Галицький районний суд Івано-Франківської області

м. Галич, вул. Караїмська, 10, 77100, (03431) 2-21-91

Справа № 2а-4/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2010 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Вилка С.С.

секретаря Зубарєва Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Галичі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Галицькому районі про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною, стягнення недоплаченого підвищення до пенсії та зобов’язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просила визнати дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі щодо не нарахування та виплати їй підвищення до пенсії, як дитині війни протиправними, стягнути з відповідача невиплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу за період 2006 - 2008 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є дитиною війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така доплата у 2006 - 2007 роках їй не проводилась, а у 2008-2009 роках проводилась частково. Вважає, що такі дії відповідача є неправомірними, що підтверджується також рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року по справі №6 - рп/2007, яким визнано, що окремі положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виходячи із встановлених Законами України про державні бюджети за відповідні роки розмірів прожиткового мінімуму за відповідні періоди, позивач вважає, що їй не доплачено 4 788 гривень 30 копійок.

У судове засідання позивач не прибула, проте направив на адресу суду заяву в якій просить адміністративний позов задовольнити, справу розглянути у її відсутності.

Представник відповідача позов не визнав, про що подав письмові заперечення. Заперечення проти адміністративного позову обґрунтовує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальних захист дітей війни» здійснюється не з бюджету Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України. В 2006-2007 роках підвищення до пенсії дітям війни не виплачувалось, оскільки був відсутній механізм реалізації ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У 2008 році виплата проводилася відповідно до пп.2 п. 41. розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року (із змінами та доповненнями) у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить в позові відмовити.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення .

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004року (з змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни, визначає основу соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Позивач у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації № 811098 1988 року.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007рік.

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року

N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону Україна Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соті захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи дери соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вищезазначені зміни Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). У рішенні Конституційного суду України було зазначенно положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до резолютивних частин вказаних рішень Конституційного Суду України вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законі визнані неконституційними. Також рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на всій території України.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскільки Конституційним Судом України при ухваленні рішень від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року вирішувалося питання про неконституційність ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», тому дані рішення Конституційного Суду України не мають преюдиціального значення до ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а отже позовні вимоги позивача в частині нарахування та виплати підвищення пенсії за 2006 рік до задоволення не підлягають.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

А тому з 09 липня 2007 року норми Закону України «Про державний бюджет

України на 2007 рік» та з 22 травня 2008 року норми Закону України «Про державний

бюджет України на 2008 рік», які визнані рішеннями Конституційного Суду України

неконституційними втратили чинність.

Таким чином, суд приходить висновку про протиправну бездіяльність управління

пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо не

нарахування за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та не донарахування за

період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і виплати за вказані періоди

позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі встановленому ст.6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни».

Позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача визначену суму

недоплаченого підвищення до пенсії, однак суд вважає, що вирішуючи таку позовну вимогу судом фактично буде проведено нарахування недоплаченого підвищення до пенсії, що стане підміною функцій управління пенсійного фонду України в Галицькому районі.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога в частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати пенсію відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» з огляду на те, що відповідно до ст.2 КАС України завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових..осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, зі змісту

наведеної імперативної норми закону вбачається, що рішення суду не може прийматись як

застереження від будь-яких порушень, оскільки це суперечитиме чинному законодавству

України.

Керуючись ст.ст.2-3,6,8-11,86, 94, 158-163 КАС України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо не нарахування у підвищеного розміру пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, протиправними.

Зобов'язати управління пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1

підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі встановленому ст.6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного

адміністративного суду через Рогатинський районний суд шляхом подачі протягом

десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження з поданням

після цього на протязі двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС

Суддя:ОСОБА_2