ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.05.2009 року Справа № 7/58
26.05.2009 Справа № 7/58
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Бородіної Л.І.
суддів Медуниці О.Є.
Якушенко Р.Є.
Склад судової колегії призначений розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.05.2009.
При секретарі
судового засідання Жиленко Д.В.
та за участю представників сторін:
від позивача Другакова Т.Д., за довір. від 27.04.2009 б/н
від відповідача Магденко Т.П., за довір. від 08.01.2009 № 1-1/82
Розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Донбасіндустрія”, м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 23.04.2009
у справі № 7/58 (суддя Калашник Т.Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Донбасіндустрія”, м.Луганськ
до відповідача Державного підприємства „Донбасантрацит”, м.Красний Луч Луганської області
про стягнення 2885 грн. 61 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.04.2009 у справі № 7/58 (суддя Калашник Т.Л.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ „Донбасіндустрія”, м.Луганськ, до ДП „Донбасантрацит”, м.Красний Луч Луганської області, про стягнення 2885 грн. 61 коп.
Рішення суду мотивоване доведеністю матеріалами справи факту зайве сплаченої позивачем суми 2885 грн. 61 коп. при розрахунках за поставлене вугілля у червні та серпні 2005 року за договором від 25.04.2005 № 76. Разом з цим суд дійшов висновку про порушення позивачем загального строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) для звернення до суду за захистом свого порушеного права, що стало підставою відмови у задоволенні позову за заявою відповідача про застосування позовної давності.
Наданий позивачем акт звірення взаємних розрахунків станом на 01.03.2008 не прийнятий судом в якості належного доказу визнання відповідачем боргу, оскільки він підписаний лише керівником структурного підрозділу відповідача.
ТОВ „Донбасіндустрія” (позивач у справі) не погодилось з прийнятим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2009 у справі № 7/58 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на те, що підписавши акт звірки взаєморозрахунків від 01.03.2008, відповідач визнав суму боргу, що є підставою для переривання перебігу позовної давності відповідно до статті 264 ЦК України, а тому, на думку скаржника, позовна давність по заявлених вимогах не сплинула.
Крім того, враховуючи, що на акті звірення міститься печатка відповідача, позивач не з”ясовував уповноважена чи ні особа підписала акт. Позивач вважає, що він не повинен і не має можливості перевіряти законність використання печатки підприємства відповідача.
ДП „Донбасантрацит” (відповідач у справі) заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з”ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
В С Т А Н О В И В :
25.04.2005 між ДВАТ шахта „Міусинська” ДХК „Донбасантрацит” та ТОВ „Донбасіндустрія” укладений договір поставки № 76 з додатковими угодами до нього від 27.04.2005 та від 22.08.2005, за умовами якого постачальник (відповідач у справі) зобов’язався поставляти покупцю (позивачу у справі) вугілля, а покупець –приймати товар та здійснювати його оплату (а.с.10-14).
Відповідно до пункту 1.2 договору ціна, марка вугілля, якість, обсяги поставки товару визначаються у додатках (специфікаціях), що є невід’ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 3.2 договору сторони домовилися про здійснення часткової або повної передоплати за товар.
Згідно з розподільчим балансом та пунктом 3.3 Статуту відповідача ДП „Донбасантрацит” є правонаступником прав та обов’язків ДВАТ шахта „Міусінська” ДХК „Донбасантрацит” (а.с.57-64).
На виконання умов договору відповідачем виставлені позивачеві рахунки від 10.06.2005 № 31 на оплату 70 тн вугілля марки АМ на суму 22176 грн. та від 22.08.2005 № 208 на суму 27439 грн. 44 коп. на оплату 70 тн вугілля марки АКО (а.с.16, 20).
Позивачем за платіжними дорученнями від 14.06.2005 та від 23.08.2005 перераховано на рахунок відповідача, відповідно, 22176 грн. та 27439 грн. 44 коп. (а.с.17, 22).
Відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції від 22.06.2005 та від 31.08.205 відповідачем поставлено 69 тн вугілля марки АМ та 69 тн вугілля марки АКО (а.с.18, 23).
