Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)
м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 31, 50007, (564) 92-18-72
Справа № 22ц-24886\10 І оловуючий в 1 -й інстанції
Категорія № 26 (III) ОСОБА_1
Доповідач - Карнаух В.В. РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Ляховської І.Є.,
суддів: БарильськоїА.П, Карнаух В.В.
при секретарі: Бадалян Н.О.
за участю: представника відкритого акціонерного товариства
«Криворізький залізорудний комбінат» - ОСОБА_2
Миколайовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну
справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства
«Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Саксаганського
районного суду міста ОСОБА_3 від 25 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ВАТ «КЗРК») про стягнення моральної шкоди в сумі 173 000 грн. у зв'язку з професійним захворюванням.
Рішенням Саксаганського районного суду міста ОСОБА_3 від 25 жовтня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково: стягнуто з ВАТ «КЗРК» на користь позивача 35 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. На користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «КЗРК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права. А саме: суд помилково застосував до спірних правовідносин ст.ст.153 та 237-1 КЗпП України та ст.1167 ЦК України, залишивши поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким встановлено, що відшкодування моральної шкоди не передбачено для осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню. Крім того, судом не враховано, що позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди , який може бути встановлений лише за висновком медико-соціальної експертної комісії та не надано доказів вини
ВАТ «КЗРК» у спричиненні позивачу моральних страждань. Судом не взяте до уваги, що позивач окрім підприємства відповідача працював на ЖКХ № 44 у шкідливих умовах праці 9 років.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, як законне та обгрунтоване.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 2002 р. по 13.07.2009. працював підземним електрослюсарем, з ремонту устаткування в шахто-монтажному управлінні ВАТ «КЗРК».
Висновком МСЕК від 03.06.2009 року первинно ОСОБА_4 було встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на час встановлення позивачу вперше 50 % втрати професійної працездатності він перебував у трудових відносинах з ВАТ «КЗРК»; саме з вини відповідача, який порушував норми з безпеки праці та не забезпечив безпечних умов для роботи, позивач частково втратив працездатність, що підтверджується актом № 4 від 13 квітня 2009 року про розслідування хронічного професійного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Позивач обмежений в роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом ст.ст. 153, 237-1 КЗпП є безпідставними.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на підставі ст..П67 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Тому доводи відповідача про те, що судом не правильно застосовано норми матеріального права , не грунтуються на законі.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та недоведеності вини відповідача у цьому, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений
судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного
Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову
практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",
відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової)
шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та
обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з
урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача.
Враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого,
тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і
виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що
наступили.
За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, ступінь вини відповідача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, роботу позивача на інших підприємствах у шкідливих умовах і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з ВАТ «КЗРК» на користь позивача з 35 000грн. до 27 000 грн., згідно положень п.3 ч.1 ст.309 ЩЖ України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду міста ОСОБА_3 від 25 жовтня 2010 року в частині розміру моральної шкоди , стягнутої з відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4 змінити, зменшивши цей розмір з 35 000 грн. до 27000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: