КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2006 № 38/169
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
-позивача: Мовчан А.О. (дов. від 04.04.06 № 03/04),
-відповідача: Кондратов А.В. (дов. від 05.10.05 №84-16/80),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське консалтингове агентство"
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.03.2006 (підписано 15.05.06)
у справі № 38/169 (Власов Ю.Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське консалтингове агентство"
до Міністерства економіки України
про спростування недостовірної інформації,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Європейське консалтингове агентство” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства економіки України (далі – відповідач) про визнання такими, що не відповідають дійсності відомостей, що дискредитують та шкодять діловій репутації позивача, та їх спростування шляхом розміщення протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили відповідної інформації на офіціальному веб-сайті відповідача.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.03.06, підписаним 15.05.06, в позові відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв’язку із неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням місцевим судом норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів, викладених позивачем, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.06 (головуючий суддя Григорович О.М., судді – Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) апеляційну скаргу ТОВ “Європейське консалтингове агентство” прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 19.07.06.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.07.06 суддю Рябуху В.І. замінено суддею Студенцем В.І.
В судовому засіданні 19.07.06 представником позивача було заявлено усний відвід судді Студенцю В.І. Відвід мотивовано тим, що суддя Студенець В.І. брав участь у розгляді іншої справи стороною у якій було ТОВ “Європейське консалтингове агентство” і прийняв постанову не на його користь.
19.07.06 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до вирішення питання про відвід судді Студенця В.І.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.07.06 заяву про відвід судді Студенця В.І. відхилено.
Ухвалою колегії суддів від 24.07.06 апеляційну скаргу призначено до розгляду.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.07.06 в зв’язку з зайнятістю судді Студенця В.І. у розгляді іншої справи та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків суддю Студенця В.І. замінено на суддю Рябуху В.І.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач поширив щодо нього на веб-сайті president.gov.ua серед невизначеного кола осіб неточну та недостовірну інформацію, яка дискредитує позивача та шкодить його діловій репутації, а тому на підставі ст. 32 Конституції України, ст. 94, 277, 299 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) дана інформація підлягає визнанню такою, що не відповідає дійсності, дискредитує та шкодить діловій репутації позивача, а також спростуванню відповідачем на його офіціальному веб-сайті.
13.01.06 на сайті president.gov.ua були оприлюднені пропозиції до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” та інших законодавчих актів України”, в яких містилась наступна інформація:
“Не можна погодитись із виключенням із Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” норми щодо вибору замовниками на конкурентних засадах інформаційних систем, в яких розміщується інформація з питань державних закупівель (п. 8 ст. 1 розділу І Закону, що надійшов на підпис), оскільки це може призвести до зловживань та монополізації інформаційного простору у сфері закупівель за державні кошти, збільшення відповідних бюджетних витрат (на підставі державної статистичної звітності про здійснення процедур закупівель та розцінок ціна розміщення передбаченого Законом блоку інформації щодо здійснення закупівель, наприклад, на сайті “zakupivli.сom”, що належить товариству з обмеженою відповідальністю “Європейське консалтингове агентство”, коливається від 300 до 800 гривень, тож за підрахунками Міністерства економіки України, лише у ІІІ-ІV кварталах 2005 року замовники необґрунтовано витратили на зазначені цілі близько 800 млн. гривень бюджетних коштів)”.
Відповідно до вимог ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Згідно з ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Статтею 94 ЦК України встановлено, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі (ч.1 ст. 200 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров’я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім’я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до вимог ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
З урахуванням того, що спірна інформація була оприлюднена на сайті president.gov.ua не відповідачем, позивачем не було надано жодного доказу поширення даної інформації міністерством та негативності спірної інформації для ділової репутації позивача (впливу даної інформації на ділову репутацію останнього), колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що заявлений позов не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, є недоведеним, та про відмову у його задоволенні.
До того ж, заявлена позивачем вимога про зобов’язання відповідача спростувати спірну інформацію на його офіціальному веб-сайті не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки особа має право на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
Доказів, що підтверджують доводи позивача про те, що оскільки Президент України міг отримати “підрахунки” відповідача лише від самого відповідача, то саме міністерство направило недостовірну інформацію, отже відповідач і поширив її, позивачем не було надано ні суду 1-ої інстанції, ні апеляційному господарському суду.
Твердження позивача в апеляційній скарзі, що відповідач не довів у судовому засіданні, що спірна інформація відповідає дійсності, та не спростував інформацію Президента України щодо авторства спірної інформації колегія суддів, виходячи з вимог ст. 33 ГПК України, не приймає до уваги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 29.03.06 у справі № 38/169 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
08.08.06 (відправлено)