Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-04/285-06 суддя –Григоров А.М.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Кравець Т.В.
“19” грудня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Кравець Т.В., суддів Істоміної О.А., Шутенко І.А.
при секретарі Кобзєвій Л.О.
за участю представників:
позивача –Ярового В.М. –голова правління
відповідача –Демчан А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційні скарги Міського споживчого товариства “КООП-Сільгоспродукти”, м. Харків (вх. №4280Х/2-5) та ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова (вх. 4300Х-2/5)
на постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2006 р. по адміністративній справі №АС-04/285-06
за позовом Міського споживчого товариства “КООП-Сільгоспродукти”, м. Харків
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова
про скасування повідомлення-рішення, -
встановила:
У травні 2006 року Міське споживче товариство “КООП-Сільгоспродукти”, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання незаконними проведення позапланових перевірок та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 281-23-319/8830/0 від 10.10.2003 року, № 290-23-319/9088/2 від 02.02.2004 року, №0003222303/9590/0 від 17.12.2004 року, №0003262303/9867/0 від 29.12.2004року. Просить також покласти на відповідача судові витрати.
Постановою господарського суду Харківської області від 16.10.2006 року позов задоволений частково, визнано дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова по проведенню двох виїзних позапланових перевірок МСТ „КООП - Сільгосппродукти” у період з 07.10.2003р. по 17.10.2003р., та з 15.12.2004р. по 28.12.2004р. протиправними, а самі перевірки незаконними. Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова №281-23-319/8830/0 в розмірі 156,35грн. від 10.10.2003р., № 290-23-319/9088/2 в розмірі 704,80грн. від 02.02.2004р., №0003262303/9867/0 в розмірі 197,00 грн. від 29.12.2004р. Податкове повідомлення - рішення № 0003222303/9590/0 від 17.12.2004 р. в розмірі 117,37 грн. визнано недійсним в частині визначення сум санкцій податковим зобов’язанням. В іншій частині в позові відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Міське споживче товариство „КООП - Сільгосппродукти” витрати по сплаті державного мита у сумі 6, 80 грн.
Не погодившись з цією постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування постанови місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову, прийняття в цій частині нової ухвали, якою задовольнити решти позовних вимог.
Відповідач також звернувся з апеляційною скаргою, в якої просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2006 року по даній справі в частині задоволення позовних вимог, просить прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Як вбачається с матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Жовтневому районі у період з 07.10 по 17 .10.2003 р. було проведено комплексну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з врахуванням вимог ч.3 п.«в»Указа Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” №817/98 від 23.07.1998р., з питань дотримання підприємством позивача, вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002р. по 30.06.2003р.
Відповідно до ч.3 п.«в»Указа Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” №817/98, позапланова виїзна перевірка проводиться в разі, якщо податковим органом виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності платника податків.
На підставі висновку начальника відділу оперативного контролю ДПІ у Жовтневому районі Горячової Н. О., зазначена перевірка підприємства позивача була проведена в зв’язку з виявленням розбіжностей між валовими доходами, заявленими у Декларації про податок на додану вартість та валовими доходами, заявленими у Декларації по прибутку підприємства за 2 квартал 2002 р.
Так, ДПІ зазначило, що валові доходи в рядку 1, колонка 3 (доходи від продажу товарів за звітний квартал) декларації про прибуток за 2 квартал 2002 р. не відповідають даним декларацій з податку на додану вартість за цей період.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що податковим органом було невірно проведено зазначені розрахунки, оскільки ДПІ зрівнював дані, які не повинні бути рівними. Сума валових доходів в декларації по прибутку зазначається не тільки в рядку 1, а і в рядку 8, що не було враховано ДПІ при здійсненні камеральної перевірки. При включенні даних наведеного рядка в підрахунок валових витрат розбіжностей в даних Декларацій не має.
З цих підстав суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки підстав, на яких ДПІ проводило перевірку позивача в період з 07.10.2003 р. по 17.10.2003 р., фактично не існувало, сама перевірка не відповідала вимогам Указу Президента України №817/98, тому була незаконною, а дії по її проведенню протиправними.
