АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 2-601/11

Провадження № 22-ц-/790/1872/14                       Головуючий І інстанції: Фатєєва Н.І.

Категорія: право власності                                                              Доповідач: Івах А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – Івах А.П.,

суддів – Ізмайлової Г.Н., Пшенічної Л.В.,

при секретарі – Курносовій К.О.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Харківської міської ради про визнання договорів дарування частково недійсними та визнання права власності на спадщину за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Харківської міської ради, КП БТІ про визнання договорів дарування частково недійсними та визнання права власності на спадщину за законом,-

-

в с т а н о в и л а:

02 квітня 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_3, Харківської міської ради та, з урахуванням остаточної уточненої позовної заяви від 11.04.2013 року, та доповнень до неї від 01.10.2013 року просили визначити ідеальну частку приміщень у домоволодінні за адресою:м. Харків, провулок Ялтинський 20, які були подаровані ОСОБА_4 ОСОБА_5 згідно договору дарування від 11.08.1992р., визнати частково недійсним договір дарування частки домоволодіння, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений 11.08.1992р Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1-4613 в частині розміру відчужуваного майна та вважати частку відчужуваного майна відповідною встановленому розміру визнати за ОСОБА_5 право власності на визначену частину домоволодіння №20 по провулку Ялтинському в м. Харкові на підставі договору дарування, посвідченого 11.08 1992р. Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1-4613, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на відповідні встановленому розмірі частини домоволодіння по провулку Ялтинський 20 в м. Харкові кожному в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 11.10.2004 року. Визнати названу частину домоволодіння об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 і його дружини ОСОБА_1. Визнати за ОСОБА_1 право власності на половину вищезазначеного домоволодіння за адресою м. Харків, провулок Ялтинський 20; визнати за ОСОБА_1 право власності на обов'язкову долю в спадщині після її померлого 11.10.2004р. чоловіка ОСОБА_5; визнати недійсним дублікат свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння у м. Харкові по провулку Ялтинському 20, за №9100429, реєстровий №5254322 № запису 1225 у книзі 1 як безпідставно виданий КП ХБТІ 18 жовтня 2005року з порушенням вимог чинного законодавства України. Підтвердити чинність оригіналу свідоцтва про право власності на домоволодіння по пров. Ялтинському 20 у м. Харкові виданого районним житлово-експлуатаційним об’єднанням Комінтернівського району виконавчого комітету Комінтернівської ради народних депутатів у м. Харкові 09 жовтня 1990 року за №1225 05 березня 1991 року.

15 травня 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 зверталися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, З-ї особи Харківської міської ради, КП БТІ про визнання договорів дарування частково недійсними, та визнання права власності на спадщину. З урахуванням остаточної уточненої позовної заяви від 14 січня 2014 року (а.с.184-185 т.с.2) ОСОБА_3 просив визнати частково недійсним договір дарування частки домоволодіння, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений 11.08.1992р Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1-4613 в частині розміру відчужуваного майна та вважати частку відчужуваного майна в розмірі 47/100 домоволодіння; просив визнати частково недійсним договір дарування частки домоволодіння, укладений між ОСОБА_4 та ним посвідчений 14.02.2006 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 реєстровий номер 178, в частині розміру відчужуваного майна та вважати частку відчужуваного майна в розмірі 58/100 домоволодіння. Визнати за ОСОБА_5 право власності на 42/300 домоволодіння №20 по провулку Ялтинському в м. Харкові; Визнати за ним право власності на 53/100 домоволодіння №20 по провулку Ялтинському в м. Харкові на підставі договору дарування, посвідченого 14.02.2006р., приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий номер 178; Визнати за ОСОБА_4, померлою 29 липня 2010 року, право власності на 47/300 домоволодіння №20 по провулку Ялтинському в м. Харкові в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 11.10.2004р. та визнати за ним право власності на 47/300 частин домоволодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої 29 липня 2010 року.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволені частково:

-          визнано частково недійсним договір дарування частки домоволодіння, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений 11.08.1992р. 7-ю ХДНК р.№1-4613, в частині розміру відчужуваного майна та ухвалено вважати частку відчужуваного майна в розмірі 47/100;

-          визнано за ОСОБА_5 право власності на 47/100 ч. домоволодіння №20 по провулку Ялтинському в м. Харкові на підставі договору дарування, посвідченого 11.08.1992р. ~-ю ХДНК р.№ 1-4613;

-          визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 право власності на 47/300 ч. домоволодіння №20 по провулку Ялтинському в м. Харкові кожному в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 11.10.2004 року. В задоволенні інших вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відмовлено.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 задоволено:

-          визнано частково недійсним договір дарування частки приміщень, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений 14.02.2006 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 р. №178 в частині відчужуваного майна, та прийнято вважати частку відчужуваного майна в розмірі 53/100;

-          визнано за ОСОБА_3 право власності на 53/100 ч. домоволодіння №20 по провулку Ялтинському в м. Харкові, на підставі договору дарування, посвідченого 14.02.2006, приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 р.№178;