По факту поставленого вугілля відповідачем вдруге виставлені рахунки від 22.06.2005 № 143 на суму 21716 грн. 78 коп. та від 31.08.2005 № 214 на суму 25013 грн. 05 коп. (а.с.21, 24).
Переплата за поставлене вугілля склала 2885 грн. 61 коп.
Станом на 01.03.2008 між сторонами у справі підписаний акт звірення взаємних розрахунків за договором від 25.04.2005 № 76, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 2885 грн. 61 коп. (а.с.28).
05.03.2009 ТОВ „Донбасіндустрія” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ДП „Донбасантрацит” 2885 грн. 61 коп. зайво сплачених за договором поставки від 25.04.2005 № 76 (а.с.2-3).
Листом, зданим до суду 26.03.2009, відповідачем заявлено про застосування позовної давності (а.с.47).
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.04.2009 у справі № 7/58 відмовлено у задоволенні позову з підстав, викладених вище (а.с.81-82).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Спірні взаємовідносини сторін виникли з виконання договору поставки від 25.04.2005 № 76 щодо стягнення зайве перерахованої суми за поставлене вугілля (повернення передоплати) та регулюються умовами даного договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених нормами ГК України.
Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем в якості передоплати за вугілля 49615 грн. 44 коп. та фактична поставка вугілля відповідачем на суму 46729 грн. 83 коп. у червні та серпні 2005 року.
Переплата за поставлене вугілля за договором від 25.04.2005 № 76 склала 2885 грн. 61 коп., що не оспорюється відповідачем та відображено в акті звірення взаємних розрахунків станом на 01.03.2008.
Позивач вважає, що даний акт звірення розрахунків є підставою для переривання перебігу позовної давності відповідно до статті 264 ЦК України та просить стягнути суму переплати з відповідача на свою користь.
Відповідач заявою від 26.03.2009, поданою до суду першої інстанції, просить суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що вказаний вище акт звірення розрахунків не є належним доказом визнання ним свого боргу, оскільки він підписаний директором відокремленого підрозділу шахти „Міусинська” та не містить тексту, який би свідчив про визнання боржником боргу.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що даний акт не свідчить про визнання відповідачем свого боргу та, відповідно, не перериває перебіг позовної давності з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (частини 1, 5 статті 261 ЦК України).
Право пред”явити вимогу про виконання відповідачем зобов”язання виникло у позивача з моменту фактичної поставки вугілля у меншій кількості, тобто, відповідно, з 22.06.2005 та 31.08.2005, коли було порушено право позивача на одержання всієї кількості оплаченого вугілля. З вказаних дат почався перебіг позовної давності по заявлених вимогах та минув, відповідно, 22.06.2008 та 31.08.2008.
Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до господарського суду 05.03.2009 (а.с.31), строк позовної давності ним був порушений.
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частина 1 статті 264 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Факт визнання боргу має беззаперечно свідчити про намір боржника погасити борг.
Акт звірки взаємних розрахунків, наданий позивачем у підтвердження переривання позовної давності, за своєю правовою природою є бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік господарських операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), він не містить безумовного визнання відповідачем свого боргу в розумінні частини 1 статті 264 ЦК України, підписаний з боку відповідача керівником відокремленого підрозділу та посадовими особами без посилання на довіреності, які б визначали їх повноваження.
А тому, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність належних доказів визнання відповідачем (юридичною особою) свого боргу.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає правомірним застосування судом першої інстанції позовної давності, оскільки позивачем не надано доказів переривання перебігу позовної давності.
На підставі викладеного апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасіндустрія”, м.Луганськ, не підлягає до задоволення, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги –Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбасіндустрія”, м.Луганськ.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасіндустрія”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2009 у справі № 7/58 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2009 у справі № 7/58 залишити без змін.
3. Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги –Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбасіндустрія”, м.Луганськ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Л.І.Бородіна
Суддя О.Є.Медуниця
Суддя Р.Є.Якушенко
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу
3- відповідачу
4- ГСЛО
5- до наряду
Внесено