Щодо перевірки за період з 15.12.2004р. по 28.12.2004 р., судом першої інстанції було встановлено, що перевірка підприємства позивача також була проведена на підставі ч. 3 п. „в” Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” №817/98.
Згідно висновку начальнику відділу оперативного контролю Горячової Н. О., перевірка проведена у зв’язку з виявленням в ході камеральної перевірки розбіжностей між витратами на придбання товарів згідно Декларації з податку на прибуток підприємства за 2003 р. (108,8 тис. грн..) та сумою витрат за придбані товари (108,3 тис. грн..) Декларації з податку на додану вартість за 2003 р.
Дослідивши зазначені розбіжності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в цому випадку ДПІ також невірно проведені розрахунки, оскільки зрівнювались дані які не повинні бути рівними. Так, ДПІ порівнюваллись строки декларації 10.1 в по податку на додану вартість зі строкою 01.1 в декларації з прибутку підприємств. Але в рядок (строку) 10.1 з декларації по ПДВ включаються лише витрати пов’язані з придбанням товарів по операціях оподаткованих ПДВ, тоді як в рядок 04.1 декларації з оподаткування прибутку підприємств вноситься загальна сума витрат, в тому числі по операціях де ПДВ не передбачено. ДПІ не було враховано, що рядок 11.1 декларації з ПДВ також містить значення витрат, по операціях де ПДВ не передбачено. Але ДПІ зрівнювало лише рядки 04.1 та 10.1, що свідчить про неправильність визначення невідповідності декларацій.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ДПІ у Жовтневому районі не було доведено правомірність своїх дій при призначенні перевірки, оскільки податковий орган не мав правових підстав для призначення та проведення перевірки позивача в період з 15.12.2004 р. по 28.12.2004 р., така перевірка не відповідала вимогам Указу Президента України №817/98, та є незаконною, а дії по її проведенню, протиправними. В цієї частині позов також було задоволено.
Щодо визнання недійсними оскаржуваних повідомлень-рішень, судом першої інстанції було встановлено, що згідно податкового повідомлення - рішення №281-23-319/8830/0 позивачу на підставі п. 8, п. 11 , п. 13 ст. 3, п. 6 ст. 17, ст. 22, ст. 23 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” нараховані санкції 156,35 грн. , які визначені податковим зобов’язанням.
Підставою для застосування санкцій є обставини встановлені актом перевірки №282/23-314 від 07.10.2003 р.
Згідно податкового повідомлення –рішення №290-23-319/9888/2 позивачу згідно п. 9, 12 ст. 3 , п. 4. ст. 20 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” нараховані санкції 704,80 грн. , які визначені податковим зобов’язанням.
Підставою для застосування санкцій є обставини встановлені актом перевірки №368/294/23-314 від 17.10.2003 р.
Згідно податкового повідомлення –рішення №0003222303/9590/0 позивачу на підставі п. 13 ст. 3, ст. 22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” нараховані санкції 117,35 грн. , які визначені податковим зобов’язанням.
Підставою для прийняття податкового повідомлення –рішення є акт перевірки №203503122303 від 15.12.2004 р.
Згідно податкового повідомлення –рішення №003262303/9867/0 позивачу на підставі п. п. „б” п. п. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” , п. п. 7.4.1 , п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України про податок на додану вартість” нараховано 27 грн. податку на додану вартість та 170 грн. санкцій.
Підставою прийняття податкового повідомлення –рішення є акт перевірки від 28.12.2004 р. №476/321-2303.
Щодо податкового повідомлення–рішення №290-23-319/9888/2, єдиним доказом порушень став акт перевірки №368/294/23-314 від 17.10.2003 р., але це акт складений за результатами позапланової виїзної перевірки з 07.10.2003 р. по 17.10.2003 р., підстави та дії по проведенню якої були визнані вище незаконними, а відповідно акт перевірки є протиправним, тому він не є доказом в розумінні ст. 70 КАС України, а підстав для винесення оскаржуваного повідомлення–рішення №290-23-319/9888/2 податкова інспекція не мала.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не було доведено правомірність цього податкового повідомлення –рішення і позов в частині визнання недійсним повідомлення–рішення №290-23-319/9888/2 суд першої інстанції задовольнив.
