Справа 2- 1127 /10

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2010 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у скла

Головуючої судді- Панасенко О.П.

При секретарі Щочка Н. за участю позивача розглянув ;• відкритому судовому засіданні в м. Марганці справу за позовом ОСОБА_1 до Марганецького міського управління праці та соціального захисту населення про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги.

ВСТАНОВИВ:

Позивач в липні 2010 р. звернулася до суду із позовом посилаючись на те, що вона перебуває на обліку відповідача у зв'язку з народженням 15 травня 2008 року двох дітей, відповідно до Закону України ..Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (далі Закон) Відповідачем, як органом, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, була призначена допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, але в меншему, ніж належить, розмірі. Тому вона просить визнати дії Управління неправомірними, стягнути з відповідача невиплачену допомогу 20281 грн. та судові витрати.

В вересні 2010 року позивач уточнила позовні вимоги, зазначивши, що відповідач повинен сплачувати допомогу в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму, і просина стягнути з відповідача недораховану допомогу за 2008 рік в сумі 6913,35 грн, недораховану допомогу за 2009 рік в сумі 10548 грн, виключити з позову стягнення за 2010 рік. вважати сумою позову 17461 грн.

В судовому засіданні Позивач позов просила задовольнити в повному обсязі і пояснила, що на дітей ній сплачувалася допомога, aie в меншому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідачем надана в суд заява про слухання справи без участі відповідача.

Судом досліджені докази, надані позивачем.

Суд приходить до наступного:

В матеріалах справи є копії свідоцтв про народження 15 травня 2008 року двох дітей позивача.

Згідно відповіді Управління праці, позивачеві сплачувалася допомога: при народженні дитини з 01.05.2008 року по 31.05.2008 року 1460 грн, з 01.06.2009 року по 31.05.2010 року 840 грн щомісяця, а також по догляду за дитиною до трирічного віку з 30.08.2008 року ]Ц; 15.05.2111 року 260 грн, допомога по догляду за дитиною до трирічного віку в розмірі, що перевищує мінімальний в 2010 році 870,4 грн щомісяця, на дітей одиноким матерям з 01.05.2008 року 379,2 грн щомісяця.

Позивач погодилася в суді, що управлінням дійсно виплачуються зазначені кошти, але вона вважає, що відповідач повинен сплачувати допомогу в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму на дітей до 6 років, що протирічить рішенням Конституційного Суду.

Тобто Позивачем оскаржується методика нарахування за розмірами, встановленими Кабміном.

В позові не оскаржується математична правильність нарахування, або невірне визначення майнового стану сім'ї, а також те, що сплачувана допомога відповідає розміру, встановленому: Кабміном.

Тому суд розглядає позов тільки у межах позовних вимог.

Позивачеві в 2008 році нарахована допомога згідно з вимогами закону „Про Державні бюджет на 2008 рік”, яким передбачені зміни до закону „Про державну допомогу сім'ям дітьми” , і за ст.15 закону допомога нараховується в розмірі 130 грн.

На двох дітей позивачеві сплачували 260 грн.

Згідно з ч.2 ст.46 розділу У закону „Про державний бюджет України на 2009 рік допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” призначається і здійснюється в розмірах іпорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В 2009 році діяв порядок призначення та виплати такої допомоги, встановлений Постановою КМ України № 1751 від 27.12.2001 року ( з подальшими змінами).

Позивачеві сплачується допомога в розмірі різниці між 75% прожиткового мінімуму на працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї з розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, як і передбачене зазначеною Постановою.

і Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти, які за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.

(Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну світу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від і3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: і "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт. який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої етапі 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України визначено, що виключно законом про державний бюджет визначаються видатки на соціальні потреби.

Конституційним судом визнавалися неправомірними зміни до порядку виплати допомоги, про яку йдеться в позові, тільки в 2007 році.

Конституційним судом рішення про визнання неправомірним законів „Про державний бюджет на 2008 рік”, „Про Державний бюджет на 2009 рік" в частині спірних соціальних виплат не приймалося, в тому числі рішеннями Конституційного суду від 22.05 2008 року і 27.11.2008 року , на які посилається позивач.

При таких обставинах немає підстав вважати, що відповідачем порушені норми законодавства щодо нарахувань позивачеві соціальної допомоги, і підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст.11,161,162 КАСУ України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до Марганецького міського управління праці та соціального захисту населення про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається протягом 10 днів після проголошення постанови через Марганецький міський суд до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.

Суддя