КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2007 № 21/256
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі: Солонець К.В.
За участю представників:
від Прокуратури - Хруленко О.В.
від позивача - Левченко О.Є.
від відповідача - За городня Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Військової прокуратури Центрального регіону України
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2006
у справі № 21/256 (Шевченко Е.О.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Центрального спеціалізованого будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України
про стягнення 4528399,59 грн.
за зустрічним позовом Заступника війського прокуролра Центрального регіону в інтересах держави в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України
до Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
про примусове виконання обов"язків в натурі
ВСТАНОВИВ:
ДК «Газ України» звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом про стягнення з Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України 3695857,17 грн. основного боргу, 345017,95 грн. пені, 258 710,00 грн. штрафу, 54 460,90 грн. 3% річних, 174 353,57 грн. інфляційних витрат за додатковою угодою № 7 від 22.06.2005р. до Договору на пайову участь у будівництві №16/03-1620 від 04.03.2003р.
До прийняття рішення по суті до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про примусове виконання обов’язків в натурі, зокрема, зобов’язання відповідача за зустрічним позовом перерахувати на користь Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України суму грошових коштів у розмірі 67 304 142,83 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 2 019 124,28 грн., інфляційних витрат в сумі 5 788156,28грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2006р. повністю задоволено первісний позов ДК «Газ України», стягнуто з Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 3 695 857,17 грн. основної заборгованості; 345017,95 грн. пені; 258710,00 грн. штрафу; 54460,90 3% річних; 174 353,57 грн. інфляційних витрат; відмовлено у зустрічному позові Військового прокурора Центрального регіону України.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник Військового прокурора Центрального регіону України вніс апеляційне подання, в якому просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у первісному позові, задовольнити зустрічний позов.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи та місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми матеріального права.
При цьому апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не було взято до уваги, що додаткові угоди № 2, 3, 5, 6 до договору про пайову участь №16/03-1620 від 04.03.2003р. за своєю суттю, предметом, істотними умовами є окремими договорами пайової участі на будівництво, що укладені між позивачем та відповідачем.
Також скаржник стверджує, що кошти, перераховані на рахунок СЦБУ МОУ у розмірі 12695857,17 грн., були спрямовані не на виконання договору про пайову участь №16/03-1620 від 04.03.2003р. та фінансування об’єктів будівництва, визначених Адресною програмою будівництва житлових будинків для потреб НАК «Нафтогаз України». Апелянт стверджує, що вказані кошти були сплачені на виконання додаткових угод № 2, 3, 5, 6 до договору про пайову участь №16/03-1620 від 04.03.2003р.
ДК «Газ України» проти заявлених у апеляційному поданні вимог заперечує, просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційного подання, колегія суддів встановила наступне.
Між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України укладено Договір №16/03-1620 на пайову участь у будівництві від 04.03.2003р.
Згідно умов даного договору відповідач за первісним позовом приймає позивача за первісним позовом у пайове будівництво будинків, зазначених в "Адресній програмі будівництва житлових будинків для потреб НАК "Нафтогаз України", яка є невід'ємною частиною даного Договору.
При цьому відповідач за первісним позовом зобов'язався в строк, передбачений Договором, передати позивачеві за первісним позовом документи для оформлення права власності на квартири, кількість яких, адреса, кошторисна вартість та загальна площа вказані в Адресній програмі. Позивач за первісним позовом зобов'язався здійснити фінансування будівництва в об'ємі та строки, встановлені Договором.
Отже, внаслідок укладення Договору між позивачем та відповідачем згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Адресною програмою будівництва житлових будинків для потреб НАК "Нафтогаз України" сторони визначили об'єкти будівництва, в яких сторони беруть пайову участь.
Крім того, згідно Додаткових угод №3 від 27.05.2003р., №5 від 05.06.2003р., №6 від 06.06.2003р. до Договору №16/03-1620 від 04.03.2003р. позивач за первісним позовом зобов'язався здійснити фінансування будівництва за адресами: м. Харків, вул. Котлова, 252, м. Київ, вул. Дмитрівська, 64-66.
У відповідності до Додаткової угоди №4 від 04.06.2003р. до Договору сторони домовились змінити попередню суму фінансування будівництва, яку повинен внести позивач за первісним позовом, та встановили її розмір у 80 000 000,00 грн.
Згідно з п. 2.2. порядок внесення грошових коштів, або інших активів узгоджується сторонами окремо, що оформлюється додатковими угодами до даного Договору.
Додатком №1 від 04.03.2003р. до Договору сторони узгодили графік фінансування будівництва, з якого вбачається, що сума коштів в розмірі 50 000 000,00 грн. має бути сплачена позивачем за первісним позовом до 25.09.2003р.
На виконання умов Договору позивач за первісним позовом перерахував відповідачеві за первісним позовом грошових коштів на загальну суму 12 695 857,17 грн. (що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи).
22.06.2005р. сторони уклали Додаткову угоду №7 до Договору №16/03-1620 від 04.03.2003р.