Стосовно податкового повідомлення - рішення №0003222303/9590/0 судом першої інстанції встановлено, що перевірка, по якій був складений акт №203503222303 від 15.12.2004р., який в свою чергу став підставою прийняття цього рішення, позивачем не оскаржувався. Позивач оскаржує лише позапланові перевірки податкового органу, перевірки законодавства про реєстратори розрахункових операцій ним не оскаржувались. Як вбачається з акту перевірки та плану –графіку перевірки за 4 квартал 2004 р., законодавства про реєстратори розрахункових операцій, це окрема перевірка. Як видно з матеріалів справи, зазначена перевірка була проведена на підставі посвідчень №579, №580 від 14.12.2004р., виданих працівникам ДПІ та зазначено мету перевірки, а саме: проведення перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу. Перевірка проведена в межах повноважень наданих посвідченнями на цю перевірку.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що на підставі перевірки з 15.12.2004 року по 28.12.2004 року, яка була визнана незаконною, було винесено податкове повідомлення-рішення №0003222303/9590/0 від 17.12.2004 року, теж повинно бути визнано недійсним, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки проведення перевірки щодо РРО було здійснено окремо, на підставі окремих посвідчень на перевірку, винесено окремий акт перевірки.
Позивач, в особі керівника міського споживчого товариства «КООП-Сільгоспродукти»в судовому засіданні визнав наявність порушень за які податковим органом були застосовані санкції, аналогічні пояснення були надані представником ДПІ у Жовтневому районі. Оскільки пояснення є доказом згідно ст. 69 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність правомірності застосування податковим органом відповідних санкцій. Але, як видно з матеріалів справи, відповідач визначив санкції за порушення законодавства про реєстратори розрахункових операцій податковим зобов’язанням. Виключений перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) закріплений у Законі України „Про систему оподаткування”, застосовані штрафні санкції в перелік не входять. Тому наведене податкове повідомлення –рішення було визнано судом першої інстанції недійсним в частині визначення сум санкцій податковим зобов’язанням.
Стосовно податкового повідомлення –рішення №281-23-319/8830/0, суд першої інстанції зазначив, що у судовому засіданні 11.10.2006 р. позивач уточнив свою позицію і вказав на те, що не визнає факти порушень за які застосовані санкції податковим повідомленням –рішенням № 281-23-319/8830/0, а визнає лише факти за які застосовані санкції податковим повідомленням –рішенням № 0003222303/9590/0.
З матеріалів справи вбачається, що перевірка на підставі акту якої прийнято податкове повідомлення –рішення №281-23-319/8830/0 була проведена на підставі посвідчень на перевірку №2229/775 та №2230/776, але цими посвідченнями було надано повноваження на проведення позапланової перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства згідно ч. 3 п. „в” Указу Президента України №817/98. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у працівників відповідача повноважень на проведення окремої перевірки законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій. Враховуючи наведене, акт перевірки №282/23-314 не є в розумінні ст. 70 КАС України доказом по справі. А оскільки саме даними цього акту ДПІ підтверджує правомірність податкового повідомлення рішення №281-23-319/8830/0, то відповідач не довів його правомірність. Колегія суддів вважає, що позов в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №281-23-319/8830/0 було правомірно задоволено судом першої інстанції.
Стосовно податкового повідомлення–рішення №003262303/9867/0 суд зазначає, що єдиним доказом порушень є акт перевірки від 28.12.2004 р. №476/321-2303, але це акт складений за результатами позапланової виїзної перевірки з 15.12.04 р. по 28.12.04 р., яка як встановлено вище, визнана судом незаконною, а дії по її проведенню та акт, складений за результатами перевірки протиправними, а тому він не є доказом в розумінні ст. 70 КАС України.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів вважає, що ДПІ не було довело правомірність винесення податкового повідомлення–рішення №003262303/9867/0 і позов в частині визнання його недійсним правомірно було задоволено.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки до таких висновків суд прийшов при правильному з’ясуванні обставин справи та вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 155, ст. ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 203, ст. 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Міського споживчого товариства “КООП-Сільгоспродукти”, м. Харків залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2006 р. по адміністративній справі №АС-04/285-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-04/285-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Кравець Т.В.
Судді Істоміна О.А.
Шутенко І.А.