КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26.12.06 р. № 7/653-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі: Солонець К.В.
За участю представників:
від позивача - Городецький Н.О.
від відповідача - Борисова Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Енергетичної регіональної митниці
на постанову Господарського суду м.Києва від 24.11.2006
у справі № 7/653-А (Якименко М.М.)
за позовом ТОВ "Таіз"
до Енергетичної регіональної митниці
про зобов"язання вчинити певну дію
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Таіз» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання протиправними дій Енергетичної регіональної митниці та зобов'язання її вчинити певну дію, а саме: зобов'язати Енергетичну регіональну митницю здійснювати митне оформлення нафти, що переміщується через митний кордон України на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіз» трубопровідним транспортом, із сплатою податку на додану вартість, шляхом подання податкового векселя, авальованого банком, на суму податкового зобов'язання.
Постановою Господарського суду м. Києва від 24.11.2006 р. у справі № 7/653-А, суддя Якименко М.М., визнано протиправною дію Енергетичної регіональної митниці, пов’язану з відмовою Товариству з обмеженою відповідальністю „Таіз” подавати податковий вексель в якості сплати податку на додану вартість при митному оформленні нафти, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом та забов’язано Енергетичну регіональну митницю здійснювати митне оформлення нафти, що переміщується через митний кордон України на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Таіз” трубопровідним транспортом, із сплатою податку на додану вартість, шляхом подання податкового векселя, авальованого банком, на суму податкового зобов’язання.
Не погоджуючись із вказаною постановою, Енергетична регіональна митниця звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить постанову скасувати та прийнти нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми матеріального права.
Зокрема відповідач стверджує про те, що при прийнятті постанови суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що інформація, надана позивачу, в порядку ст.ст.30,31 Митного кодексу України, листом регіональної митниці від 10.10.2006 року №22/2-7116, являється дією відповідача, пов’язаною з відмовою позивачу у здійсненні митного оформлення нафти та, відповідно, порушує право товариства на сплату податку на додану вартість шляхом емісії податкового векселя, що, в свою чергу, позбавляє можливості здійснити імпорт нафти.
Позивач просив суд залишити пос/танову Господарського суду міста Києва без змін з огляду на її законність та обґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд встановив наступне.
06.10.2006 року та 10.10.2006 року ТОВ „Таіз” зверталося до Енергетичної регіональної митниці з проханням здійснювати митне оформлення нафти, що переміщується через митний кордон України на адресу ТОВ „Таіз” трубопровідним транспортом, із сплатою ПДВ шляхом подання податкового векселя, авальованого банком, на суму податкового зобов’язання(листи №75/10 від 06.10.2006 року та №82/10 від 10.10.2006 року).
Енергетична регіональна митниця у відповідь направила позивачеві листа №22/2-7116 від 10.10.2006 року, яким йому було відмовлено здійснювати митне оформлення нафти із сплатою ПДВ шляхом подання податкового векселя.
Згідно із ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” (ст.11.5) з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації, можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов’язання.
Дане положення Закону відображено у Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року №1104.
Відповідно до п.4 даного Порядку податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає всім наведеним нижче вимогам:
- є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону;
- зареєстрована як платник податку на додану вартість згідно із статтею 9 Закону та внесена до реєстру платників податку на додану вартість;
- має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість.
Платник податку має бути зареєстрований як платник податку на додану вартість не менше ніж за дванадцять календарних місяців, в якому здійснюється такий імпорт (п.5 Порядку).
ТОВ „Таіз” відповідає зазначеним вимогам, тобто є платником ПДВ, зареєстроване як платник ПДВ, має індивідуальний податковий номер 326356616010, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №23466832 від 29.08.2003 року.
Закон України „Про податок на додану вартість” і Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року №1104, не забороняють надавати органам митного контролю податковий вексель при імпорті нафти сирої трубопровідним транспортом.
