Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Франовської К.С.

суддів Широкової Л.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового

засідання ОСОБА_2

з участю сторін

адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 14 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, -

встановила:

У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_5, посилалась на те, що її мати - ОСОБА_6 в період шлюбу з відповідачем ОСОБА_5 придбала за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1 (на данин час- вул.Житомирська,64) у м.Новоград-Волинському Житомирської області, оформивши договір купівлі-продажу на ім’я відповідача. 25 лютого 2009 р. її мати померла, після її смерті відкрилась спадщина на ? частину вказаної квартири, проте отримати свідоцтво про право на спадщину за законом вона не може у зв’язку з відсутністю право встановлюючого документу матері на вказану квартиру. Згоди на виділ померлій дружині ? частки спільного сумісного майна подружжя відповідач не дає. На підставі викладеного позивач просила визнати за померлою ОСОБА_6 право власності на частку майна в спільному майні подружжя, а саме на ? частину квартири АДРЕСА_2, визнати за нею право власності на успадковану після смерті матері 2/3 її частки в праві спільної сумісної власності подружжя на вказану квартиру, тобто на 1/3 його частину та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 14 грудня 2009 року ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позову за безпідставністю.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Так, позивач зазначає, що висновок суду про безпідставність її позову є помилковим, оскільки спірна квартира придбана її матір’ю та відповідачем в період шлюбу та за спільні кошти, а отже відповідно до ст. ст. 22, 28 КпШС України, який діяв на час набуття спільної сумісної власності та ст. ст.60, 61, 70 СК України належить їм в рівних частках.

Суд, на думку ОСОБА_4 не звернув уваги на те, що відповідач не надав належних та безспірних доказів того, що кошти одержані від продажу кімнати на спільній кухні в квартирі № 39 на пл.Л.Українки були повністю витрачені ним на придбання спірної квартири та того, що кошти на придбання спірної квартири були отримані відповідачем у ОСОБА_7 за договором позики. Покази свідка, допитаного в судовому засіданні з приводу надання в 1999 р. та повернення позики в жовтні 2009 р. в сумі 1900 грн. позивач вважає неналежними.

Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення, рішення - скасуванню з ухваленням нового, з наступних підстав.

Суд встановив, що відповідач у справі ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 5 липня 1996 року до дня смерті останньої 25 лютого 2009 року.

В період шлюбу, 12 листопада 1999 року, ОСОБА_5 уклав договір купівлі- продажу, за яким він придбав у ОСОБА_8 двокімнатну квартиру у м.Новогораді- Волинському, по вул.Кірова, 15/26 (нова адреса АДРЕСА_3 ) за 5870 грн.

(а.с.6). Право власності на придбану квартиру зареєстровано за ОСОБА_5

Як свідчать матеріали справи, спадщину після смерті ОСОБА_6К прийняв її чоловік ОСОБА_5 та її дочка ОСОБА_4 Син ОСОБА_9 відмовився від прийняття спадщини на користь сестри ОСОБА_4

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6К у 2/3 спадкового майна відмовлено у зв”язку з відсутністю правовстановлюючого документу на майно ОСОБА_6К.(а.с.10)

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 просила визнати за померлою матір”ю право власності на половину квартири, як такої, що є спільним майном подружжя, та право власності за собою на третину квартири в порядку спадкування.

Відмовляючи у позові ОСОБА_4 місцевий суд виходив з того, що квартира відповідачем придбана за його особисті кошти, а відтак, відповідно до вимог ст.57 СК є особистою приватною власністю.

Проте повністю з таким висновком не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, приймаючи до уваги наступне.

Правовідносини, що виникли між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зв”язку з придбанням у 1999 році квартири, врегульовані чинним на той час КпШС України .

Відповідно до ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

На це звернув увагу судів і Верховний Суд України у постанові №6 від 15.06.1973 р. „Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім”ю України” з наступними змінами.

Зокрема, у абз.2 п.6 даної постанови роз’яснено, що майно, яке належало подружжю до укладенню шлюбу, а також одержане ними під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них. Тому, якщо за рахунок зазначеного майна ким небудь із подружжя зроблені вкладення для придбання спільного майна, то ці вкладення мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст.28 КпШС ).

Відтак, підстав для висновку, що спірна квартира придбана подружжям в період шлюбу лише за особисті кошти ОСОБА_5, суд першої інстанції не мав, оскільки, відповідно до положень ст.59 ЦПК України дані обставини мають бути підтверджені певними засобами доказування, а саме, письмовими доказами щодо вкладення у купівлю квартири особистих коштів ОСОБА_5

Відтак, оскільки ОСОБА_5 підтвердив, що від продажу належної йому кімнати 39 по пл.Л.Українки, 15 у м.Новограді-Волинському він виручив за договором купівлі-продажу від 5 листопада 1999 року 4742 грн. ( а.с.33), а договір купівлі-продажу спірної квартири укладено через нетривалий проміжок часу 7 днів, - 12 листопада 1999 року, то суд правильно визнав доведеним факт внесення відповідачем цих коштів у придбання спірної квартири.

Що стосується решти суми у 1128 грн., то підстав вважати, що вона внесена з коштів, особисто позичених ОСОБА_5 у ОСОБА_7 немає, оскільки на підтвердження обставин належні докази ( договір позики, боргова розписка і т.ін.) не подані.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що подружжя внесло у придбання квартири спільних коштів 1128 грн.

При цьому, оскільки позивач порушила питання про визначення часток у спільному майні подружжя, то така частка становитиме : ОСОБА_5 на праві особистої власності належить 4/5 квартири, а спільно з ОСОБА_6 придбано 1/5 квартири ( 1128 грн.від 5870 грн.).

Чинним законодавством визначено, що частки подружжя у спільному майні є рівними.

Відтак, частка померлої ОСОБА_6 на момент смерті становитиме 1/10 спірної квартири..

Саме на цю частину у зв”язку з її смертю і відкрилась спадщина.

Приймаючи до уваги, що спадкоємці померлої у встановленому порядку звернулись із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори і позивачці відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв”язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно на ім”я ОСОБА_6К,, ОСОБА_4 на підставі даного судового рішення не позбавлена права одержати таке свідоцтво у нотаріальній конторі. Тому у позові в цій частині ОСОБА_4 слід відмовити.

Задовольняючи позов частково, на користь позивачки пропорційно стягуються на відшкодування витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 14 грудня 2009 року скасувати, ухваливши нове, яким визнати, що квартира АДРЕСА_4, придбана ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу у ОСОБА_8 12 листопада 1999 року є спільним майном ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у 1/5 її частині.

Визнати за ОСОБА_6, яка померла 25 лютого 2009 року, право власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_5.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування судових витрат 75 грн.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.