КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2006 № 43/592
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Городенок Я.В., Левківський С.В.
від відповідача - Рибченко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою "Август - Комі - Пейпа"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2006
у справі № 43/592 (Пасько М.В.)
за позовом Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами
до Товариства з обмеженою "Август - Комі - Пейпа"
про стягнення 435466,30 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Комі-Пейпа» 432400,00 грн. пені та 3066,30 грн. 3 % річних у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 12 від 26.01.2006 р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2006 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Август-Комі-Пейпа» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення у частині визначення розміру нарахованої відповідачу пені змінити у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема відповідач стверджує, що враховуючи фактичну зміну умов договору поставки, що виявилось у частковому прийманні партії товару за специфікацією № 1 уповноваженим позивачем довіреністю представником, штрафні санкції слід було розраховувати з врахуванням термінів фактично здійснених відповідачем та прийнятих позивачем часткових поставок партії товару.
Позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
26.01.2006 року між Державним видавництвом «Преса України» Державного управління справами та ТОВ «Август-Комі-Пейпа» був укладений договір поставки № 12.
Згідно із умовами даного договору Відповідач зобов'язався протягом дії Договору поставляти Позивачу якісний папір в асортименті, кількості, з основними технологічними властивостями для виконання поліграфічних робіт певного виду та за ціною не вищою від вказаної в додатках до Договору, які становлять його невід'ємну частину, а Позивач зобов'язався у випадку належного виконання Відповідачем своїх зобов'язань приймати поставлений товар і у встановленому Договором порядку оплачувати його вартість.
Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Кількість, вид товару, що складають кожну партію товару вказуються в додатках (Специфікаціях) до цього Договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін, додаються до Договору і є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 2.2 Договору Відповідач зобов'язаний поставити кожну партію товару в строк, зазначений для поставки цієї партії товару у Специфікації, однак не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня підписання відповідної Специфікації.
26.01.2006 сторонами складено специфікацію № 1, відповідно до якої Відповідач зобов’язався 20.02.2006 р. поставити Позивачу продукцію на суму 1 880 000, 00 грн.
Відповідно до п.2.3 Договору датою поставки товару є дата підписання сторонами акту-прийому передачі товару.
15.03.2006 року між Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт прийому-передачі товару відповідно до якого Відповідач поставив а Позивач прийняв товар на загальну суму 1 880 993,29 грн.
Отже, Відповідач поставив товар із порушенням строку на 23 дні.
Відповідно до п. 4.1 Договору оплата вартості кожної поставленої Відповідачем партії товару здійснюється Позивачем, в строк визначений в Специфікації на цю партію товару. однак не раніше, ніж протягом 20 банківських днів з дня остаточного приймання цієї належним чином поставленої партії товару у порядку, встановленому Договором.
Позивач, на підставі виставлених йому рахунків-фактур перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача 1 880 000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями платіжних доручень №№ 368 від 02.02.2006 року на суму 376 000,00 грн., 627 від 17.02.2006 року на суму 279 983,70 грн., 691 від 23.02.2006 року на суму 350 000,00 грн., 703 від 24.02.2006 року на суму 350 000,00 грн., 724 від 27.02.2006 року на суму 408 547,64 грн. ,842 від 115468,66грн.
27.02.2006 року Позивач направив на адресу Відповідача Претензію № 103-185-к з вимогою сплати штрафні санкції, у вигляді пені та 3 % річних, які передбачені Договором за прострочення поставки товару.
Відповідач штрафні санкції не сплатив, на претензію не відповів
Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Враховуючи, що відповідальність відповідача за прострочення поставки товару передбачена п. 9.2 Договору, вимоги позивача про стягнення 432 400,00 грн. пені визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому судом береться до уваги те, що позивачем надано обґрунтований розрахунок пені, складений у відповідності до вимог чинного законодавства, проте відповідач, заперечуючи заявлену позивачем суму, контррозрахунку суми пені суду не надав.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3 % річних в розмірі 3066,30 грн.
При цьому судовою колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що при обчисленні неустойки слід було врахувати терміни передачі Відповідачем частин партії товару за Договором поставки від 26.01.2006р. №12. судом враховується наступне.
За своєю правовою природою Договір, з приводу якого між сторонами виникли цивільні права та обов’язки, є договором поставки.
Так, за цим Договором товар поставляється Позивачу партіями, а кількість товару, що складає партію, вказується у відповідних специфікаціях.
Згідно з п. 2.2. Договору №12 часткова поставка не дозволяється. Відповідно до пункту 8.3. Договору №12 приймання товару Позивачем здійснюється в момент отримання всієї партії товару, в обсязі, передбаченому відповідною специфікацією.
У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, тобто моментом поставки товару є момент переходу товару у власність покупцю.
Згідно з ст. 334 Цивільного кодексу України покупець набуває право власності в момент, визначений договором.
В силу п. п. 2.3., 5.4. Договору, ст. 712 Цивільного кодексу України Позивач набуває право власності на партію товару, поставлену за цим Договором, в момент підписання сторонами акту прийому-передачі товару.
Таким чином, Договір №12, який за своєю правовою природою є договором поставки, вважається виконаним Відповідачем в момент передачі товару у власність Позивача.
