Справа № 2 - а- 2218/09 р.

П О С Т А Н О В А

Іменем    України

21 травня  2009 р.         Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

            головуючого  - судді Спінчевської Н.А.,

            при секретарі  -          Ковальової С.В.,     

            за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва про стягнення недоплаченої  допомоги  «Дітям війни»,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2009 р. ОСОБА_2звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва  про стягнення недоплаченої  допомоги  «Дітям війни».

            В обґрунтування своїх вимог позивачка вказує на те, що є пенсіонером, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни, а тому у відповідності до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на  підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком..

            Посилаючись на те, що відповідач не проводив передбачене цим Законом нарахування підвищення до пенсії у 2006 та 2007 роках у зв'язку з тим, що Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» була призупинена дія ст..6 Закону та на наявність рішення Конституційного Суду України від 09 липня .2007 р., яким визнано неконституційним положення вказаного Закону щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка просила визнати такі дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі неправомірними, стягнути з відповідача на її користь підвищення до пенсії у розмірі 2733 грн. 30 коп. як дитині війни.

            В судове засідання позивачка не з'явилась Про час і місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні, посилаючись на те, що дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині нарахування та виплати 30% мінімальної пенсії  було зупинено згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та внесення змін до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.. 41 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та внесення змін до деяких законодавчих актів України № 107-V1 від 28 грудня 2007 року, відповідно  до якого текст ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було змінено, та встановлена  виплата у розмірі 10% від прожиткового  мінімуму для осіб, яки втратили працездатність, що складає на 2008 рік  47 грн., яку позивачка отримує щомісячно. просила залишити позов без задоволення.

            Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши і оцінивши в сукупності наявні у справі докази, судом встановлені  наступні  факти та відповідні їм правовідносини.

            З матеріалів справи вбачається, що позивачка згідно  пенсійного посвідчення є отримувачем пенсії, яку їй сплачує управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, а також має статус «дитини війни».   

    Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає  право на забезпечення їх у разі повної, часткової або  тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від  них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

    Основні  положення  щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус «дитини війни», закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, згідно  ст.. 6 якого  дітям війни, окрім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про  статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту», до пенсії або щомісячного  довічного грошового  утримання чи державної  соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Дію ст.6 Закону було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20 грудня 2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» та відновлено з 2 квітня 2006 року відповідно  до Закону України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», у зв'язку з виключенням п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2006 рік».

    На 2007 рік дію ст.. 6 Закону було зупинено з урахуванням ст.111 цього Закону України від 19 грудня 2007 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість  пенсії, відповідно  до ст.. 6 Закону виплачується  особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється  дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії Ії соціального  захисту», у розмірі 50 %  від розміру  надбавки, встановленої для учасників війни.

    Рішенням  Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України зупинення дії ст.. 6 Закону на 2007 рік та положення ст.. 111 Закону України від 19 грудня 2007 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з 9 липня 2007 року - з дня ухвалення даного  Рішення.

            Згідно зі ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями.

            Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

            Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ним рішення про їх неконституційність.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка  має право користуватися пільгами відповідно до  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, має право  на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30%, проте відповідачем вказане підвищення позивачці не перераховано і не виплачувалось в повному обсязі.

            Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з  правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей  законів, що визнані неконституційними та виходячи з принципу верховенства права, який забороняє суду відмовляти в захисті порушеного права людини і зобов'язує суд поновити порушене право,  враховуючи з якого  періоду зупинена дії ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відмовлено та визнано таким, що не відповідає Конституції України, суд приходить до висновку, що позов слід  задовольнити частково  та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці підвищення у розмірі 30 % надбавки до мінімальної пенсії  за віком  з 2 квітня 2006 року до 31 грудня 2006 року, з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

            Керуючись ст.ст.104, 122, 160, 161, 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

            Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

            Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва щодо не нарахування та виплати ОСОБА_2підвищення до пенсії як дитині війни неправомірними.

            Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва  нарахувати та виплатити  ОСОБА_2підвищення  у розмірі 30 % надбавки до мінімальної пенсії  за віком  з 2 квітня 2006 року до 31 грудня 2006 року, з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

В іншій частині позовних  вимог відмовити.

            Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви.

            Суддя                                                                          Н.А. Спінчевська