Справа № 11-931/10 Головуючий у І інстанції

Провадження № - Доповідач у 2 інстанції . .

Категорія 15.09.2010

УХВАЛА

Іменем України

15 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справ Апеляційною суду Київської області в складі:

головуючого - судді Костенко І.О.

суддів - Іванової І.В., Рудніченко О.М.

з участю прокурора - Скрипки І М.

адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.05.2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, приватного підприємця, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого

засуджено за ч.1 ст.152 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації у органи кримінально-виконавчої системи.

Вироком вирішено питання речових доказів.

Колегія суддів, -

Встановила:

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 6 травня 2009 року близько 23 год. 45 хв.. перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керував власним, автомобілем «Mitsubishi pagero sport» реєстраційний знак Al 7970 ВСЕ рухався по вул. Декабристів в м. Василькові Київської області у напрямку до центру міста, де в якості пасажира до нього в салон на переднє пасажирське сидіння сіла, ОСОБА_4. Під час руху у ОСОБА_3 виник намір на зґвалтування потерпілої ОСОБА_4 і він реалізуючи свій злочинний намір проти волі ОСОБА_4. приїхав до лісосмуги поблизу вул. Тракторної в м. Василькові Київської області, де насильно утримуючи ОСОБА_4 всередині зазначеного автомобіля, погрожуючи при цьому застосуванням фізичного насильства, користуючись подавленою волею останньої до опору, що стало наслідком значної переваги у фізичній силі, а також відсутністю людей, вступив зі ОСОБА_4 у статеві зносини природним способом проти її волі, фізіологічно не закінчивши статевий акт, оскільки ОСОБА_4 зуміла втекти з салону зазначеного автомобіля

Відповідно до висновку СМЕ № 270м/д від 25.06.2909 року у ОСОБА_4, 1990 р. п.. виявлене порушення цілісності дівочої плеври у вигляді двох розривів, давність утворення яких не протирічить строку вказаного нею.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не оспорюючи висновок суду про доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його мякості і постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним за ч.1 ст.152 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд не повною мірою врахував обставини справи, характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільну небезпеку, а саме, що ОСОБА_3В вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння та своїми умисними діями допустив наслідки, зазначені у висновку експерта № 270м/д від 25.06.2909 року щодо порушення цілісності дівочої плеври у вигляді двох розривів, що підвищило суспільну небезпеку даного злочину. За таких обставин застосування ст.75 КК України не є належно мотивованим.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляцію, адвоката ОСОБА_1, який заперечив проти доданої апеляції, засудженого ОСОБА_3, який у виступі та в останньому слові просив вирок суду щодо нього залишити, без змін, не погоджуючись з поданою апеляцією, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними і в апеляції не заперечуються.

Твердження апелянта про те, що призначене покарання із застосуванням ст.75 КК України не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через м якість є безпідставними.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК. України, суд належним чином мотивував, які саме дані про його особу та пом'якшуючі покарання обставини дають підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженою без відбування покарання

Як видно з матеріалів справи, засуджений позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває. Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України судом визнані добровільне відшкодування завданого збитку та щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. При призначенні покарання ОСОБА_3 судом також було враховано думку потерпілої ОСОБА_4, яка просила не позбавляти волі засудженого та моральне ставлення засудженого до вчиненого злочину.

А тому безпідставними є і доводи апелянта про неврахування судом в повній мірі щодо вчинення засудженим злочину в стані алкогольного спяніння.

Таким чином, рішення суду про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України умотивовано належним чином і ґрунтується на законі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, є справедливим та достатнім а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок м’якості призначеного ОСОБА_3 покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2010 року щодо ОСОБА_3 без змін.