КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.01.07 р. № 45/472-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Рєпіної Л.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі: Голюк Н.І.
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Васильківська В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу PARMINTER GROUP INK. (Пармінтер Груп Інк.)
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.11.2006
у справі № 45/472-А (Балац С.В.)
за позовом PARMINTER GROUP INK. (Пармінтер Груп Інк.)
до Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання нечинним п. 8.4. та п. 8.5. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.1998 року № 60
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду м. Києва від 06.11.2006 р. у справі № 45/472-А, яка підписана судом 11.12.2006 р., в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в який просить зазначене рішення скасувати в наслідок неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач вважає, що оспорювані пункти положення суперечать цивільному законодавству України та прийняті органом, який видав цей акт, з перевищенням визначеної законом його компетенції. Крім того позивач вважає, що вони порушують права та охоронювані законом інтереси позивача у справі, а відтак, мають бути визнані нечинними.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи позивача, посилаючись на те, що пункти 8.4. 8.5 зазначеного положення відповідають вимогам чинного законодавства та прийняти їм у межах компетенції визначеної для Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення рішення суду першої інстанції без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 06.11.2006 р. у справі № 45/472-А підлягає скасуванню, позовні вимоги – задоволенню у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою впорядкування діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, враховуючи вимоги Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (Комісія) прийняла рішення від 26.05.1998 р. за № 60 про затвердження Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (Положення), яке встановлює вимоги до ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, порядок ведення цього реєстру, обов'язки реєстратора, емітентів та зареєстрованих осіб, порядок доступу до інформації, яка міститься у реєстрі.
Оспорювані пункти Положення встановлюють:
пункт 8.4 : „Договір на ведення реєстру повинен передбачати право емітента та реєстроутримувача на припинення дії договору на ведення реєстру в односторонньому порядку, а також порядок та умови передачі реєстру та відшкодування реєстроутримувачу видатків, які пов'язані з передачею реєстру, відповідальність реєстроутримувача перед емітентом за збереження документів протягом трьох років після припинення ведення реєстру. Реєстроутримувач здійснює передачу реєстру за умови оплати емітентом послуг щодо ведення системи реєстру та його передачі, якщо інше не передбачено договором на ведення реєстру.
В разі анулювання дії Дозволу реєстратора несплата емітентом послуг щодо ведення системи реєстру та його передачі не є підставою для відмови реєстратора в передачі реєстру.”;
пункт 8.5: „У випадку припинення дії договору на ведення реєстру в односторонньому порядку сторона, яка прийняла таке рішення та визначила дату припинення дії договору, повинна у письмовій формі повідомити другу сторону про припинення дії договору не менш ніж за 45 календарних днів до дати припинення дії договору.”
Таким чином, колегія приходить до висновку про те, що у нормах оспорюваних пунктів Положення встановлені обов’язкові умови щодо розірвання договору на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів в односторонньому порядку, а також обов’язки реєстратора та емітента у зв’язку з одностороннім розірванням зазначеного договору.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (в редакції 2004 р.) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 162 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 р.) одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається за винятком випадків, передбачених законом.
Таким чином, цивільне законодавство України передбачає можливість односторонньої відмови від виконання зобов’язання (одностороннього розірвання договору) тільки у випадках передбачених законом.
Положення було прийнято Комісією з метою впорядкування діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів відповідно до вимог Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».
Стаття 9 названого закону зазначає загальні засади, щодо укладення договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів та його виконання, проте не передбачає можливість розірвання цього договору в односторонньому порядку. Такого положення не містять й інші закони, що регулюють діяльність на ринку цінних паперів, як то: Закони України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про приватизацію державного майна", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" та інші.
