Справа № 22-а-209 Головуючий у І інстанції-Фоменко І.М.
Категорія 19 Суддя-доповідач - Ведмедь Н.І.
УХВАЛА
іменем України
22 червня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Ведмедь Н.І.,
суддів - Ільченко О.Ю., Данильченко Л.О.,
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
та осіб, які приймають участь в справі,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2006 року
в справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського міського управління юстиції, третя особа: управління казначейства м. Суми, про стягнення грошової суми в розмірі 4706 грн. 56 коп., -
встановила:
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2006 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено за його необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення судом норм матеріального права, просить дану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити її позовні вимоги. Вказує, що дії по виконанню рішення суду були проведені несвоєчасно і з порушеннями чинного законодавства: лише після досягнення ОСОБА_2 повноліття, до настання якого була можливість звернути стягнення на майно його матері - ОСОБА_3 Вважає при цьому, що акт від 16.07.2002 року про неможливість стягнення в зв'язку з відсутністю майна у ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на які може бути звернено стягнення, містить неправдиві відомості, доказом чого є акт опису та арешту майна від 02.03.2004 року. Також зазначає, що судом порушені вимоги стст. 19, 56 Конституції України, стст. 1, 5, 7, 85, 86 Закона України "Про виконавче провадження" та ст. 11 Закона України "Про державну виконавчу службу".
Судом першої інстанції встановлено, що постановою державного виконавця Коряк Л.І. Ковпаківського ВДВС Сумського міського управління юстиції 18.06.2002 року було відкрито виконавче провадження за виконавчими листами № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків на суму 4377 грн. 64 коп. та 400 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1, а при відсутності у неповнолітнього майна та самостійного заробітку стягнути з його матері ОСОБА_3, що була надіслана сторонам у виконавчому провадженні.
З метою виявлення майна у боржника державним виконавцем були зроблені запити до СІЗО, КП "Сумське МБТІ" та МРЕВ ДАІ листом від 01.07.2002 року.
14.07.2002 року боржнику ОСОБА_2 виповнилося 18 років, тому відповідно до ст. 447 ЦК України (ред. 1963 року) він в подальшому ніс відповідальність самостійно.
16.07.2002 року за . повідомленням МРЕО ДАЇ за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 автотранспортні засоби зареєстровані не були.
За повідомленням СІЗО № 25 боржник ОСОБА_2 для подальшого відбування покарання був етапований до Кременчуцької В.К., та 24.02.2003 року державним виконавцем закінчено виконавче провадження, а а виконавчі документи для виконання направлені за територіальністю до відділу ДВС Кременчуцького РУЮ, які за повідомленням стягувача до них не надходили.
14.01.2004 року з Ковпаківського районного суду м. Суми надійшли дублікати виконавчих документів, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та надіслано сторонам. Також 10.02.2004 року надійшли оригінали виконавчих документів із Кременчуцького РУЮ в зв'язку з тим. що ОСОБА_2 у Кременчуцькій ВК покарання не відбуває, дублікати повернені суду.
2004 року актом державного виконавця було описано та накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_2 на загальну суму 770 грн., опис майна проведено у присутності стягувача - ОСОБА_1
2005 року між Ковпаківським ВДВС Сумського міського управління юстиції та СДП "Укрспецюст" був укладений договір № НОМЕР_2 про реалізацію арештованого майна ОСОБА_2, яке не було продано та 03.06.2005 року державним виконавцем проведено переоцінку майна, про що складений акт. У зв'язку з тим, що майно ОСОБА_2 не було продано торгівельною організацією після переоцінки, зазначене майно було зняте з реалізації та на підставі ст. 61 ч.З Закону України "Про виконавче провадження" на адресу ОСОБА_1 18.07.2005 року було направлено листа, у якому запропоновано вирішити питання про залишення за собою непроданого майна в рахунок часткового погашення заборгованості за виконавчими документами/
20.09.2005 року винесена постанова про повернення виконавчого документа , стягувачеві, оскільки стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, що не було " реалізовано під час виконання рішення.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно з'ясував правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, дослідив всі наявні докази в справі і дав їм оцінку, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні на підставі ст. 86 ч. 1 КАС України, а тому дійшов до вірного висновку, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1
Порушень вимог чинного законодавства при здійсненні державними виконавцями дій по виконанню за виконавчими листами № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків на суму 4377 грн. 64 коп. та 400 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 колегією судів не встановлено. Винесені під час даного виконавчого провадження документи та дії державних виконавців по розшуку майна боржника цілком відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про державну виконавчу службу".
Посилання апелянта на неналежне виконання обов'язку державного виконавця з виявлення майна матері неповнолітнього боржника - ОСОБА_3, яка повинна була б відповідати власним майном у випадку відсутності такого у неповнолітнього сина ОСОБА_2 за умови своєчасного його виявлення, тобто до досягнення останнім повноліття, на думку колегії суддів, є необгрунтованим, оскільки носить загальний характер : і конкретними доказами всупереч вимог ст. 60 ч. 1 ЦПК України не підтверджено. Із матеріалів справи вьбачається, що державним виконавцем у строки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", крім того, саме до досягнення боржником повноліття, проводилися заходи по розшуку майна як ОСОБА_2, так і його матері ОСОБА_3, в т.ч. надсилалися запити до відповідних установ. Про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення, у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державним виконавцем був складений відповідний акт (а.с. 5).
Доводи апелянта про те, що відомості, які містяться у вищезазначеному акті про неможливість стягнення від 16.07.2002 року, не відповідають дійсності, та про те, що вказане підтверджується актом опису та арешту майна від 02.03.2004 року, на думку колегії суддів, є безпідставними. Факт виявлення такого майна у 2004 році прямо не підтверджує існування.
останього при проведенні відповідних виконавчих дій у 2002 році. Крім того, колегія суддів вважає, що у випадку незгоди із актом державного виконавця про неможливість стягнення від 16.07.2002 року, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості оскаржити його у встановленний ст. 24822 ЦПК України (1963 року), який діяв до 01.09.2005 року, десятиденний строк з дня, коли їй стало відомо про порушення свого права. Як вбачається із змісту апеляційної скарги таким днем слід вважати 02.03.2004 року, коли був складений акт опису та арешту майна, на який апелянт посилається. Однак, акт про неможливість стягнення від 16.07.2002 року ОСОБА_1 в установлений законом строк не оскаржувався, питання про поновлення цього строку в зв'язку із пропуском з поважних причин вона не ставила.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду, так як суд першої інстанції вірно встановив- обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права'
Керуючись ст.ст. 198,200,205,206 КАС України, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Квпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Судді: