П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 18.04.2008 р.                                                                                                     № 10/298 

Суддя Ковзель П.О.

Секретар Сулім А.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва недоплачену пенсію в сумі 28982,92 гривні.

30.01.2008 р. позивач уточнив позовні вимоги та попросив стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва недоплачену пенсію в сумі 28982,92 гривні та моральну шкоду в сумі 5000,00 гривень.

14.04.2008 р. позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва недоплачену пенсію в сумі 29833,53 гривні та моральну шкоду в сумі 25000,00 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила пояснивши, що 30.11.2006 р. позивачем було вперше подано заяву про перерахунок пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи по заробітній платі за період з 01.05.1986 р. по 01.07.1986 р. та надано довідку про заробітну плату за зазначений період № 608  від 19.10.2006 р., а тому вважає, що перерахунок пенсії повинен був проведений саме                        з 01.11.2006 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.12.2007 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 20.12.2007 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач з 06.08.1985 р. працював оператором 3 розряду в Прип'ятському комбінаті спецбудконструкцій Управління будівництва Чорнобильської АЕС, що підтверджується записом у трудовій книжці.

В результаті аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року позивач захворів на гостру променеву хворобу І ступеню. В зв'язку з захворюванням позивач перебував на лікуванні в ЗФКБ № 6 м. Москви з 18.06.1986 р., що підтверджується довідкою.

З 18.10.1991 р. позивачу встановлена друга група інвалідності безстроково з причини профзахворювання, пов'язаного з роботою з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою Київської обласної спеціалізованої ЛТЕК від 21.10.1991 р., серія НОМЕР_1

27.11.1991 р. позивач звільнився з роботи у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності другої групи.

При цьому позивачу призначена пенсія по інвалідності, яка була розрахована  на підставі  фактичного заробітку у 1988 р.

Протягом тривалого строку позивач звертався до відповідних органів державної влади з вимогою здійснити перерахунок пенсії, врахувавши при цьому другу групу інвалідності з причин профзахворювання, пов'язаного з роботою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986 р. Однак, право на перерахунок пенсії позивача відповідачем визнано та здійснено лише з 01.11.2006 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської   катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 р. № 523, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської   катастрофи  відповідно до статей 54 та 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" можуть призначатися за  бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Згідно ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей  календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог ст.ст. 99, 100 КАС України про наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, так як в ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зазначено, що суми пенсії не одержані з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Не береться, також, до уваги суду сумніви відповідача щодо присутності позивача на місці аварії ЧАЕС 26.04.1986 р. В довідці № 58 від 28.04.1988 р. вказано, що позивач 26.04.1986 р. з 01 год. 23 хв. по 02 год. 45 хв. був безпосередньо занятий на роботах, передбачених п. 8 Постанови Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 р., що дають право на державну пенсію на пільгових умовах, у відповідності до Переліку № 1, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1986 р. № 1173.

Необґрунтованими в достатній мірі є також заперечення відповідача проти вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 ст. 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

В контексті положень ст. 162 КАС України вимога позивача стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва недоплачену пенсію в сумі 29833,53 гривні не може бути задоволена судом, оскільки вирішення питання щодо визначення розміру пенсії конкретного громадянина належить до компетенції органів Пенсійного фонду України.

Суд вважає, що з урахуванням характеру й обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач через недоплату пенсії, а також виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості на її користь за заподіяну моральну шкоду має бути стягнено 5000,00 гривень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва перерахувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи із розміру середньої заробітної плати за період з 01.05.1986 р. по 31.07.1986 із врахуванням другої групи інвалідності з причин профзахворювання, пов'язаного з роботою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, та втрати працездатності в розмірі 80 % за період 24.10.1991 р. по 31.10.2006 р.

3.          Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 24.10.1991 р. по 31.10.2006 р.

4.          Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва на користь ОСОБА_15000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.

5.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                          Ковзель П.О.