Господарський суд м. Києва при винесенні постанови про задоволення позовних вимог позивача дійшов правильного висновку, що Порядок митного контролю та митного оформлення нафти, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 року №1958, на відміну від Закону України „Про податок на додану вартість”, не регулює правовідносин, пов’язаних з нарахуванням та сплатою податку на додану вартість, а отже у даній ситуації, Порядок не повинен застосовуватися в частині сплати ПДВ, оскільки в цій частині він суперечить Закону України „Про податок на додану вартість”. Порядок не визначає умови сплати ПДВ, оскільки він встановлює механізм здійснення митного контролю та митного оформлення нафти під час її переміщення через митний кордон України, та прийнятий відповідно до ст.148 Митного кодексу України. Умови сплати податків, в тому числі й ПДВ при митному оформленні товарів, включаючи й нафту, яка переміщується трубопровідним транспортом, визначаються виключно законами України з питань оподаткування.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи вимогу про зобов’язання відповідача здійснювати митне оформлення нафти, що переміщується через митний кордон України на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіз» трубопровідним транспортом, із сплатою податку на додану вартість, шляхом подання податкового векселя, авальованого банком, на суму податкового зобов'язання, суд виходить з того, що дана вимога є взаємно пов’язаною з задоволеною судом вимогою визнати протиправною дію Енергетичної регіональної митниці, пов'язаною з
відмовою Товариству з обмеженою відповідальністю «Таіз» подавати податковий вексель в
якості сплати податку на додану вартість при митному оформленні нафти, що переміщується
через митний кордон України трубопровідним транспортом.
Наведене не скасовує обов’язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіз», визначеного п. п. 4, 8 Порядку митного контролю та митного оформлення нафти, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1958 від 17.12.2003 р., щодо подання Енергетичній регіональній митниці необхідних документів для здійснення митного оформлення на кожну партію нафти, що переміщується через митний кордон України на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіз» трубопровідним транспортом, а так само не скасовує право Енергетичної регіональної митниці відмовити останньому у разі недодержання визначених чинним законодавством вимог.
Посилання скаржника на те, що дія регіональної митниці пов’язана з відмовою товариству подавати податковий вексель при митному оформленні нафти, може бути оформлена тільки у вигляді картки відмови після завершення процесу прийняття регіональною митницею від позивача вантажної митної декларації до митного оформлення, апеляційним господарським судом до уваги не береться, оскільки дія регіональної митниці може відбутися в будь-якій формі, в тому числі у формі листа, в якому чітко висловлено позицію регіональної митниці щодо надання згоди на подання податкового векселя при здійсненні митного оформлення нафти чи відмову в цьому. При цьому картка відмови у здійсненні митного оформлення не являється дією митниці, а рішенням митниці – ненормативним актом індивідуальної дії.
Також скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції, що обов’язок подання митному органу, при імпорті нафти, платіжного доручення, встановлений підзаконним актом, є таким, що суперечить Закону України „Про податок на додану вартість”. При цьому він наголошує на тому, що постанова КМУ від 17.12.2003 року №1958 внесена Міністерством юстиції України до Єдиного державного реєстру нормативних актів від 19.12.2003 року за №27158/2003, являється чинною та відповідно до ст.117 Конституції України є обов’язковою до виконання.
З такою думкою колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи із наступного.
Відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" з 01.01.93 такі нормативно-правові акти підлягають обов'язковій державній реєстрації у Міністерстві юстиції України чи у його відповідних органах. Така реєстрація не є незаперечним доказом відповідності даного акта чинному законодавству України.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. З урахуванням викладеного постанова Господарського суду м. Києва від 24.11.2006 року у справі № 7/653-А прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв`язку з цим, підстав для зміни або скасування прийнятої постанови Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Енергетичної регіональної митниці підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 55, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Постанову Господарського суду міста Києва від 24.11.2006 року у справі № 7/653-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Енергетичної регіональної митниці – без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.
3. Ухвалу в повному обсязі складено 27.12.2006 р.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді
Малетич М.М.
Студенець В.І.