAGEN Passat 1.8», 1996 року випуску, кузов № НОМЕР_2, що належав померлому батьку ОСОБА_5;

- ОСОБА_3 довідки (дозволу) на перереєстрацію автомобіля, марки «HONDA CIVIC 1.4 I», 1997 року випуску, кузов № НОМЕР_3, що належав померлому батьку ОСОБА_6.

 Зобов’язати начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації Давиденка Віталія Володимировича видати:

- ОСОБА_1 дозвіл на перереєстрацію автомобіля, марки «VOLKSWAGEN Passat 1.8», 1998 року випуску, кузов № НОМЕР_1 на його ім’я, без сплати митних платежів та зборів;

- ОСОБА_2 дозвіл на перереєстрацію автомобіля, марки «VOLKSWAGEN Passat 1.8», 1996 року випуску, кузов № НОМЕР_2 на його ім’я, без сплати митних платежів та зборів;

- ОСОБА_3 дозвіл на перереєстрацію автомобіля, марки «HONDA CIVIC 1.4 I», 1997 року випуску, кузов № НОМЕР_3 на його ім’я, без сплати митних платежів та зборів.

Судові витрати залишити за позивачами.

Постанову суду допустити до негайного виконання.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження