а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2009 р. Справа №2-а-1249/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Драчук Тетяна Олександрівна
При секретарі судового засідання: Димчишина Тетяна Вікторівна
За участю
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Карнауха Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: Прокуратури Ленінського району м. Вінниці
про: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_2 заявлено позов до Прокуратури Ленінського району м. Вінниці про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невиконанні вимог частини другої ст. 97 КПК України стосовно заяви представника позивача ОСОБА_1 від 16.01.2009р. про злочин та зобов'язання Прокуратуру Ленінського району м. Вінниці, у триденний термін з дня набрання рішенням чинності, виконати стосовно заяви про злочин від 16.01.2009р., вимоги ч. 2 ст. 97 КПК України і протягом 10 днів письмово повідомити позивача про прийняте за заявою рішення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 16.01.2009р. позивач звернулася до прокурора Ленінського району м. Вінниці, в порядку ст. 97 КПК України з письмовою заявою про злочин, однак станом на 22.02.2009р. ніякої відповіді на вказану заяву не отримала.
Відповідач у листі №833 від 25.03.2009р. та представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що заява позивача розглянута, під час проведеної перевірки порушень не встановлено, підстави для вжиття заходів прокурорського реагування відсутні, про що 26.01.2009р. заявнику направлено відповідь простою кореспонденцією.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
16.01.2009р. представник позивача ОСОБА_1 звернувся, в інтересах ОСОБА_2, до прокурора Ленінського району м. Вінниці із заявою про злочин наступного змісту:
"В провадженні Староміського райсуду м. Вінниці знаходиться цивільна справа №2-1243-08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5., Вінницької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, та зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5. до ОСОБА_3 про скасування свідоцтв про право на спадщину та визнання права.
03.12.2008 р., за згоди сторін, суд постановив ухвалу про притягнення до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_2, яка є власником спірної квартири по АДРЕСА_1. Також, 06.10.2008р. суд з метою забезпечення позову наклав арешт на кв. 18 по АДРЕСА_1.
Я з такими діями сторін і суду категорично не погоджуюсь і хочу бути певна, що і сторони втягуючи мене у власні сімейні суперечки свідомі того, що вони по відношенню до мене чинять неправомірно, втручаються без моєї згоди в моє приватне життя, змушують мене переживати та прикладати додаткові зусилля для відновлення рівноваги і мого порушеного права.
Так стверджувати мені дозволяють слідуючі обставини:
1. ОСОБА_2, є добросовісним набувачем квартири №18 по АДРЕСА_1 в м. Вінниці про що свідчить Договір купівлі-продажу квартири №3070 від 15 червня 2007 р.
1.1. На момент придбання квартири, згідно довідок та витягів, виданих приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. 15.06.2008 р. - квартира під забороною відчуження (арештом), податковою заставою та іпотекою не перебувала (п.1.4. Договору купівлі-продажу квартири № 3070 від 15 червня 2007 р.).
1.2. На момент придбання квартири ніякого спору по ній не було (п. 1.3. Договору купівлі-продажу квартири №3070 від 15 червня 2007 р.).
1.3. Продавець ОСОБА_3 отримав за продаж квартири всю суму передбачену п. 2.1. Договору купівлі-продажу квартири № 3070 від 15 червня 2007 р.
1.4. Квартира мною придбана в кредит (кредитний договір № 014/035-37/50116 від 16.06.2007 р.), про що свідчить довідка № 11-1/9-1425 від 11 грудня 2008 р. видана Відділенням центральним ВОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" і є предметом забезпечення кредиту.
Тому вважаю, що накладення арешту на кв. 18 по АДРЕСА_1є незаконним та порушує мої права і свободи.
В зв'язку з тим, що в матеріалах справи міститься „Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" №21241055 від 10.10.2008 р. виданий Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, 85) про арешт нерухомого майна, а саме квартири по вАДРЕСА_1, яка на момент видачі (10.10.2008 р.) числиться в Реєстрі за власником ОСОБА_3, та враховуючи, що дійсним власником вказаної квартири з 15.06.2007 р. є ОСОБА_2 - просимо провести перевірку законності виготовлення вищевказаного „Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" № 21241055 від 10.10.2008 р., адже очевидно, що на момент його виготовлення ОСОБА_3 власником квартири по вАДРЕСА_1 бути не міг, та притягнути до відповідальності посадовців Другої Вінницький державної нотаріальної контори винних в фальсифікації вищевказаного „Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" № 21241055 від 10.10.2008 р."
Отже, вказаною заявою представник позивача просив:
- провести перевірку законності виготовлення „Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" № 21241055 від 10.10.2008 р.
- притягнути до відповідальності посадовців Другої Вінницький державної нотаріальної контори винних в фальсифікації вищевказаного „Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" № 21241055 від 10.10.2008 р."
