КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2007 № 3/575
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Костянчук С.П.
від відповідача - Сіпунова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2006
у справі № 3/575 (Хілінська В.В.)
за позовом ЗАТ "Київський експериментальний завод харчових машин"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ “Київський експериментальний завод харчових машин” звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання права власності на приміщення площею 1296 кв. м. та площею 484 кв. м., розташовані у м. Києві на вул. Шахтарській, 2.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.12.2006 р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема заявник посилається на те, що 04.04.1995 рішенням Арбітражного суду м. Києва по справі № 15/25 за позовом прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до КП “Київський експериментальний завод харчових машин”, Організації орендарів “Київський експериментальний завод харчових машин” та РВ ФДМУ по м. Києву визнано недійсним договір оренди цілісного майнового комплексу ДП “КЕЗ “Харчомаш” № 154 від 25.03.1994 та додаткову угоду до цього договору № 49 від 29.06.1994, договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу вказаного підприємства за № 127 від 30.06.1994, а також свідоцтво про власність від 22.06.1994 № 105. Постановою арбітражної наглядової колегії Вищого арбітражного суду України № 04-2/кв15/25-2/104 від 01.11.1995 рішення залишено без змін. Згідно ст. 48 ЦК УРСР по недійсній угоді кожна із сторін зобов’язана повернути кожній із сторін все одержане за угодою. В даному випадку трудовий колектив підприємства розрахувався за об’єкт викупу приватизаційними сертифікатами, а механізму повернення сертифікатів не існує. Виходячи із неможливості виконання такого рішення суду, на думку відповідача, було прийняте рішення про повернення нерухомості у державну власність, оскільки будівлі були придбані трудовим колективом за нульовою вартістю відповідно до вимог чинного на той час законодавства, а основні фонди (обігові кошти, обладнання та інше індивідуально визначене майно) були визнані колективною власністю ЗАТ “КЕЗ “Харчомаш”. Постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 18.03.1996 було прийняте рішення перебазувати позивача на вивільнені, в результаті переміщення орендного підприємства “Київпродмаш”, виробничі та складські приміщення, а саме: склад “СА –1”площею 484 кв. м. та частина складу “шихтових та формовочних матеріалів”площею 1296 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Шахтарська 2. Відповідач зазначає, що спірне нерухоме майно відноситься до державної форми власності, оскільки перебувало на балансі та було взяте в оренду трудовим колективом у складі цілісного майнового комплексу ДП “Київпродмаш”. Крім того, відповідач вказує, що відповідно до ст. 23 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна”, передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.
Позивач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.1995 №495 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності міста Києва», у зв’язку з необхідністю перенесення з центральної частини м. Києва екологічно шкідливих виробництв Закрите акціонерне Товариство «Київський експериментальний завод харчових машин» передало приміщення, розташовані на Контрактовій площі, 2а до комунальної власності та було перебазоване у приміщення на вул. Шахтарській, 2, площею 1296 кв.м. та площею 484 кв. м, відповідно до Актів прийому передачі від 05.12.1995 року та від 29.12.1995 року
Перебазування (перенесення всього майна, у тому числі основних фондів (крім будівель) Позивача на вилучені у Орендного підприємства «Київпродмаш» виробничі площі по вул. Шахтарській 2 зобов’язав здійснити КМУ своєю постановою «Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 1995 року №495» від 18.03.1996р. №326 з метою забезпечення виробничої діяльності Позивача. Заходи щодо вивільнення приміщень, необхідні для забезпечення діяльності заводу та його перебазування були покладені на Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії разом з Фондом державного майна України.
Позивач є правонаступником Київського експериментального заводу харчових машин, що підтверджується п. 3.2 Статуту Позивача.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права. Строки позовної давності встановлюються тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву знало та зобов’язано було знати про наявність порушення права власності на спірне майно, але своєчасно, в межах строку позовної давності, не звернувся до суду за захистом права власності на спірне майно, обґрунтованого клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності не надано, тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування ст. 267 ЦК України.
Відповідно до п. 5 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону та забезпечує умови розвитку всіх форм власності.
Згідно Роз’яснення Президії Вищого арбітражного Суду України №02-5/35 від 26.01.2000 р., акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Тобто, Постанова Кабінету Міністрів України від 18.03.1996 р. №326 є актом державного органу – Уряду України, прийнятим в межах належних йому повноважень, погоджена з відповідними державними органами, є чинною на сьогодні, а тому породжує певні правовідносини, а саме здійснення виробничої діяльності Позивачем на виробничих площах, розташованих по вул. Шахтарській, 2.
Отже, можна зробити висновок, що Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень, виніс постанову від 05.07.1995 року про передачу спірного майна Закритому акціонерному товариству «Київський експериментальний завод харчових машин».
Виходячи з того, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву не надало доказів про скасування або визнання недійсним постанови від 05.07.1995 року Кабінету Міністрів України про передачу спірного майна, можна не брати до уваги посилання на неправомірність передачі спірного майна.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Отже можна зробити висновок, що Закрите акціонерне товариство «Київський експериментальний завод харчових машин» правомірно отримало спірне майно у володіння, що підтверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1995 №495 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності міста Києва» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін і доповнень до постанови КМУ від 5 липня 1995 року №495» від 18.03.1996р., з яких вбачається, що спірне майно надається Закритому акціонерному товариству «Київський експериментальний завод харчових машин» у зв’язку із виселенням його з нежитлових приміщень за адресою м. Київ Контрактова площа, 2а та переселення в спірну будівлю.
Як вбачається з технічної документації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна фактична адреса спірного майна є м. Київ, вул. Шахтарська, 2.
Отже, Закрите акціонерне товариство «Київський експериментальний завод харчових машин» добросовісно отримало спірне майно у володіння 05.07.1995 року та продовжує володіти спірним майном.
Як свідчать матеріали справи, впродовж цього строку Закрите акціонерне товариство «Київський експериментальний завод харчових машин» володіло спірним майном. Цей факт підтверджується зазначенням у статутних документах, свідоцтві про реєстрацію відомостей, що місцем розташування останнього є приміщення за адресою м. Київ, вул. Шахтарська, 2.
Також матеріали справи підтверджують, що Закрите акціонерне товариство «Київський експериментальний завод харчових машин» протягом цього строку відкрито та безперервно володіло спірним майном. Вказані обставини підтверджуються залученими до матеріалів справи доказами, з яких вбачається, що позивачем укладено договори щодо водо-, електропостачання, проводились відповідні поточні ремонтно-відновлювальні роботи, сплачувались експлуатаційні витрати, земельний податок за ділянку, на якій розташована спірна будівля.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», п. 1 ст. 144 ГК України, майнові права та обов’язки у суб’єктів господарювання можуть виникати з актів органів державної влади. Отже, Закрите акціонерне товариство «Київський експериментальний завод харчових машин» отримав спірне майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову «Київський експериментальний завод харчових машин» про визнання права власності на приміщення площею 1296 кв. м. та площею 484 кв. м., розташовані у м. Києві на вул. Шахтарській, 2.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2006 року у справі № 3/575 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2006 року у справі № 3/575залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву - без задоволення.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
15.03.07 (відправлено)