КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.09.2006                                                                                           № 2/229

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 -позивача: Барташук П.В. (дов.від 06.03.06),

-відповідача: не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Віні"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.06.2006

 у справі № 2/229 (Домнічева І.О.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Вина Інтернешнел Плюс"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Віні"

 про                                                  стягнення 53 820,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вина Інтернешинел Плюс” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ла Віні” (далі – відповідач) про стягнення з відповідача 90776,57грн. на підставі договору купівлі-продажу алкогольних напоїв від 05.05.03 №41(56), з яких 48786,40грн.-основний борг з врахуванням індексу інфляції, 41189,27грн. - пеня, 800,90 грн. - річні.

Під час розгляду справи судом 1-ої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги, та просив суд стягнути з відповідача 48786,40грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, 4118,93грн. пені, річні за вісім місяців у сумі 915,32грн., а також господарські витрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.06.06 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 45765,85грн. основного боргу, 3020,55грн. інфляційних, 915,32грн. – річних, 4118,93грн. пені, 538,21грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу без обґрунтування мотивів, по яких вважає рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Представник відповідача в судове засідання не з’явився.

          Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

           05.05.03 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу алкогольних напоїв № 41(56) (далі-договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов’язався передати у власність відповідача (покупця) алкогольні напої (товар), а покупець – прийняти та оплатити їх вартість.

          Позивачем на виконання умов договору було передано відповідачеві на підставі видаткових накладних від 31.03.05 № ВІ-000100, від 13.04.05 №ВІ-000108 та довіреностей товар на загальну суму 63960,44 грн.

          Відповідач зобов’язання щодо розрахунку за отриманий товар виконав частково,  сплативши 18194,59 грн.

          Згідно п.4.1 договору в редакції, викладеній у доповненні № 1 до договору, покупець проводить оплату з коштів отриманих від реалізації третім особам одержаного на підставі даного договору по відповідним товаро-супроводжувальним документам товару через кожні 10 днів.

Оскільки правовідносини між сторонами продовжують існувати, тобто є на даний час триваючими, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що на ці зобов’язання поширюється дія Цивільного та Господарського кодексів України, які набрали чинності з 01.01.04 (п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

Заборгованість відповідача на день розгляду справи судом 1-ої інстанції становила 45765,85 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 23.03.06 /а.с.20-21/.

На підставі ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов’язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов’язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач двічі надсилав відповідачеві попередження від 21.07.05 вих.№112, від 03.12.05 вих.№194 про необхідність сплатити заборгованість за отриманий товар.

Відповідачем вказані вимоги залишені без задоволення, вартість отриманого товару не оплачено.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 45 765,85 грн. основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач у випадку неоплати або неналежної оплати придбаного товару сплачує на користь позивача неустойку в розмірі 0,5% від загальної вартості придбаного товару за кожний день прострочки в оплаті або за кожен день неповної оплати товару.

Позивачем у відповідності до п. 5.1 договору за порушення термінів оплати придбаного товару було нараховано відповідачеві пеню в сумі 4118,93грн. за період з 13.08.05 по 09.02.06.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає правильним висновок суду 1-ої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 118,93грн. пені на підставі    Закону України від 22.11.96 № 543/96 – ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ст. 232 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3020,55 грн. витрат від інфляції та 915,32 грн. річних також підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла  висновку про те,  що судом  1-ої  інстанції  повно з’ясовані  обставини,  які   мають  значення  для  справи, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а рішення винесено  з  дотриманням  норм матеріального та процесуального права,  що  дає  підстави  для  залишення  його  без  змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.06 у справі № 2/229 залишити  без  змін, а апеляційну  скаргу -  без  задоволення.     

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

29.09.06 (відправлено)