Згідно умов даної угоди відповідач за первісним позовом зобов'язався повернути позивачеві за первісним позовом суму участі у будівництві житла відповідачем за первісним позовом в розмірі 12 695 857,17 грн., сплачену на виконання Договору на пайову участь у будівництві №16/03-1620 від 04.03.2003р., протягом трьох місяців, а саме:
- липень 2005р. - 4 000 000,00 грн.;
- серпень 2005р. - 4 000 000,00 грн.;
- вересень 2005р. - 4 695 857,17 грн.
У п. 3 Додаткової угоди №7 від 22.06.2005р. сторони прийшли до згоди вважати Договір на пайову участь у будівництві №16/03-1620 від 04.03.2003р. таким, що втратив чинність з моменту повернення коштів, зазначених в пункті 1 даної Додаткової угоди.
Таким чином, у Додатковій угоді №7 від 22.06.2005р. сторони домовились про припинення зобов'язань за Договором на пайову участь у будівництві №16/03-1620 від 04.03.2003р.
Матеріали справи не містять доказів визнання вказаної додаткової угоди недійсною у судовому порядку, або розірвання її у визначеному чинним законодавством України порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, за згодою сторін.
У зв'язку з цим вимога за зустрічним позовом щодо зобов'язання відповідача за зустрічним позовом перерахувати на користь Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України на виконання умов Договору на пайову участь у будівництві №16/03-1620 від 04.03.2003р. суму коштів в розмірі 75111423,39 грн. є безпідставною, оскільки у відповідача за первісним позовом відсутній такий обов'язок на підставі Додаткової угоди № 7 від 22.06.2005р., якою припинено його виконання.
Відповідач за первісним позовом частково виконав своє зобов'язання щодо повернення грошових коштів згідно п.1 Додаткової угоди №7 від 22.06.2005р., перерахувавши позивачеві за первісним позовом суму в розмірі 9000000,00 грн.
Отже, заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом становить 3695857,17 грн.
Стаття 629 Цивільного кодексу встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач за первісним позовом доказів повернення позивачеві за первісним позовом грошових коштів в сумі 3 695 857,17 грн. суду не надав.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом суми основної заборгованості в розмірі 3695857,17грн.
Оскільки відповідач за первісним позовом прострочив виконання грошового зобов'язання, то позивач просить стягнути з відповідача за первісним позовом пеню за час прострочення, що передбачено п. 2 Додаткової угоди №7 від 22.06.2005р. до Договору на пайову участь у будівництві №16/03-1620 від 04.03.2003р.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.
Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2003р. №64-р "Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки" позивач за первісним позовом є підприємством державного сектору економіки.
Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача пені на загальну суму 345017,95 грн. та 258710,00 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Під час розгляду справи відповідачем за зустрічним позовом надані докази на обґрунтування посилання про неможливість виконати умови угоди у зв’язку із відсутністю фінансування, а також іншими об’єктивним причинами, наявність яких перешкоджала належному виконанню договірних зобов’язань.
Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, а саме стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача пеню у розмірі 245017,95 грн. та 158710,00 грн. штрафу, змінивши у зв’язку із цим рішення місцевого господарського суду у відповідній частині.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 54 460,90 грн. та інфляційних витрат складає у сумі 174 353,57 грн.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині сум штрафу та пені за первісним позовом. В частині щодо зустрічного позову апеляційний суд не знайшов підстав для його задоволення з огляду на чинність Додаткової угоди № 7 від 22.06.2005 р. до Договору №16/03-1620 від 04.03.2003р.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Заступника військового прокурора Центрального регіону залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2006 року у справі № 21/256 змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління
Міністерства оборони України (08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул.
Пономарьова, 17, п/р 26001436601001 в КРУ ЗАТ КБ «Приват Банк», МФО
32184, код ЄДРПОУ 24969409) на користь Дочірньої компанії «Газ України»
Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул.
Шолуденко, 1, п/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код
ЄДРПОУ 31301827) 3 695 857,17 (три мільйони шістсот дев»яносто п»ять тисяч
вісімсот п»ятдесят сім грн. 17 коп.) грн. основної заборгованості; 245 017,95
(двісті сорок п»ять тисяч сімнадцять грн. 95 коп.) грн. суми пені; 158 710,00
(сто п»ятдесят вісім тисяч сімсот десять грн. 00 коп.) грн. суми штрафу; 54
460,90 (п»ятдесят чотири тисячі чотириста шістдесят грн. 90 коп.) суми 3%
річних; 174 353,57 (сто сімдесят чотири тисячі триста п»ятдесят три грн. 57 коп.)
грн. суми інфляційних витрат; 25 500,00 (двадцять п»ять тисяч п»ятсот грн. 00
коп.) грн. витрат по сплаті державного мита; 118 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.)
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».
3. В іншій частині рішення залишити без змін.
4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
08.02.07 (відправлено)