КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2006 № 44/639
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Прокопенко І.М., Збирит О.В., Стаднік Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" ім.М.П.Загороднього
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.05.2006
у справі № 44/639 (Катрич В.С.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" ім.М.П.Загороднього
до Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка"
третя особа Міністерство культури і туризму України
про стягнення 1465976,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» 1 465 976 грн. збитків.
Під час розгляду справи у місцевому господарському суді позивач неодноразово збільшував та уточнював позовні вимоги, подаючи до суду відповідні заяви, з урахуванням яких остаточні позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 12 481 750,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.05.2006 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ВАТ трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього подало апеляційну скаргу, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми матеріального права.
Зокрема позивач стверджує, що хибним є висновок місцевого господарського суду про те, що позивач безпідставно та на власний ризик зробив витрати за договором № 41/2000 від 22.09.2000 р. Позивач посилається на те, що суд не надав належної правової оцінки умовам договору № 41/2000 від 22.09.2000 р., який не передбачає необхідності погодження з відповідачем угод на виконання вишукувальних робіт, розробку проектно-кошторисної документації та інших угод з третіми особами на виконання своїх обов’язків. Також апелянт стверджує, що судом через неповне з’ясування умов договору, безпідставно було відмовлено у стягненні з відповідача на користь позивача упущеної вигоди.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти заявлених вимог заперечує, просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
22.09.2000 р. між Державним підприємством „Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка” і Відкритим акціонерним товариством „Трест „Київміськбуд-1” був укладений договір № 41/2000 на будівництво групи житлових будинків по вул. Довженка в м. Києві на земельній ділянці, що належить кіностудії.
За умовами цього договору кіностудія як замовник вирішує питання погодження місця розташування об’єктів та оформлення права користування земельними ділянками, отримує містобудівний паспорт, дозвіл на виконання робіт та інші вихідні дані для проектування.
В свою чергу позивач як підрядник-інвестор приймає на себе розробку і погодження проектно-кошторисної документації, укладання угод на проектно-вишукувальні та будівельні роботи, фінансує всі роботи.
Після закінчення будівництва об’єктів кіностудія одержує 12,5% загальної площі збудованих квартир. Решта збудованих квартир і вбудовані приміщення одержує ВАТ „Трест „Київміськбуд-1”.
Відповідно до ст. 886 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний
майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 1, 3 ст. 875 Цивільного кодексу України).
Ні договір, ні додаткові угоди до нього не передбачають обов’язку підрядника узгоджувати з замовником строки розробки технічної документації і угоди на розробку проектно-вишукувальних робіт і проектно-кошторисної документації, в зв’язку з чим висновки суду про необхідність погодження з кіностудією терміну розробки технічної документації і угод, які повинен був укладати трест, слід визнавати необґрунтованими. Такими ж слід визнати і висновки суду про необхідність узгодження з замовником проектно-кошторисної документації, так як все будівництво фінансує позивач.
Судом встановлено, що протягом 2000-2003 р. р. позивач здійснював дії по розробці технічної документації, що вимагало підготовки земельних ділянок, розробки завдання на проектування, збирання технічних умов експлуатаційних служб. Ця робота була проплачена трестом відповідним організаціям.
Оскільки обов'язок розробки технічної документації на будівництво договором покладався на позивача, він правомірно замовляв і оплачував ці роботи, що підтверджено належними документами.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські обов’язки належним чином відповідно до договору.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про необґрунтування позивачем дій, пов’язаних з виготовленням технічної документації, слід вважати помилковими, так як ці дії обґрунтовуються умовами договору.
Судова колегія вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач на підставі ст. 226 ГК України не має права на відшкодування збитків, понесених в зв’язку з невиконанням відповідачем своїх обов’язків за договором, оскільки він своєчасно, ще в 2001 році, був попереджений відповідачем про неможливість виконання умов договору.
Стаття 226 ГК України передбачає такі умови, але ці умови діють лише в разі правомірної відмови зобов’язальної сторони від подальшого виконання зобов’язань.
Між тим, листами від 04.04.2001 р. № 01-10/279 та від 03.05.2001 р. № 01-10/326, на які послався суд, відповідач повідомив позивача про неможливість продовження спільної праці за договором № 41/2000 від 22.09.2000 р. в зв’язку з тим, що холдингова компанія „Київміськбуд” запропонувала йому більш вигідні умови по спорудженню житлового комплексу.
Позивач не погодився з пропозицією відповідача, оскільки відмова від договору була неправомірною, і відповідач не вжив ніяких заходів щодо розірвання договору у встановленому порядку.
