ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.05.2009  року                                                            Справа № 4/62

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                                  Єжової С.С.

                                                     Журавльової Л.І.

секретар

судового засідання:                      Шабадаш Д.С.

за участю представників:

від позивача:                               -Торубара А.О., представник за дов. б/н від 31.12.08;

від відповідача:                                -Погонцева К.К., представник за дов. №3 від 17.02.09;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу:                     Закритого акціонерного товариства

„Луганські акумулятори”, м. Луганськ

на рішення          

господарського суду           Луганської області

від                                         26.03.09

по справі                               №4/62 (суддя –Батюк Г.М.)

за позовом                              Дочірнього підприємства „Донбаснафтопродукт”

Товариства з обмеженою відповідальністю

„Донбаснафтопродукт”, м. Луганськ

до відповідача                    Закритого акціонерного товариства

„Луганські акумулятори”, м. Луганськ

про                                         стягнення 5054 грн. 74 коп.

В С Т А Н О В И В:

          У березні 2009 року Дочірнє підприємство „Донбаснафтопродукт” Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаснафтопродукт”, м. Луганськ (далі за текстом –ДП „Донбаснафтопродукт” ТОВ „Донбаснафтопродукт”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою з вимогами про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Луганські акумулятори”, м. Луганськ (далі за текстом –ЗАТ „Луганські акумулятори”, відповідач), боргу у сумі 2510 грн. 22 коп. за поставлений товар, інфляційних втрат у сумі 2440 грн. 12 коп. та 3% річних у сумі 104 грн. 40 коп., всього –у сумі 5054 грн. 74 коп.

Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України 26.03.09 надав до суду першої інстанції заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій  просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 2391 грн. 77 коп. та 3% річних в сумі 104 грн. 01 коп.

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:

-згідно з усною домовленістю між сторонами у даній справі позивачем  був поставлений відповідачу товар на загальну суму 2510 грн. 22 коп., що підтверджено видатковими накладними (а.с.11-15);

-відповідач товар отримав, але оплату за поставлений товар своєчасно не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає         2510 грн. 22 коп., яку відповідач сплатив згідно платіжного доручення №166 від 20.03.09 на суму 2387 грн. 82 коп.;

-відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних  в сумі 104 грн. 01 коп. за період з 11.10.07 по 24.03.09, інфляційні нарахування в сумі 2391 грн. 77 коп. за період з жовтня 2007 року по березень 2009 року (з урахуванням заяви про уточнення  розміру позовних вимог);

-позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, була направлена вимога №175 від 04.10.07 про сплату заборгованості за поставлений товару на суму 4299 грн. 30 коп., але відповідач відповідь на вимогу не надав,  оплату за поставлений товар не провів (а.с. 9);

-свої зобов’язання відповідач не виконав, оплату за поставлений товар своєчасно не провів, тому позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача  інфляційних нарахувань в сумі 2391 грн. 77 коп. та 3% річних в сумі 104 грн. 01 коп. (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог).

          Рішенням господарського суду Луганської області від 26.03.09 у даній справі позов задоволений у повному обсязі, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто 3% річних у сумі 104 грн. 01 коп., інфляційні нарахування у сумі 2391 грн. 77 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 50 грн. 36 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 58 грн. 26 коп.

          Дане рішення мотивоване наступним:

-положеннями ст.ст. 525, 526, 530, 625, 655, п. 1 ст. 662, п. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України,  ст. ст.  173, 193 Господарського кодексу України;

-суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України;

-кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором;

-один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо;

-зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

-одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

-якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

-суд першої інстанції вважає домовленість між ДП "Донбаснафтопродукт" ТОВ "Донбаснафтопродукт" та ЗАТ "Луганські акумулятори" про поставлення позивачем  відповідачу товару на загальну суму 2510 грн. 22 коп. за своєю правовою природою договором купівлі –продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

-позивач, згідно з усною домовленістю, поставив відповідачу товар на загальну суму 2510 грн. 22 коп., що підтверджено видатковими накладними  (а.с.11-15);

-відповідач товар отримав, але оплату за поставлений товар своєчасно не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає          2510 грн. 22 коп., яку відповідач сплатив, згідно платіжного доручення №166 від 20.03.09 на суму 2387 грн. 82 коп;

-продавець зобов’язаний передати  покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу; факт передачі товару позивачем відповідачу підтверджений видатковими накладними  (а.с.11-15), які підписані сторонами у справі без доповнень та  зауважень;

-обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцю або надання товару в розпорядження покупця;

-позивачем товар передано відповідачу згідно видаткових накладних  (а.с.11-15). З боку відповідача до позивача яких-небудь претензій щодо кількості або якості товару не надходило. Таким чином, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, але відповідач за поставлений товар оплату провів після пред’явлення позову до суду, згідно платіжного доручення №166 від 20.03.09 на суму 2387 грн. 82 коп.;

-якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги;

-у зв’язку з тим, що у договорах купівлі-продажу, а саме: у видаткових накладних (а.с.11-15) сторонами не оговорено строк оплати, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №175 від 04.10.07 про сплату заборгованості за поставлений товару на суму 4299 грн. 30 коп.,  але відповідач відповідь на вимогу не надав, оплату за поставлений товар не провів (а.с.9);

-3% річних  в сумі 104 грн. 01 коп. за період з 11.10.07 по 24.03.09, інфляційні нарахування в сумі 2391 грн. 77 коп. за період з жовтня 2007 року по березень 2009 року (з урахуванням заяви про уточнення  розміру позовних вимог), обґрунтовано нараховані позивачем відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 26.03.09 у справі №4/62, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 08.04.09 №01/119, у якій просить скасувати згадане рішення та у задоволенні позову відмовити.

