Справа №2-а-752/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого Федчишен С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу адміністративної практики майора міліції Масьондза Ігора Вікторовича про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до начальника відділу адміністративної практики майора міліції Масьондза Ігора Вікторовича про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позов мотивований тим, що на адресу позивача 27.01.2009 р. надійшла постанова по справі про адміністративне правопорушення від 27.12.2008 р., винесена начальником відділу АП майора міліції Масьондзом І.В. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень. Позивач вважає такі дії безпідставними й незаконними з наступних причин: в постанові не вказано, чи прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, є автоматичним засобом фото - чи відео фіксації, тому, він міг знаходитися у співробітника ДАІ, що керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото -, кіно - або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така, фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень; у тексті постанови зазначено, що 26.12.2008 р. в 15 год. 16 хв. по вулиці Соборна, керуючи автомобілем Хундай державний номерний знак НОМЕР_1 порушила правила зупинки стоянки, здійснивши стоянку під знак 3.34 «Зупинка заборонена»; у тексті постанови вказано, що позивач здійснила стоянку в недозволеному місті. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці порушення позивача ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виносилась щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фото-фіксації, у порядку ст. 14-1 КУ п АП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом, а тому така постанова підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону.
Крім того, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, яка марка приладу, яким вона проводилась, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006року № 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкцію та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості цих співробітників.
Відповідно до п.п. 12.2,12.3 зазначеної інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху в потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, не видно звідки велася зйомка. Це може говорити про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності, а у відповідності до ст. 10-15 Закону України « Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів мені співробітниками ДАІ надано не було. Розміри похибок також не були вказані, що у відповідності до вимог зазначеного закону, перешкоджає використанню результатів вимірювань.
Крім того, позивач вважає, що постанова винесена з порушенням вимог ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото — і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, не були надіслані особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Враховуючи наведені обставини позивач просить суд дії інспектора визнати протиправними, а постанову скасувати.
В судове засідання позивач не з’явилась. Судом отримано заяву ОСОБА_1 в якій зазначено, що позивач просить провести розгляд справи у її відсутність, оскільки в зв’язку з службовою необхідністю вона не може з’явитись до суду, також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач, в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав в зв’язку з їх безпідставністю та просив суд в задоволенні позову відмовити.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення, винесеної начальником відділу АП майором міліції Масьондзом І.В., 26.12.2008 р. о 15 год. 16 хв. на вул. Соборній керуючи автомобілем «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 позивач порушила правила зупинки та стоянки, здійснивши стоянку під знак 3.34 ?упинка заборонена”, за що начальником відділу АП майором міліції Масьондзом І.В., на підставі ст. 14-1 КУпАП, вирішено притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 300,00 грн.
Як вбачається з оскаржуваної постанови в ній не вказано, чи прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, є автоматичним засобом фото - чи відео фіксації, тому не зрозуміло чи він знаходився у співробітника ДАІ, що міг ним керувати безпосередньо або через комп 'ютер ( визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо), тоді як в ст. 14-1 КУпАП вказано, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото -, кіно - або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі.
Крім того, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, тощо, тоді як в п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006року № 1111) вказано, що до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкцію та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про таких співробітників.
Відповідно до п.п. 12.2,12.3 зазначеної інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху в потоку транспорту, а використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, не видно звідки велася зйомка, що в свою чергу може свідчити про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, що перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст. 10-15 Закону України « Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів позивачу співробітниками ДАІ надано не було. Розміри похибок також не були вказані, що у відповідності до вимог зазначеного Закону, перешкоджає використанню результатів вимірювань.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, статтею 68 Конституції України, як нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, визначено що кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів.
При винесенні рішення в справах адміністративного судочинства суд керується кодексом адміністративного судочинства, відповідно до якого і приймає рішення, зокрема ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведенні, а тому підлягають задоволенню, оскільки на переконання суду обставини, які наведені в протоколі про адміністративне правопорушення не підтверджені жодними належними доказами.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 11, ч.2 ст.71, ст.ст. 86, 158 - 163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати дії начальника відділу адміністративної практики майора міліції Масьондза Ігора Вікторовича протиправними.
Скасувати постанову АВ 033490 від 27.12.2008 року винесену начальником відділу адміністративної практики майором міліції Масьондзом Ігорем Вікторовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 300,00 гривень.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.