Крім того, 29.11.2001 р. та 16.08.2002 р. відповідач підписав із позивачем дві додаткові угоди до договору, відповідно до яких відповідач мав отримати три однокімнатні квартири. Листом від 27.05.2002 р. № 01-10/355 відповідач просив позивача прискорити отримання рішення Київміськради про погодження місця розташування об’єктів будівництва та інші документи, а листом від 26.03.2003 р. № 01-10/220 просив в порядку підготовки ділянки під будівництво спорудити тимчасовий паркан та перекрити щитами вікна споруди, що постраждала від пожежі.
Листом від 21.08.2002 р. № 01-10/496 відповідач на виконання умов договору № 41/2000 та додаткової угоди до нього від 16.08.2002 р. просив позивача передати Шевченківській райдержадміністрації три однокімнатні квартири в рахунок квартир, що будуть збудовані за спірним договором, для заселення їх працівниками кіностудії. Це прохання було задоволено і квартири були передані за актом № 1/568 від 05.12.2002 р.
Усі ці обставини свідчать про те, що відповідач фактично продовжував виконувати умови договору № 41/2000 від 22.09.2000 р. і не мав намір його розривати, та з свого боку наголошував на виконанні позивачем умов договору № 41/2000 від 22.09.2000 р. та додаткових угод до нього.
Листом № 322 від 26.05.2003 р. відповідач попросив позивача розробити позиції про доцільність подальшої сумісної праці з урахуванням вимог нового земельного законодавства.
Судом встановлено, що на цей момент позивачем вже були понесені витрати на виготовлення технічної документації на будівництво в сумі 454549 грн. 77 коп., на відшкодування кіностудії за її вимогою 22957,94 грн. витрат на оплату послуг Центру державного земельного кадастру і передано відповідачу три однокімнатні квартири загальною вартістю 1179856,00 грн.
Враховуючи ситуацію, що склалася, позивач у листі від 15.03.2004р. запропонував відповідачу оплати понесені ним витрати, проте відповідач відмовився їх відшкодувати, посилаючись на їх необґрунтованість.
Затягування з боку відповідача виконання умов договору щодо вирішення питання погодження місця розташування об’єктів та оформлення права користування земельними ділянками згідно з чинним законодавством України, та в подальшому відмова від договору № 41/2000 від 22.09.2000 р., свідчить про порушення відповідачем його умов.
Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом – ст. 614 ЦК України.
Стаття 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною – ст. 224 ГК України.
Статтею 225 ГК України встановлено склад та розмір відшкодування збитків, зокрема до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов’язання другою стороною.
Неодержаний прибуток (втрачена вигода) – це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб’єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
Відповідно до умов п. 2.2 договору № 41/2000 від 22.09.2000 р., за позивачем було визначено обов’язок провести розробку проектно-кошторисної документації на об’єкти житлової забудови та соціальної сфери. Відповідно до умов договору позивач розробив проектно-кошторисну документацію згідно якої планувалося побудувати два житлових будинки місткістю 265 квартир та загальною площею квартир 33535,2 м.кв.
Відповідно до наданих документів, загальна вартість витрат на плановане будівництво житлових будинків складала 202 096 200,00 грн., загальна сума коштів отриманих позивачем за наслідками реалізації належних йому квартир склала б 219187200,00 грн., в такому випадку прибуток позивача, за мінусом сплачених податків (ПДВ та податку на прибуток), склав би 10 682 000,00 грн.
Тобто, позивач, у випадку своєчасного та повного виконання з боку відповідача умов договору № 41/2000 від 22.09.2000 р. міг отримати прибуток в сумі 10 682 000,00 грн.
При цьому, користуючись правом, наданим п. 3 ст. 219 Господарського кодексу України, враховуючи обізнаність позивача щодо ситуації, що склалася з приводу виконання відповідачем умов договору, суд вважає за можливе зменшити розмір неодержаного позивачем прибутку на 3000000,00 грн.
Щодо решти позовних вимог, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають прямі збитки у розмірі 587444,58 грн. - витрати на розробку завдання на проектування і збирання технічних умов експлуатаційних служб з урахуванням інфляції, 30769,14 грн., перерахованих відповідачу коштів для покриття його витрат на послуги Центру державного земельного кадастру з урахуванням індексу інфляції, 1179856,00 грн. – вартість трьох однокімнатних квартир, переданих відповідачу.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду про Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2006 року у справі № 44/639 скасувати та прийняти нове рішення.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» (м. Київ, пр. Перемоги, 44, код 02404380) на користь Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього (м. Київ, вул. Лебединська, 6, код 04012655) 9 480 069,60 грн. збитків, 25500,00грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» (м. Київ, пр. Перемоги, 44, код 02404380) на користь Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього (м. Київ, вул. Лебединська, 6, код 04012655) 12750,00 грн. державного мита, сплаченого за перегляд рішення апеляційною інстанцією.
6. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
18.10.06 (відправлено)