Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Франовської К.С.,

судді Широкової Л.В., Худякова А.М.,

при секретарі судового ОСОБА_1

засідання з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2010 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення, -

встановила:

У червні 2010 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» далі- (Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. На обґрунтування позову Банк зазначав, що 24 жовтня 2006 року ОСОБА_2 та Банк уклалгі'’кредитний договір, за яким Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 41935 грн., а позичальник зобов»язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами в строки та порядку, встановленому кредитним договором. В забезпечення договору кредиту строни уклали договір застави автомобіля ЗАЗ- DАЕWОО, що належить ОСОБА_2 на праві власності.

Вказуючи на те, що відповідач порушив зобов»язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 36655грн.88 коп., Банк порушив питання про вилучення у відповідача заставленого автомобіля та звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на заставлений автомобіль.

За заявою позивача, позовна заява ОСОБА_3 про вилучення автомобіля у ОСОБА_2 ухвалою Попільнянського районного суду від 31 серпня 2010 року залишена без розгляду

(а.с.52).

Рішенням Попільнянського районного суду від 22 вересня 2010 року у позові ОСОБА_3 відмовлено.

У апеляційній скарзі Банк порушує питання про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції не з»ясував, чи завдано діями відповідача збитків ОСОБА_3, їх обсяг, чи змінено обсяг прав ОСОБА_3, внаслідок чого ухвалив необгрунтоване рішення. Крім того, вказує позивач, суд не взяв до уваги неодноразові попередження відповідача ОСОБА_3 про наявність заборгованості за кредитним договором та про намір реалізації заставного майна.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановив суд, 24 жовтня 2006 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого Банк зобов»язався надати ОСОБА_2 кредит в сумі 41935 грн. для придбання автомобіля. ОСОБА_2 зобов»язався повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, визначених договором(а.с.7-8).

Відповідно до п.1.3 договору, забезпеченням виконання кредитного договору виступає застава автомобіля DAEWOO, в зв»язку з чим сторонами був укладений договір застави транспортного засобу (а.с.9).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, допустив заборгованість, внаслідок чого у травні 2008 року автомобіль у нього було вилучено ОСОБА_3, про що складено відповідний акт (а.с.48). З цього часу відповідач платежі за умовами договору не вносить.

Станом на 31.03.2010 року заборгованість відповідача перед ОСОБА_3 склала :

29438,14 грн. заборгованість по кредиту ; 4229,71 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом, 293,55 грн.-заборгованість по комісії, 472,77 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов»язання, 500 грн.-штраф (фіксована частина) та 1721,71 грн.-штраф (процентна складова). Загальна сума боргу становить 36655,88грн.

Наслідками порушення відповідачем зобов’язань щодо повернення суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми заборгованості по кредиту, що вбачається з положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а також умов вказаного договору.

Згідно ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставо держатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановив суд, укладаючи договір застави транспортного засобу, сторони обумовили у п.3.2.2., що Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги по погашенню заборгованості до настання строку погашення боргу по кредитному договору за рахунок заставленого майна у випадках :

-порушення Заставодавцем відповідних умов зберігання або експлуатації заставленого майна ;

-порушення Заставодавцем інших умов цього договору та/або умов кредитного договору;

-реорганізації (ліквідації) Заставодавця.

Цим же пунктом договору застави визначено, що про дострокове стягнення заборгованості Заставодержатель зобов»язаний повідомити Заставодавця у десятиденний строк у письмовій формі. Якщо Заставодавець не виконає вимогу про дострокове повернення боргу, Заставодержатель має право задовольнити вимоги за рахунок заставленого майна (а.с.9 звор.)

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, в обгрунтування вимог послався лише на загальні норми цивільного законодавства, яким врегульовані відповідні правовідносини, і не вказав на відповідні положення договору, та не зазначив про виконання вимог п.3.2.2, що стосується письмового попередження відповідача про дострокове погашення заборгованості та про звернення стягнення на заставне майно у разі невиконання вимог ОСОБА_3 до вказаної дати.

До матеріалів справи приєднаний лист ОСОБА_3 від 13 січня 2010 року, адресований відповідачу , яким Банк нагадує про наявну заборгованість по кредитному договору і заявляє про вимогу дострокового погашення боргу протягом 3-х банківських днів ( а.с.57).

Виходячи із змісту листа та визначеного строку, його неможливо визнати попередженням в смислі п.3.2.2. укладеного сторонами договору застави.

За таких обставин вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки факт отримання відповідачами вимоги про дострокове розірвання кредитного договору та повернення заборгованості за кредитним договором внаслідок невиконання відповідачами своїх обов'язків за кредитним договором, в передбачений законом строк, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Допущена у рішенні суду описка виправлена у встановленому порядку , на правильність рішення вона не впливає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.