КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2006 № 17/451
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Коваленка В.М.
Малетича М.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Шестюк О.М.
від відповідача 1 - Скришевський Е.О., Юхневська Н.В., Поліщук Р.І.від відповідача 2 - Молотков В.О., Лисий В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Комерційний банк "Славутич"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2006
у справі № 17/451 (Кролевець О.А.)
за позовом ВАТ "Комерційний банк "Славутич"
до Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією "Союз контракт Інвестмент"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрота-Т"
про визнання недійсним договору дарування
ВСТАНОВИВ:
ВАТ «Комерційний банк «Славутич» звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом про визнання договору дарування від 28.09.2005 удаваною угодою та переведення на позивача права покупця по договору купівлі-продажу, який приховано шляхом укладання договору дарування від 28.09.2005.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.10.2006р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми матеріального права.
Зокрема апелянт посилається на те, що спірний договір дарування суперечить вимогам ст. 362 ЦК України та порушує права та інтереси позивача, оскільки був укладений з метою приховати договір купівлі-продажу, через що він підлягає визнанню недійсним як удавана угода.
Відповідачі просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
28.09.2005 року між ДП з 100% іноземною інвестицією «Союз контракт Інвестмент» і ТОВ «Агора-Т» був укладений договір дарування, за яким відповідач-1 подарував відповідачеві-2 нерухоме майно - трансформаторну підстанцію (літ.Е), що знаходиться в будинку №47 по вул. Фрунзе в м. Києві, загальною площею 34,70 кв.м., що складає 6/100 частин від майнового комплексу.
Вказана трансформаторна підстанція входить до складу майнового комплексу. Сторони по справі є власниками нерухомого майна - майнового комплексу, які володіють ним на праві спільної власності в наступних частках: АКБ "Славутич" (позивач по справі) - 28/100 частки, ВАТ "Український науково-дослідний інститут швейної промисловості" - 18/100 частки, ТОВ "Катамаран" - 7/100 частки та ДП з 100% іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" (відповідач-1 по справі) - 47/100 частки, що підтверджується довідкою-характеристикою №1080086 від 13.09.2005, виданою КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".
Згідно з п.2 договору дарування нерухоме майно належить відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2003 та Акту прийому-передачі від 22.08.2003, зареєстрованих в КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".
Спірний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. 28.09.2005.
Право власності на подароване майно було зареєстроване за відповідачем-2 на праві приватної власності, про що зроблено запис БТІ у реєстрову книгу за №696-з від 05.10.2005.
Згідно з п.6 спірного договору відповідач-1 стверджував, що відчужуване ним нерухоме майно на момент укладення цього договору нікому іншому не продане, не подароване, не відчужене іншим способом, під заставою (в тому числі податковою), забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо нього, а також прав у третіх осіб у межах, так і за межами України немає, як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесене.
Проте, як стверджує позивач, укладений між відповідачами договір дарування суперечить вимогам ст.362 ЦК України та порушує права та інтереси позивача, оскільки був укладений з метою приховати договір купівлі-продажу, через що він підлягає визнанню недійсним як удавана угода.
Судова колегія вважає такі твердження безпідставним з огляду на наступне.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Удаваним правочином є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Згідно зі ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Посилання позивача на неповідомлення про відчуження приміщення як на підставу визнання договору дарування недійсним спростовуються матеріалами справи, зокрема листом від 02.08.2005 за №52-08/10 відповідач-1 повідомив позивача, як співвласника спільної часткової власності, про намір продати належні відповідачу-1 на праві власності нежилі приміщення загальною площею 1802,7 кв. м., в тому числі трансформаторну підстанцію (літ. Е) площею 34,7 кв. м. У разі неодержання відповіді від позивача у визначений законом термін, нежилі приміщення будуть продані іншій особі.
Оскільки в строк дії необхідних для відчуження об'єкту нерухомого майна документів (довідка-характеристика від 10.05.2005 №1054832 КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"), позивач не повідомив про своє бажання придбати зазначені нежилі приміщення, відповідач-1 надіслав позивачу лист від 11.08.2005 №55-08/10, яким повідомив про припинення процедури відчуження нерухомого майна, в тому числі трансформаторної підстанції (літ. Е) площею 34,7 кв. м., а також відкликав свій лист від 02.08.2005 вих.№52-08/10, як такий, що нереалізований.
Посилання позивача на лист за вих. № 1176/09 від 06.08.2005, яким він повідомив відповідача-1 про свою згоду на придбання відчужуваного майна, не приймаються судом до уваги, оскільки доказів надсилання чи вручення такого листа відповідачеві-1 позивачем не надано.
Стаття 362 ЦК України містить положення про переважне право співвласника на купівлю частки у праві спільної часткової власності та містить вимогу про повідомлення інших співвласників нерухомого майна лише в разі його продажу. Будь-яких обмежень права власника на відчуження частки майна у спільній частковій власності іншим способом законом не встановлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання позивача на порушення його прав як співвласника майна у спільній частковій власності, є недоречними та такими, що не заслуговують до уваги.
Враховуючи, що позивачем оскаржується до суду укладений між відповідачами договір дарування від 28.09.2005, тому посилання позивача на статтю 362 ЦК України є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору дарування ДП з 100% іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент", як власник, мало належні та достатні правові підстави для розпорядження своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст.717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до приписів ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Ст.720 ЦК України встановлено, що підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника.
Згідно зі ст. 3.11.20. Статуту Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" підприємство має право здійснювати дарування.
Відповідно до ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної частковій власності, співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної частковій власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного прав купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
Доказів того, що укладений між відповідачами договір дарування насправді був укладений для приховання договору купівлі-продажу, позивачем не надано, а згідно з п.9 оспорюваного договору відповідачі підтвердили, що договір не носить характеру уявного та удаваного правочину.
Також судом приймається судом до уваги наступне.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано доказів в обґрунтування своїх вимог про удаваність оспорюваного між відповідачами договору дарування та не надано доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів ВАТ КБ "Славутич".
Посилання позивача на порушення його прав через те, що у результаті дарування трансформаторної підстанції призвело до зменшення рівня електропостачання позивача чи погіршення умов такого електропостачання, а також твердження про те, що відповідач-2 збирається здійснювати реконструкцію (а фактично - знос) подарованих нежилих приміщень, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідних доказів такого порушення суду не надано.
З огляду не наведене судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору дарування від 28.09.2005 р.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2006 року у справі № 17/451 прийнято відповідно до всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Славутич» підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2006 року у справі № 17/451 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Славутич» - без задоволення.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Коваленко В.М.
Малетич М.М.
01.12.06 (відправлено)