          Відповідач 22.05.09 подав до Луганського апеляційного господарського суду уточнення підстав скасування оскаржуваного рішення від 22.05.09 №01/169, в якому зазначив, що вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:

-відповідно до умов договору купівлі-продажу найважливішими обов’язками продавця є –передати товар, а покупця –прийняти товар і сплатити за нього обумовлену договором ціну. Після того, як покупець прийняв товар від продавця або прийняв товаророзпорядчі документи від нього, він зобов’язаний сплатити товар згідно умовам договору купівлі-продажу. За умовами домовленості між позивачем та відповідачем строк сплати товару встановлений не був, тобто зазначення суду першої інстанції про несвоєчасну оплату за поставлений товар є необґрунтованим;

-за умовами домовленості між сторонами у даній справі також не була встановлена відповідальність за порушення строку сплати за поставлений товар; крім того, на момент винесення оскаржуваного рішення сума боргу у розмірі 2387 грн. 82 коп. відповідачем була сплачена позивачу у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №166 від 20.03.09;

-суд першої інстанції не зобов’язав позивача надати письмові пояснення щодо дати направлення відповідачу листа №175 від 04.10.07, оскільки позивач не надав суду жодних доказів направлення відповідачу зазначеного листа;

-відповідач отримав від позивача лише лист №1 від 15.01.09 (вх. №16 від 21.01.09). Оскільки строк виконання зобов’язання у даному листі позивачем встановлений не був, то він повинен був настати з восьмого календарного дня з дня пред’явлення вимоги, тобто 23.01.09;

-щодо моменту погашення заборгованості, то відповідачем сума боргу була погашена 20.03.09, а не 24.03.09, як зазначає позивач, тобто період заборгованості склав 56 днів за період 23.01.09 по 19.03.09; таким чином, оскільки індекс інфляції за даний період склав 1,029, то сума інфляційного збільшення заборгованості склала 35 грн.          82 коп., а 3% річних складають 10 грн. 99 коп.

Позивач 30.04.09 подав до Луганського апеляційного господарського суду відзив, в якому висловив непогодження з доводами відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, та просить в її задоволенні відмовити.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 15.04.09 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства „Луганські акумулятори”, м. Луганськ,  від 08.04.09 №01/119 на рішення господарського суду Луганської області від 26.03.09 у справі №4/62 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя – Бойченко К.І., суддя –Єжова С.С., суддя –Журавльова Л.І.

Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.   

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи   представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Дочірнє підприємство „Донбаснафтопродукт” Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаснафтопродукт” за витратними накладними №РН-0000042 від  05.09.07, №РН-0000043 від 12.09.07, №РН-0000044 від 19.09.07, №РН-0000045 від 27.09.07 і №РН-0000047 від 03.10.07 відпустило Закритому акціонерному товариству „Луганські акумулятори” товар –воду „Ільєнська” на загальну суму 2510 грн. 22 коп.

З вищевказаних витратних накладних слідує, що товар відповідач отримав у день виписування цих накладних.

В дні отримання товару відповідачем йому також були пред’явлені для оплати товару відповідні рахунки-фактури, тобто - №СФ-0000053 від 05.09.07, №СФ-0000054 від 12.09.07, №СФ-0000055 від 19.09.07, №СФ-0000056 від 26.09.07 і №СФ-0000058 від 03.10.07.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Відповідач в порушення приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України своєчасно і у повному обсязі за отриманий за переліченими накладними товар не розрахувався, у зв’язку з чим утворився борг у сумі 2387 грн. 82 коп., який існував на момент звернення позивача з позовом до господарського суду Луганської області по 19.03.09.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач за платіжним дорученням №166 від 20 березня 2009 року (а.с.39) в погашення заявленої до стягнення заборгованості перерахував позивачу 2387 грн. 82 коп.

Враховуючи дані обставини справи, позивач у судовому засіданні господарського суду Луганської області, яке відбулося 26.03.09, надав до матеріалів справи заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично зменшив їх розмір та за остаточними вимогами наполягає на стягненні з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 2391 грн. 77 коп., розрахованих за період з жовтня 2007 року по березень 2009 року від боргу, який  існував за цей період, в сумі 2387 грн. 82 коп., а також 3% річних у сумі 104 грн. 01 коп., розрахованих за період з 11.10.07 по 24.03.09 від боргу, який існував у сумі 2387 грн.       82 коп.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Остаточні позовні вимоги позивача підтверджуються матеріалами даної справи, а тому, підлягають до задоволення.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апелянта залишає поза увагою.

          На підставі вищевикладеного, судова колегія залишає рішення господарського суду Луганської області від 26.03.09 у справі №4/62 без змін.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги (відповідача у справі) –Закрите акціонерне товариство  „Луганські акумулятори”, м. Луганськ.

             У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Луганські акумулятори”, м. Луганськ, від 08.04.09 №01/119 на рішення господарського суду Луганської області від 26.03.09 у справі №4/62 залишити без задоволення.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 26.03.09 у справі №4/62 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на відповідача (заявника скарги) –Закрите акціонерне товариство  „Луганські акумулятори”, м. Луганськ.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова

Суддя                                                                                Л.І. Журавльова