Справа № 2-а- 148/09

ПОСТАНОВА

іменем України

13 травня 2009 року                                     м. Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Захарової В.В.

при секретарі: Радченко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Каховка Херсонської області, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради Херсонської області про визнання неправомірними дії, про перерахунок та стягнення боргу одноразової допомоги при народженні дитини, перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  

               

в с т а н о в и в :

23.01.2009 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що є матір’ю неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, перебуває на обліку в УПСЗН Каховської міської ради і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, проте у розмірі, значно меншому, ніж передбачено Законом України «Про Державну допомогу сім’ям з дітьми». З  цих підстав просить визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради на її користь борг одноразової допомоги при народженні дитини у сумі 767,00 грн. та інше.

13 травня 2009 року позивач звернулася до суду з  заявою про уточнення позовних вимог в якій просить здійснити перерахунок щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3 річного віку  за період з 01.08.2007 року по 01.01.2009 року.

Позивач до суду не з’явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача до суду не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності з позовом не згоден. На запереченнях проти позову наполягає.

Об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і  вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем склалися публічно-правові відносини, виходячи зі змісту ст. 3 п. 2,  ч. 1 ст. 17 КАС України.

Згідно із ст.ст. 13, 14 Закону право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Стаття 12 Закону (у редакції Закону від 19.06.2003 року №972-ІV) визначає, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев ґ ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта – протягом 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

 Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” ст. 56 встановлено, що допомога при народженні дитини складає 8500 грн. Виплата здійснюється одноразово в сумі 3400 грн., решта – протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  

Згідно із абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” здійснюється за рахунок коштів відповідної суб венції з державного бюджету місцевим бюджетам і визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладений наступним чином: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між: з 01.01.2008 року – 50 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, у розмірі для дітей віком до 6 років: з 1 січня – 526 грн., з 1 квітня 538 грн., з 1 липня – 540 грн., з 1 жовтня – 557 грн.

Рішенням Конституційного   Суду   у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік"(справа про соціальні гарантії громадян) від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема  норми абзацу третього частини другої статті 56 щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість міся-ців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає: «Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність».

Судом встановлено, що  позивачка є  матір’ю неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1   року народження, перебуває на обліку в УПСЗН Каховської міської ради і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку.

 Всупереч вимогам ст. 15 Закону така допомога виплачується позивачці не на рівні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, про що вказано у довідці УПСЗН та запереченні УПСЗН на позовну заяву.

Таким чином, сума недоотриманої допомоги  за період 2007-2009 років станом на 01.01.2009 року нарахована не в повному обсязі.

Оцінюючи заперечення представника УПСЗН Каховської міської ради проти позову суд виходить з наступного.

Згідно ст. 17 ч.1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).

У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lех sресіаlіs.

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Кечко проти України; рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00).

З таких підстав доводи відповідача про посилання на відсутність фінансових можливостей держави  не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання відповідача на те, що спеціальний Закон lех sресіаlіs, тобто Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік не передбачає асигнування на виплату допомоги у розмірі, визначеної Законом, тому має перевагу перед Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Оскільки правові положення, які передбачають виплату державної допомоги сім’ям з дітьми відповідно до Закону є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивачка, як мати неповнолітньої дитини віком до 3 років, має право на її одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати або відмовляти у їх здійсненні.

Рішенням Конституційного   Суду України   у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік"(справа про соціальні гарантії громадян) від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема  норми абзацу третього частини другої статті 56 щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість міся-ців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При цьому, Конституційним Судом України визначено, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України — він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціаль-ної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум позивачу законом покладено на  відповідачів, у зв’язку з чим суд не може виконувати обов’язок суб’єктів владних повноважень, покладених на них Законом.

За цих підстав суд не може здійснювати перерахунок належного підвищення, а позовні вимоги про зобов’язання відповідача виплатити вказане підвищення у повній сумі задоволенню не підлягають

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 22 Конституції України, ст. ст. 1, 5, 13-15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ(в редакції Закону від 22.03.2001 року № 2334-ІІІ); рішення Конституційного   Суду   у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік"(справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007,  ст.ст. 56, 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 01.06.2007 року №1119-У; ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 року № 107-УІ; керуючись ст.ст., 158 – 163, 167  КАС України, суд  –

п о с т а н о в и в :

   Позов ОСОБА_1  задовольнити повністю.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради Херсонської області здійснити ОСОБА_1  перерахунок щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.08.2007 року по 01.01.2009 року відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».  

Постанова суду набирає законної сили, якщо протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі не подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана – постанова набирає сили після закінчення цього строку.

 Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського адміністративного апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя :                                                                                       Захарова В.В.