Момент передачі товару у власність прямо встановлено пунктами 2.3., 5.4. Договору, відповідно до яких право власності на товар переходить до покупця в момент підписання акту приймання-передачі товару.
Таки чином згідно ст.ст. 334, 712 Цивільного кодексу України України, п. п. 2.3, 5.4. Договору датою поставки і передачі товару у власність є дата підписання акту приймання-передачі товару.
Суд вважає необґрунтованим змішування відповідачем поняття "поставка" і "передача" товару.
Так, до моменту належного виконання Відповідачем зобов'язань щодо поставки передбаченої Специфікацією №1 партії товару Відповідач передавав Позивачу частини партії товару, при цьому, як наведено вище, відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України України і пункту 5.4. Договору частково переданий товар не переходив у власність Позивача і накопичувався Позивачем до моменту виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Надані Відповідачем накладні і довіреності не підтверджують факт поставки і отримання Позивачем у власність партії товару, оскільки відповідно до умов Договору №12 (п. 5.4.), ст. 334 ЦК України моментом поставки і моментом переходу права власності на партію товару є момент підписання акта приймання-передачі товару, а надані Відповідачем накладні є лише документами, що підтверджують факт передачі частин партії товару для накопичення партії товару і здійснення її приймання у порядку, встановленому Договором №12.
Згідно п. 2.2 Договору часткова поставка партії товару не дозволяється. Відповідно сторони не могли здійснювати часткове приймання товару і сторони могли лише здійснювати дії щодо накопичення товару до моменту поставки і прийняття у власність всієї партії товару.
Враховуючи, що у визначену Договором дату поставки Відповідачем не було належним чином виконано свого обов'язку щодо поставки партії товару, відповідно до пункту 1 статті 670 Цивільного кодексу України у Позивача виникло право або вимагати передання кількості товару, що не вистачає, або без отримання цього товару у власність відмовитись від переданого товару та його оплати.
Після поставки всієї партії товару у встановленому Договором порядку у відповідності і у строки, встановлені Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, Позивачем було здійснено приймання партії товару і складено акт приймання-передачі товару і з цього моменту партія товару перейшла у власність Позивача і відповідно відбулася поставка партії товару і виконання Відповідачем зобов'язань щодо поставки партії товару, передбаченої Специфікацією №1 до Договору №12.
Також в апеляційній скарзі Відповідач стверджує, що сторонами було внесено зміни до Договору №12 щодо умов поставки товару, шляхом передачі Відповідачем на склад Позивачу частин партії товару.
Наведене не відповідає фактичним обставинам справи і суперечить законодавству.
Так, у відповідності до вимог статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. У відповідності до статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Договір №12 у відповідності до вимог статті 208 ЦК України укладено в письмовій формі (у формі єдиного документа, підписаного сторонами).
У відповідності до пункту 11.1 Договору № 12 його умови можуть бути змінені та доповнені шляхом підписання додаткової угоди до Договору №12.
Таким чином, відповідно ст. 654 ЦК України, п. 11.1 Договору №12 внесення змін до Договору №12 можливе виключно в письмовій формі.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових насідків. А враховуючи, що відповідно до статті 208 ЦК України для правочинів між юридичними особами встановлена обов'язкова письмова форма, то для того, щоб вважати правочин вчиненим недостатньо однієї лише поведінки сторін, на яку посилається Відповідач як на доказ внесення змін до Договору №12.
З огляду на наведене суд вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що сторонами було внесено зміни до умов Договору №12.
Позивач не погоджував зміну передбачених пунктом 2.2 Договору №12 вимог щодо порядку та умов поставки партії товару, вказаного в Специфікації №1. Обсяг товару, вказаний у Специфікації №1 до Договору №12 був замовлений Позивачем у Відповідача для виконання робіт з виготовлення інформаційних плакатів на замовлення ЦВК і поставка Відповідачем товару частинами та з порушенням встановлених строків не дозволяла Позивачу вчасно приступити і завершити виконання поліграфічних робіт.
Також в своїй апеляційній скарзі Відповідач стверджує, що уповноваженими представниками Позивача, які від імені Позивача внесли зміни до Договору №12, були начальник цеху прийомки паперу Сердюк Є.М. і товарознавець відділу паперу Ковальова Г.О., а їх повноваження підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Зазначене суперечить ст. 237 ЦК України, відповідно до якої представником є особа, яка має право вчиняти правочин від імені особи, яку представляє, в той час як начальник цеху прийомки паперу Сердюк Є.М. і товарознавець відділу паперу Ковальова Г.О. не були уповноважені на вчинення правочинів від імені Позивача, а були уповноважені виключно на прийняття товарно-матеріальних цінностей.
Накладні не є доказами, що посвідчують передачу права власності і поставку передбаченої Специфікацією №1 партії товару, а свідчать лише про передачу частин партії товару. Договором №12, а саме пунктами 2.3. та 5.4. чітко встановлено, що єдиним документом, який посвідчує поставку і передачу партії товару у власність є акт приймання-передачі товару, який був підписаний сторонами 15.03.2006р. Даний акт складений згідно умов Договору №12, підписаний належними представниками сторін, скріплений печатками сторін.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2006 року у справі № 43/592 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Комі-Пейпа» підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2006 року у справі № 43/592 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Комі-Пейпа» - без задоволення.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
13.12.06 (відправлено)