19.01.2009р., зазначена заява відповідачем зареєстрована в журналі вхідної документації - №92 вх - 09.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з наданого відповідачем наглядового провадження №120с, листом від 26.01.2009р. відповідачем надано представнику позивачу відповідь на заяву від 16.01.2009р. про злочин.
Зокрема, у вказаному листі відповідач зазначив, що під час проведеної перевірки порушень не встановлено, підстав для вжиття заходів прокурорського реагування немає.
Дослідивши надані докази та надавши їм юридичну оцінку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Згідно ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Як зазначено вище, відповідачем розглянута заява представника позивача ОСОБА_1 від 16.01.2009р., однак прокурор дійшов висновку, що викладені представником позивача обставини не свідчать про вчинення ким-небудь суспільно небезпечного винного діяння (злочину). Таким чином, зазначена заява представника позивача розглядалася прокурором в порядку розгляду звернень громадян.
Суд погоджується з висновком прокурора, що викладені представником позивача ОСОБА_1., у заяві від 16.01.2009р., обставини не свідчать про вчинення ким-небудь суспільно небезпечного винного діяння (злочину), а тому розглядаючи заяву відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" прокурор діяв правомірно. Крім того, суд зауважує що сама по собі назва звернення (Заява про злочин) не свідчить про вчинення певним суб'єктом суспільно небезпечного винного діяння, а його зміст підлягає оцінці компетентними органами для прийняття відповідного рішення.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Положеннями ч. 1 ст. 3 вказаного закону передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Таким чином, законом встановлено місячний строк для розгляду та вирішення звернень, в тому рахунку і скарг, громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, заява представника позивача ОСОБА_1 від 16.01.2009р. отримана відповідачем 19.01.2009р., а листом №120с від 26.01.2009р. на неї надано відповідь, тобто місячний строк розгляду скарги відповідачем не порушений.
Посилання представника позивача на те, що лист (відповідь) №120с від 26.01.2009р. ним не отримано, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами наглядового провадження №120с та книгою обліку відправлень вихідної кореспонденції відповідача, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні. Зокрема, в книзі обліку відправлень вихідної кореспонденції відповідача міститься запис про направлення 27.01.2009р. ОСОБА_1. кореспонденції. В той же час, в книзі обліку вхідної кореспонденції прокуратури, у графі "позначка про виконання документа" міститься відмітка про надання заявнику відповіді - №120с.
В той же час, як пояснив представник відповідача, відповідачем ведеться електронний реєстр вхідної та вихідної кореспонденції. При цьому, з наданої роздруківки зазначеного реєстру, стосовно спірних правовідносин, вбачається, що відповідачем 19.01.2009р. зареєстровано заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (вх. №92 вх - 09), яка надійшла поштою, предметом якої є фальсифікація „Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна", розгляд заяви доручено ОСОБА_6 та 26.01.2009р. надано відповідь (роз'яснено.)
Крім того, відповідно до п. 7 Інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28.12.2002р. №90, рекомендованими листами або бандеролями надсилаються організаційно-розпорядчі документи, витяги із наказів з особового складу, штатні розклади, фінансові та процесуальні документи, кримінальні справи, наглядові провадження, матеріали перевірок. Решта документів направляються простою кореспонденцією, про що робиться відмітка в поштових реєстрах або книгах, де вказується номер листування та дата відправлення. Закон України "Про звернення громадян" також не зобов'язує органи державної влади направляти відповіді на звернення громадян рекомендованою кореспонденцією
При цьому, на органи прокуратури не покладено обов'язку здійснювати контроль стосовно отримання чи неотримання заявником відповіді на його звернення та відповідно не покладено обов'язку доводити цього факту в суді.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, Прокуратура Ленінського району м. Вінниці, розглядаючи заяву представника позивача ОСОБА_1 від 16.01.2009р. про злочин та надаючи відповідь заявнику у формі листа №120с, діяла правомірно, в межах компетенції та у спосіб встановлений законом.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Натомість позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, в силу положень ст. 94 КАС України, судові витрати підлягаю віднесенню на позивача.
Керуючись ст.ст.70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
У задоволені позову ОСОБА_2 до Прокуратури Ленінського району м. Вінниці про визнання протиправною бездіяльності Прокуратури Ленінського району м. Вінниці, що полягає у невиконанні вимог ч. 2 ст. 97 КПК України стосовно заяви представника позивача ОСОБА_1 від 16 січня 2009 року та зобов'язання у триденний термін з дня набрання рішення чинності виконати стосовно заяви ОСОБА_1. від 16 січня 2009 року вимоги ч. 2 ст. 97 КПК України і протягом 10 днів письмово повідомити про прийняте за заявою рішення, відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 12.05.09
Суддя Драчук Тетяна Олександрівна