-          визнано за ОСОБА_3 право власності на 47/300 ч. домоволодіння №20 по провулку Ялтинському в м. Харкові в порядку спадкування за заповітом від 14 травня 2009 року, посвідченим державним нотаріусом Нововодоласької державної нотаріальної контори ОСОБА_8 р.№1284. після смерті ОСОБА_4, померлої 29 липня 2010 року.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 січня 2014 року з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

          Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

          Згідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

-          чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

-          чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-          які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-          яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Розглядом справи достеменно встановлено, що житловий будинок №20 по провулку Ялтинському у м. Харкові належав на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого районним житловим експлуатаційним об’єднанням Комінтернівського районну м. Харкова 09 жовтня 1990 року.

На підставі договору дарування від 07 серпня 1992 року ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв 32/100 частини вказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель (а.с.13-15 т.с. 1).

Згідно договору дарування частини житлового будинку від 14 лютого 2006 року (а.с.31 т.с. І) ОСОБА_4 передала безоплатно, а ОСОБА_3 прийняв у власність 68/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться по пров. Ялтинському №20 у м. Харкові.

ОСОБА_5 помер 11 жовтня 2004 року (а.с.12 т.с. І).

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді частини будинку №20 по пров. Ялтинському у м. Харкові, що належала йому на підставі договору дарування.

Спадкоємцями першої черги після смерті останнього є його дружина ОСОБА_1, син ОСОБА_2 та мати – ОСОБА_4 (померла 29 липня 2010 року).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на її частину спірного будинку, яку вона успадкувала після смерті свого сина ОСОБА_5. Спадкоємцем на спадкове майно є ОСОБА_9 по заповіту. Він звернувся до Сьомої нотаріальної контори ХМНО з заявою про прийняття спадщини, про що свідчить витяг зі спадкового реєстру (а.с. 130 т.с. І). У зв’язку з наявністю спору у суді щодо визначення часток за договорами дарування ОСОБА_9 спадщину не оформив.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_9 у повному обсязі, суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував та встановив фактичні обставини справи, дійшов правильного висновку, який ґрунтується на обєктитивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 215 ЦПК України на підставі встановлених обставин і визначених відповідно до них правовідносин у своєму рішенні суд привів мотиви, з яких вважав встановленою наявність та відсутність фактів, якими сторони обґрунтовували свої позовні вимог та заперечували проти позовних вимог обох сторін, узяв до уваги належні та допустимі докази у справі, правильно застосував зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

За висновками додаткової судової будівельно-технічної експертизи №3607 від 30 серпня 2013 року (а.с. 139-157 т.с. ІІ) фактичні розміри будов-будівель, а також жилого будинку та надвірних будівель по пров. Ялтинському, 20 в м. Харкові вказані у дослідницькій частині висновку. Інвентаризаційна вартість будов-будівель, а також жилого будинку та надвірних будівель по пров. Ялтинському, 20 в м. Харкові з урахуванням фактичних розмірів станом на 1992 рік складає 9168руб. (дев'ять тисяч сто шістдесят вісім руб.). Ідеальна частка, яка була подарована ОСОБА_4 ОСОБА_5 згідно договору дарування від 11.08.1992 року, з урахуванням фактичних розмірів будов-будівель, а також жилого будинку та надвірних будівель, складає 47/100 частин будинку.

З урахуванням вказаних обставин суд правильно дійшов висновку про те, що частка спірного будинку, подарована ОСОБА_4 ОСОБА_5 складає 47/100 замість 32/100, а частка цього ж будинку, що подарована ОСОБА_9 повинна складати 53/100 замість 68/100ч..

Отже, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 47/100 частин будинку. Суд правильно визначився з тим, що спадкоємці першої черги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 успадкували по 47/300 частин будинку.

При цьому суд правильно керувався положеннями ст.. 1268 ЦК України.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а статтею 1278 ЦК України визначено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №205 (яка діяла на момент відкриття спадщини після ОСОБА_5О.) визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкоємцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути докази: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом із ним, реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, якій свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Положення зазначеної Інструкції кореспондує приписам ч. З ст.1268 ЦК України, які не вимагають доведення спадкоємцями,як і прийняли спадщину,крім постійного проживання зі спадкодавцем,доведення ще й факту спільного ведення господарства,проживання однією родиною тощо.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Тому,після смерті ОСОБА_5, померлого 11.10.2004г.,частка матері-Дикої ОСОБА_10,частка дружини-Дикої ОСОБА_11 та частка-Дикого ОСОБА_12 повинні складати 47/300 частин спірного будинку-кожному. (ст.1278 ЦК України) 47/100:3=47/300 ч.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1, оскільки остання не надала належних та допустимих доказів на їх підтвердження на виконання вимог ст.. 60 ЦПК України, згідно яких кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що суд, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення таке, що відповідає вимогам ст.. 213, 214 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни або скасування рішення суду судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 січня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

          Головуючий –

          Судді -