Крім того, встановлення Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку обов`язкової умови щодо розірвання договору на ведення реєстру в одностороньому порядку, що передбачено пунктами 8.4, 8.5 Положення, знаходяться поза межами її компетенції.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Комісія є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в мережах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Комісії визначаються ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та Положенням про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженим Указом Президента України від 25.09.2002 р. № 861/2002. Зазначені нормативні документи не передбачають права Комісії встановлювати обов’язкові умови для договорів на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів та, в загалі, забороняють втручатись в договірні відносини учасників Національної депозитарної системи.
Частина 3 ст. 9 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» зазначає, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, будь-які інші органи державної влади, а також юридичні та фізичні особи не можуть приймати рішення обов'язкового чи рекомендаційного характеру щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, забезпечення ведення таких реєстрів чи їх розподілу, що суперечать частині другій цієї статті.
Частина 2 цієї статті встановлює, що право щодо затвердження умов договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів належить виключно до компетенції загальних зборів акціонерів або спостережної ради акціонерного товариства в порядку, визначеному статутом товариства.
Таким чином, чинне законодавство встановлює для Комісії заборону приймати рішення обов'язкового чи рекомендаційного характеру щодо умов договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів.
Відповідно до ст. 6 Закону Україні «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє і затверджує акти законодавства, обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку цінних паперів, їх об'єднаннями, контролює їх виконання тільки в межах своєї компетенції.
Застосування пунктів 8.4 і 8.5 Положення порушують права позивача та його охоронювані законом інтереси.
Як свідчать матеріали справи PARMINTER GROUP INK (Компанія «Пармінтер Груп Інк.») є акціонером ВАТ «ЕК «Чернігівобленерго».
Відповідно до п. 8.5 Положення у випадку припинення дії договору на ведення реєстру в односторонньому порядку сторона, яка прийняла таке рішення та визначила дату припинення дії договору, повинна у письмовій формі повідомити другу сторону про припинення дії договору не менш ніж за 45 календарних днів до дати припинення дії договору.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в України" рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів.
Таким чином, при припинені дії договору на ведення реєстру виникає необхідність прийняття загальними зборами емітента рішення про передачу ведення реєстру новому реєстратору.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України "Про господарські товариства" повідомлення про скликання загальних зборів акціонерного товариства повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів.
Таким чином, відповідач має можливість скликати та провести загальні збори з дотриманням процедур та термінів, встановлених ст. 43 Закону України "Про господарські товариства", якщо повідомлення про припинення договору на ведення реєстру надійшло до емітента раніше ніж за 45 днів до дати припинення дії договору (деякий час потрібен для складання порядку денного, розсилки повідомлень акціонерам, вирішення питання про місце проведення загальних зборів та ін.).
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів».
Таким чином, застосування реєстратором або емітентом оспорюваних пунктів Положення призводить до порушення прав акціонерів, а саме: до передачі реєстру новому реєстратору акціонери, в тому числі і позивач, не матимуть змоги вносити зміни до системи реєстру та отримувати виписки з системи реєстру, а відтак позбавлені права розпоряджатися (продати, подарувати, передати у спадщину та ін.) своїми акціями.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України тільки власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до п. 2 Роз’яснень президії арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства, невідповідність його визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За змістом ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказування забезпечується належними доказами.
Відповідач жодним чином не довів свого права на встановлення обов’язкових умови для договорів на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що постанова господарського суду м. Києва від 06.11.2007 року у справі № 45/472-А підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до викладеного, Керуючись ст. ст. 195, 198, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу PARMINTER GROUP INC (Пармінтер Груп Інк.) на постанову Господарського суду м. Києва від 06.11.2006 р. у справі № 45/472а - задовольнити.
2. Постанову господарського суду м. Києва від 06.11.2006 року у справі № 45/472-А – скасувати, позов PARMINTER GROUP INC (Пармінтер Груп Інк.) до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання нечинним п.8.4. та п. 8.5. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.1998 року №60 задовольнити повністю.
3. Визнати нечинним пункт 8.4. і пункт 8.5 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 26.05.1998 р. № 60.
4.Ухвала набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді
Рєпіна Л.О.
Синиця О.Ф.