Справа № 22-448/2009 Головуючий в 1 інстанції: Мичка І.М.
Категорія: 5.6 Доповідач: Демянчук С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 травня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.
при секретарі: Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Здолбунівського району на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно переобладнане.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно переобладнаний гараж, площею 57,15 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1.
Не погодившись з вказаним рішенням суду прокурор Здолбунівського району подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому вказане судове рішення відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Крім того вказує, що суд першої інстанції при винесенні рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно переобладнаний гараж, площею 57,15 кв.м., який розташований по вул. Степановича, 5-в у м. Здолбунів, помилково прийшов до висновку про дотримання ОСОБА_1 під час будівництва вказаного об'єкту всіх вимог чинного законодавства.
Також зазначає, що при визнанні права власності на самочинно переобладнаний гараж порушено державні інтереси щодо порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а також встановлених правових та організаційних основ планування, забудови та іншого
використання територій спрямованих на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.
Просив рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовити.
В судовому засіданні прокурор тримала апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник Здолбунівської міської ради та виконавчого комітету апеляційну скаргу не визнала, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням у справі нового рішення з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно договору купівлі-продажу від 18 червня 1997 року гараж, що знаходиться в АДРЕСА_1, належить позивачу ОСОБА_1.
Згідно довідки № 730-02/9 від 20 листопада 2007 року, виданої Здолбунівською міською радою вбачається, що ОСОБА_1 фактично користується земельною ділянкою орієнтовно площею 0,0015га.для обслуговування індивідуального гаража по АДРЕСА_1.
Також судом першої інстанції зазанчив, що переобладнання гаража і визнання за позивачем права власності на нерухоме майно яке самочинно переобладнено на належній йому на праві користування земельній ділянці, не порушує права інших осіб.
Проте з таким рішенням суду погодитись не можна, оскільки в справі відсутні висновки з питань відповідних державних органів (відділу архітектури і будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).
Вирішуючи спір, суд також не врахував, що відповідно до ст. 30 Закону від 20 квітня 2000 р. N 1699-ЇП "Про планування і забудову територій", ст. 18 Закону від 16 листопада 1992 р. N 2780-ХІІ "Про основи містобудування" будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. N 1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Суд не врахував зазначених вимог закону та не встановив факту прийняття спірного майна до експлуатації в установленому законодавством порядку й наявності в позивачки належно затвердженого проекту
будівництва та підстав звернення її з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
Окрім того, як пояснила представник Здолбунівської міської ради, земля, на якій здійснена самочинна добудова, належить місцевій громаді, що безпідставно залишено поза увагою суду.
Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено норми матеріального права, що призвело до визнання судом права власності позивача на самочинно збудоване нерухоме майно без достатніх правових підстав, тому колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні лозову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. І ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст.316, ст. 317 ЦПК України, ст. 376 ЦК України, колегія суддів ,-
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу прокурора Здолбунівського району задовольнити .
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2008 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно переобладнане - відмовити .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий суддя: Буцяк З.І.
Судді : Демянчук С.В.
Хилевич С.В.