Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 74-а, 52700, (05631) 3-19-85

Справа№2-702/2011р.

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2011 року Петропавлівський районний суд

Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді Курочкіної О.М.

при секретарі Лукіній Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на житловий будинок до відповідача ОСОБА_2

На обґрунтування позовних вимог вказує, що 15 вересня 2010 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку № 54 по вул. Жовтневій в с. Самарське Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Умови договору купівлі-продажу між ними було виконано, позивач сплатив ОСОБА_2 40000 гривень за вищевказаний будинок, а той в свою чергу передав будинок позивачеві у користування і з того часу позивач користується будинком, проводить в ньому ремонтні роботи та мешкає разом зі своєю сім'єю.

Посвідчити договір нотаріально сторони домовились згодом, але через деякий час при зверненні до нотаріальної контори, при вивченні нотаріусом наявних документів на житловий будинок було встановлено, що відповідач не оформив будинок на своє ім'я після смерті батька ОСОБА_3, який за життя заповідав вищевказаний будинок відповідачеві, тому, для посвідчення договору купівлі-продажу в нотаріальному порядку першочергово необхідно було відповідачеві прийняти спадщину у виді житлового будинку.

Сторони досягли домовленості, що в найкоротший строк відповідач усуне недоліки у оформленні будинку на його ім'я і в подальшому вони посвідчать договір нотаріально.

Проте після спливу деякого часу коли позивач звернувся до відповідача з питанням щодо оформлення правовстановлюючих документів на будинок, то останній повідомив, що так як він не має можливості часто приїздити до Петропавлівки із Запорізької області для оформлення документів, крім того, не має можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на будинок, про що свідчить відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, щоб позивач одноособово вирішував ці питання та крім того, відповідач зазначив, що зі свого боку він виконав всі умови договору і в подальшому не має ніякого наміру вчиняти будь-які з цього приводу. В подальшому на неодноразові звернення позивача відповідач взагалі не реагував та ухилявся від спілкування з позивачем і відповідно від посвідчення договору в нотаріальному порядку.

Згідно технічної документації на будинок № 54 по вул. Жовтневій в с. Самарське Петропавлівського району Дніпропетровської області будинок було збудовано у 1960 році, оскільки, у період 1950-1970 рр. будинки майже не вводилися в експлуатацію після закінчення будівництва, відповідно і відсутні правовстановлюючі документи на будинок та його державна реєстрація, хоча ОСОБА_3 володів вищевказаним будинком на правах власника, проживав у ньому до дня смерті, ніхто його право на будинок не оспорював, отже, був належним власником будинку і відповідно будинок є предметом спадкування, як майно, що на день смерті належало спадкодавцю.

18.05.2009 року ОСОБА_3 помер, залишивши за життя заповіт, за яким житловий будинок № 54 по вул. Жовтневій в с. Самарське Петропавлівського району Дніпропетровської області заповідав ОСОБА_2, який з часу відкриття спадщини користувався будинком, підтримував його в належному стані, сплачував необхідні платежі, тобто фактично спадщину прийняв, не відмовився від неї, ніхто його право на спадщину не оспорив, а тому відповідно був стороною - продавцем за договором купівлі-продажу.

Своєю бездіяльністю та ухиленням від нотаріального посвідчення договору відповідач позбавляє позивача права володіти та розпоряджатися придбаним будинком на законних підставах, внаслідок чого останній змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В судове засідання позивач не з»явився, надав суду заяву в якій просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з»явився, надав суду заяву в якій просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Вивчивши заяви сторін та матеріали справи суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню з оглядом на наступне.

Судом встановлено, що власником житлового будинку № 54 по вул. Жовтневій в с. Самарське Петропавлівського району Дніпропетровської області був ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 14.04.2011 р. № 181, оскільки будівництво будинку було завершено у 1960 році і на той час здебільшого правовстановлюючі документи не виготовлялися, а право власності на будинок та його державна реєстрація проводилася відповідною сільською радою згідно запису у господарській книзі. Відповідно до свідоцтва про смерть 18.05.2009 року ОСОБА_3 помер, за життя залишив заповіт посвідчений 15.05.2009 року секретарем Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, за яким житловий будинок № 54 по вул. Жовтневій в с. Самарське Петропавлівського району заповідав ОСОБА_2, що підтверджується копією заповіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Фактично ОСОБА_2 спадщину прийняв, не відмовився від неї, ніхто його право на спадщину не оспорив, але через відсутність належним чином оформленого правовстановлюючого документу отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що підтверджується листом-роз»ясненням нотаріуса Петропавлівської державної нотаріальної контори.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином відповідач є належним власником майна, який мав право відчужувати будинок, а саме бути належною стороною - продавцем за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити певну грошову суму.

Норми даної статті, а саме умови договору купівлі-продажу, сторонами виконано, тобто відповідач передав у користування позивачеві будинок, а позивач в свою чергу сплатив за нього гроші в повному обсязі, що підтверджується розпискою відповідача від 15.09.2010 року про отримання коштів від ОСОБА_1 за проданий житловий будинок № 54 по вул. Жовтневій в с. Самарське Петропавлівського району Дніпропетровської області складеною в присутності свідків та відповідно розпискою позивача від 15.09.2010 року про передачу коштів ОСОБА_2 за придбаний житловий будинок № 54 по вул. Жовтневій в с. Самарське Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином договір купівлі-продажу повинен бути вчинений у письмовій формі. Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. На підтвердження письмової форми укладення вищевказаного договору купівлі-продажу суд вважає заяви сторін скріплені їх підписами.

Отже, розписками сторін наданих щодо продажу та придбання вищевказаного будинку підтверджується дотримання письмової форми договору купівлі-продажу.

Стосовно нотаріального посвідчення договору судом встановлено, що зі сторони відповідача вбачається ухилення від нотаріального посвідчення договору, оскільки відповідач мав можливість виконати всі необхідні дії пов»язані з належним прийняттям спадщини та згодом посвідчення договору купівлі-продажу. Факт ухилення від посвідчення договору купівлі-продажу нотаріально та бездіяльність відповідача відносно отримання правовстановлюючого документа на будинок не заперечується відповідачем, оскільки останній у своїй заяві визнав позовні вимоги.

Стаття 220 ч.2 ЦК України передбачає, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Так як сторонами умови договору купівлі-продажу виконано повністю суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212-214 ЦПК України, ст.ст. 655- 657, 207, 220, 320, 328 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку № 54 по вул. Жовтневій в с. Самарське Петропавлівського району Дніпропетровської області укладений 15.09.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок № 54 по вул. Жовтневій в с. Самарське Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М.Курочкіна