Судове рішення #501474
04/1429

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31


Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А


04.10.06 р.                                                                                                    № 04/1429                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:


Головуючий                                                                                Швець В.О

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Фаловська  І.М.




за участю представників сторін:

від позивача: Ковелін М. І. (дов. № 89-13-2/75 від 31.03.06 р.)

від відповідача: Павленко Н. Г. (дов. № 26 від 31.03.06 р.)


розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Родина»на рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 року


у справі № 04/1429 (суддя Упир І.І.)


за позовом Державно-кооперативного виробничого об’єднання «Насіння України», м.Київ  

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Родина», с.Заріччя, Корсунь-Шевченківський р-н

про стягнення 18715,52 грн.


в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 р. у справі № 04/1429 позовні вимоги було задоволено повністю, стягнуто з СТОВ «Родина»на користь ДКВО «Насіння України»18715,52 грн. боргу, 187,16 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Родина»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 р., як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи та постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

За апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Родина»на рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 11.07.06 р. порушено апеляційне провадження у справі № 04/1429.

Згідно розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р. справа розглядається колегією суддів, в такому складі: головуючий суддя –Швець В. О., судді –Зеленіна Н.І., Фаловська І.М.


Державно-кооперативне виробниче об’єднання «Насіння України», згідно ст. 96 ГПК України надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Черкаської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.


Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві, вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального права. Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримує, вважає їх законними та обґрунтованими.


Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення залишається без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами врегульовано договором підряду на виконання робіт по вирощуванню льону маслинного від 09.04.2004 року №40 (а.с.9-14). Відповідно умов вказаного договору, відповідач прийняв на себе зобов’язання з п’яти тон насіння льону маслинного переданого позивачем, виростити та передати позивачу сто тон льону, а позивач зобов’язався прийняти його і оплатити результати виконаних робіт.

Відповідно до п.п.1.3., 1.5. договору, результатом виконаних робіт є передача відповідачем насіння льону на Корсунь-Шевченківський елеватор. Підтвердженням виконання умов договору є складська квитанція видана Корсунь-Шевченківським елеватором і виписана на позивача.

Фактом виконання сторонами договірних зобов’язань (п.2.5. договору), є акт виконаних робіт при умові надання відповідачем складської квитанції на насіння на ім’я позивача, рахунок-фактура, виписана відповідачем за виконані роботи та сертифікат якості на переданий товар.

Позивач свої зобов’язання виконав –передав відповідачу 5 тон насіння льону маслинного, що підтверджується накладною № 25/п від 09.04.2004 року та довіреністю серії ЯЗО № 874693 від 09.04.2004 р. (а.с.15-16).

Також, для своєчасного виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату робіт у розмірі 20000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 270 від 14.05.2004 року (а.с.20).

Відповідач свої зобов’язання належним чином та своєчасно не виконав –вирощене насіння льону передав позивачу частково в кількості 26 тон 338 кг.


При розгляді справи в місцевому господарському суді відповідач посилався на довіреність, видану позивачем на ім’я Жовнір В.П. від 29.10.2004 року №407315 та накладні від 9, 10, 11, 12, 13 і 16 листопада 2004 року №№ 1-9, 415 по яким, позивач одержав 148 тон 270 кг насіння. Вказані посилання судом першої інстанції правомірно не були прийняті як доказ по виконанню умов договору, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»здійснення господарської операції підтверджується первинними документами.

Первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити як: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З наявних у матеріалах справи первинних документів вбачається, що насіння льону відповідачу відпускалося по довіреності № 407315, яка видана на Жовнір В.П., а в накладних зазначено, що насіння відпускається через Ланового П.Є. і Телевного, яким довіреність на одержання насіння не видавалась. Крім того, в порушення вищеназваного закону в накладних не зазначено які особи відпускали насіння хоч розписався в одержанні насіння і хто ж відпускав це насіння.

Відповідач документально не підтвердив кому належать здійснені підписи на відпуск і одержання насіння. Крім того, в накладних № 4 від 9 і 10 листопада 2004 року зазначено, що по накладній від 09.11.2004 року насіння відпускається через Телевного, а в накладній від 10.11.2004 року через Ланового, а підписи в накладних про одержання насіння здійсненні однією невідомою особою. Такі недоречності є і по іншим накладним.

Таким чином, вказані накладні не можуть бути доказами по відвантаженню позивачу насіння льону в виконання умов договору.

Пунктами 4.6. і 4.7. договору сторони передбачили, що якщо відповідач передає товар позивачу в меншому об’ємі чим зазначено в п.1.1. договору то позивач має право без згоди відповідача при кінцевих розрахунках вираховувати вартість насіння одержаного відповідачем зверху встановленої норми із розрахунку фактично переданого насіння із урахуванням норм розходу зазначених в п.4.5. договору. По розрахунку позивача вартість насіння зверху установлених норм складає 17678,88 грн. Вартість наданих послуг складає 18963,36 грн. Отже, заборгованість із 20000 грн. попередньо оплачених за виконані роботи складає 1036,64 грн. ( 20000 - 18963,36), а загальна заборгованість –17678,88 грн. (вартість використаного понад норми зерна) + 1036,64 грн. = 18715,52 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що договір між сторонами був укладений про вирощення зерна, а позов заявлено про недопоставку –то це спростовується  п. 1.2, п. 1.3 та п. 1.4 договору підряду між сторонами, де мова йде про тлумачення терміну «Вирощення», обумовлений сторонами договору («вирощення»–весь комплекс робіт, починаючи з підготовки землі, закінчуючи передача зерна замовнику).

Щодо перевірки, здійсненої прокуратурою Черкаської області, на яку посилається заявник апеляційної скарги, то вона жодним чином не підтверджує або заперечує виконання (або невиконання) сторонами по справі умов договору підряду. Як свідчить лист, на ім’я головуючого по даній справі, на його повідомлення начальником відділу прокуратури області надана відповідь, що «прокуратурою прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи»(а.с. 33).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається. В той же час, жодного доказу на доведення своїх заперечень відповідачем не подано.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Відповідач не довів факту виконання договірних зобов’язань.


Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.


Враховуючи викладене, судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -


П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Родина»на рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 р. у справі № 04/1429 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2006 р. у справі № 04/1429  - без змін.

2. Справу № 04/1429 повернути господарському суду Черкаської області.




          


Головуючий                                                                                Швець В.О

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Фаловська  І.М.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація