Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

м. Олександрія, вул. Першотравнева, 30, 28000, (05235) 7-29-54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді – Чохонелідзе Л.М.,

при секретарі – Баранник Н.В., Соловйова Л.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Звенигородської сільської ради м. Олександрії, Кіровоградської області та Олександрійської міської ради Кіровоградської області про перехід прав та обов’язків забудовника на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року позивачі звернувся до суду з позовом до Звенигородської сільської ради м. Олександрії, Кіровоградської області та Олександрійської міської ради Кіровоградської області про перехід прав та обов’язків забудовника на житловий будинок.

В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги та зазначили, що спадщину прийняли, але у видачі свідоцтва про право на спадщину їм було відмовлено у зв’язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи про право власності померлого на вказаний житловий будинок. Зазначений будинок був лише за інвентаризований за спадкодавцем, тому право власності на нього не оформлено. Спадкодавцю у належному порядку була відведена земельна ділянка для будівництва житлового будинку, будівництво здійснювалося, але вказаний будинок не був зданий в експлуатацію. Позивачі просять суд визнати за ними в порядку спадкування за законом права та обов’язки забудовника житлового будинку в рівних частинах кожному в порядку спадкування.

Представники відповідача в судовому засіданні не заперечують щодо задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

09.11.1962 року на підставі рішення правління колгоспу «Шлях до комунізму» ОСОБА_3, яка померла 10.02.2010 року, відведено земельну ділянку під індивідуальне будівництво, в с. Звенігородка по вул. Інгулецькій, площею 1 000 кв. м.

У 2001 році ОСОБА_3 отримала технічний паспорт, але будівництво не здано в експлуатацію та не отримано правовстановлюючих документів.

17.08.2010 року помер ОСОБА_4, який був чоловіком ОСОБА_3 та які в свою чергу є батьками позивачам.

Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відкрилася спадщина, але згідно листа нотаріуса від 16.03.2011 року, Олександрійська міська державна нотаріальна контора №1 не вправі видати свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок №25 по вул. Інгулецькій в с. Звенігородка, м. Олександрія, Кіровоградської області.

Таким чином, позивачі є спадкоємцем в силу ст.1261 ЦК України.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218  ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини)  від  фізичної особи,  яка  померла,  до  інших  осіб  (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно положень викладених у частинах 2, 3 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає після завершення будівництва і прийняття нерухомого майна до експлуатації, з моменту його державної реєстрації. До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Відповідно до роз’яснень викладених в пунктах 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування” якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво  (частина перша статті 376 ЦК ), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали,обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов’язки як забудовника входять до складу спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що право власності  на спірний будинок  за спадкодавцем зареєстровано не було, як того вимагало цивільне законодавство. Тобто, права власності на домоволодіння спадкодавець на час відкриття спадщини не набув.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт наявності договору забудови, який дозволяє здійснити перехід прав та обов’язків іншим особам.

Тому, за положеннями ст. 331 Цивільного кодексу, який регулює спірні правовідносини під час розгляду даної справи, суд вважає не можливим перевести права та обов’язки забудовника, оскільки відсутній договір забудови.

До завершення будівництва, а також здачі його в експлуатацію та державної реєстрації особа вважається власником лише будівельних матеріалів.

Підстав для  визнання за позивачами прав та обов’язків забудовника не має, оскільки позивач не надав доказів, які б підтвердили, що будівництво здійснювалося згідно з законом, з належно затвердженим проектом та без порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків. Встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини. Які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 10 ЦПК України вказує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд дійшов висновку, що позивач, не довів ті обставини на які посилався, чим не виконав вимоги ст. 10 ЦПК України.

Таким чином необхідно відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. 331 ЦК України, Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 130, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Л.М. ЧОХОНЕЛІДЗЕ