Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

РІШЕННЯ

Іменем України

4 жовтня 2010 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Франовської К.С.

суддів: Широкової Л.В.,Худякова А.М.

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

з участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, -

встановила:

У вересні 2009 року ОСОБА_4, який за рішенням Овруцького районного суду від 6 вересня 2006 року зобов»язаний до сплати аліментів на утримання бувшої дружини -інваліда З групи ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частини заробітку, звернувся в суд із позовом про припинення стягнення аліментів, посилаючись на неспроможність надавати матеріальну допомогу.

Рішенням Овруцького районного суду від 12 травня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення з направленням справи на новий розгляд з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що скарга є обґрунтованою і підлягає до часткового задоволення, рішення - скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст.82 СК України визначено, що право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

1)одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

2)платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Суд встановив, що рішенням Овруцького районного суду від 6 вересня 2006 року ОСОБА_4 зобов»язаний до сплати аліментів на утримання бувшої дружини ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини заробітку у зв»язку з інвалідністю протягом строку інвалідності. Рішення звернуто до виконання (а.с.6-8).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не є особою, у смислі ч.4 ст.75 СК такою, що потребує матеріальної допомоги, оскільки виплачувана державою пенсія 709грн.23 коп. забезпечує їй - прожитковий мінімум, а позивач неспроможний надавати відповідачці матеріальну допомогу, виходячи із стану його здоров»я, витрат на винаймання житла, оскільки його чистий дохід після відрахування податків, аліментів та оплати житла не може забезпечити його життєві потреби.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду, приймаючи до уваги наступне.

Вирішуючи спір, суд , всупереч вимогам ст.11 ЦПК України , вийшов за межі позовних вимог в частині висновку про відсутність потреби у ОСОБА_2 у матеріальній допомозі, оскільки такої підстави для припинення аліментних платежів позовна заява ОСОБА_3 не містить.

Прийшовши до висновку про неспроможність ОСОБА_3 сплачувати аліменти внаслідок скрутного матеріального стану, суд виходив з того, що позивач хворіє і винаймає житло за 1550 грн. на місяць.

Між тим, матеріали справи не містять доказів про те, що внаслідок захворювання позивач втратив працездатність, а відповідно, не може працювати та потребує лікування з певними затратами коштів. Саме по собі захворювання не є правовою підставою для припинення аліментів.

Що стосується витрат на винаймання житла, то суд не звернув уваги на те, що поданий на обґрунтування вимог договір найму житла не зареєстрований у встановленому порядку і не є доказом сплати позивачем найомної плати у вказаному розмірі (а.с.15).

Позивач не оспорював факт одержання пенсії за Законом « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» у розмірі 1826 грн. (а.с.11) та заробітної плати за місцем роботи на момент звернення в сумі 2166грн.39 коп. ( середній заробіток за липень-серпень 2009 року, а.с.10).

За таких обставин, правові підстави для висновку про неспроможність позивача надавати матеріальну допомогу ОСОБА_2 за рішенням суду, - відсутні.

Відтак, коли обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, недоведені, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові за необґрунтованістю вимог.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Овруцького районного суду від 12 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів скасувати, ухваливши нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовити за необґрунтованістю вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.