КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 26.07.2006                                                                                           № 30/273

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 -позивача: Кліванська О.П. (дов. від 01.11.05),

-           відповідача: Хоруженко В.М. (дов. від 19.12.05 № Д-19/12/05),

-          СПД- фізичної особи ОСОБА_1: не з'явився,

-          СПД- фізичної особи ОСОБА_2: не з'явився,

-          СПД- фізичної особи ОСОБА_3: не з'явився,

-          Оболонської районної у м. Києві Державної адміністрації:

Машкова І.В. (дов. від 05.07.06 № 04-11-587),   

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський підрозділ транспортного департаменту"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.05.2006

 у справі № 30/273 (Ващенко Т.М.)

 за позовом                               Комунального підприємства "Транспортсервіс"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський підрозділ транспортного департаменту"

 треті особи, які не

заявляють самостійних

вимог на предмет спору, на стороні  відповідача      

          1) Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1,

          2) Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2,

3) Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа                                       ОСОБА_3,                                                                                                                                                                       

 третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору,

на стороні  позивача

                    Оболонська районна у м. Києві Державна адміністрація

 про                                                  визнання угоди недійсною,

 (у справі оголошувалася перерва з 24.07.06 по 26.07.06)

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство “Транспортсервіс” звернулося до Господарського суду м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський підрозділ транспортного департаменту” з позовом про визнання недійсною угоди про спільну діяльність з організації та експлуатації об'єктів платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів у Оболонському районі м. Києва НОМЕР_1 (далі - угода). На думку позивача, зазначену у позовній заяві, підставами для визнання угоди недійсною є:

- перевищення його директором ОСОБА_4. повноважень при підписанні угоди та додатків до неї;

- неукладення з ним контракту, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.93 № 203;

- необхідність кваліфікувати угоду як удаваний та нікчемний правочин;

- несхвалення угоди позивачем;

- невідповідність угоди статтям 9, 11 та 24 Земельного кодексу України та статті 22 Закону України “Про столицю України - місто-герой Київ” (щодо земельних ділянок) тощо.

Ухвалами господарського суду першої інстанції від 07.12.05, 19.01.06 в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - треті особи на стороні відповідача).

Ухвалою від 09.03.06 в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, були залучена Оболонська в м. Києві Державна адміністрація (далі - Державна адміністрація).

Рішенням місцевого господарського суду позовні вимоги задоволено повністю - угоду визнано недійсною з моменту укладення.  Господарські витрати, передбачені чинним законодавством України, покладені на відповідача.

Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції послався, зокрема, на відсутність у ОСОБА_4 (директор позивача) необхідних повноважень для підписання спірної угоди, її несхвалення в подальшому з боку позивача, зловмисну домовленість представника однієї сторони з другою стороною, вчинення угоди, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, статутній діяльності позивача.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, рішення, що оскаржується, прийнято з численними порушеннями норм процесуального та матеріального законодавства.

Позивач вважає рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню. Зокрема, він стверджує, що спірну угоду було підписано з боку позивача неуповноваженою на те особою без її  схвалення в подальшому. Крім того, позивач вважає, що укладення угоди суперечить рішенню III сесії XXIV скликання Київської міської ради від 26.09.02 № 47/207 “Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у місті Києва” та вважає правильним висновок місцевого господарського суду про зловмисну домовленість представника однієї сторони з другою стороною, що за зазначених обставин потягло за собою настання для позивача негативних наслідків.

Треті особи на стороні відповідача просять скасувати рішення, оскільки воно суперечить чинному законодавству, обставинам та матеріалам справи, та задовольнити апеляційну скаргу.

Державна адміністрація вважає рішення місцевого господарського суду правильним, просить залишити його в силі, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та Державної адміністрації, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарський суд м. Києва вже розглядав позов Заступника прокурора Оболонського району в інтересах держави в особі Київської міської ради до КП “Транспортсервіс” (відповідач 1) та Товариства (відповідач 2) про визнання угоди НОМЕР_1 недійсною та зобов'язання відповідачів припинити подальше використання та експлуатацію земельних ділянок (об'єктів платного зберігання транспортних засобів) згідно додатків №№ 1-5 до угоди (рішення НОМЕР_2).

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним у силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.05 та постановою Вищого господарського суду України від 14.02.06, у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Звернення КП “Транспортсервіс” до Товариства з позовом про визнання угоди НОМЕР_1 недійсною, на думку колегії суддів, не є господарським спором між тими ж сторонами, що і у справі № 44/172, оскільки змінився суб'єктний склад сторін.

Отже, суд першої інстанції правомірно розглянув по суті господарський спір у справі № 30/273.

На підставі частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у справі № 30/273 (позивач та відповідач) були відповідачами у справі № 44/172.

Таким чином, колегія суддів вважає, що є правові підстави для застосування частини 2 статті 35 ГПК України при розгляді апеляційної скарги у справі № 30/273.

Як було зазначено вище, рішенням місцевого господарського суду, що набрало законної сили, при розгляді справи № 44/172 було відмовлено у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Оболонського району в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Так, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій на підставі правової оцінки умов угоди про спільну діяльність  НОМЕР_1, укладеної між КП “Транспортсервіс” та Товариством, актів обстеження стоянок, положень статуту КП “Транспортсервіс”, змісту розпоряджень Оболонської в м. Києві Державної адміністрації від 06.08.04 № 647, від 05.11.04 № 989 та рішень Київської міської ради від 08.06.2000 № 164/885 та Оболонської районної у м. Києві ради від 28.12.04 було встановлено, що спірна угода відповідає чинному земельному законодавству. Одночасно було зроблено висновок, що не заслуговують на увагу безпредметні припущення КП “Транспортсервіс” про намір безпідставного та неправомірного зайняття земельних ділянок Товариством, оскільки відповідно до статті 212 Земельного кодексу України Київська міська рада в разі реалізації такого наміру не позбавлена права захистити свої права шляхом пред'явлення позову про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Були визнані хибними посилання, як на підставу визнання угоди недійсною невиконання зобов'язань однією із сторін (КП “Транспортсервіс”), оскільки це не може вважатися підставою для визнання угоди недійсною.

Відхилені посилання на перевищення повноважень директора КП “Транспортсервіс” ОСОБА_4, наданих довіреністю НОМЕР_3, оскільки з преамбули спірної угоди вбачається, що ОСОБА_4, укладаючи її, діяв саме як директор КП “Транспортсервіс” на підставі статуту цього підприємства, а не на підставі довіреності НОМЕР_3. Необґрунтованими були визнані також твердження про можливість укладення ОСОБА_4., як директором КП “Транспортсервіс”, цивільних угод з моменту укладення з ним трудового контракту, оскільки це підприємство є комунальним унітарним підприємством, яке відповідно до частини 7 статті 78 Господарського кодексу України очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органу.

При розгляді справи № 44/172 судами було встановлено, що ОСОБА_4 призначено директором КП “Транспортсервіс” на підставі розпорядження Оболонської районної у м. Києві держадміністрації від 06.08.04 №647, до сфери управління якої згідно з розпорядженням від 05.11.04 № 989 віднесено КП “Транспортсервіс”.

У зв'язку з наведеним були визнані помилковими посилання на статті 207, 237, 247 Цивільного кодексу України, які не стосуються спірних відносин, а подальші доводи скарги щодо відсутності наступного схвалення спірної угоди КП “Транспортсервіс”, як такі, що взагалі не мають значення для справи.

Крім того, Вищим господарським судом України у постанові від 14.02.06 було зазначено, що наявність чи відсутність укладення з ОСОБА_4. контракту на управління підприємством є елементом оцінки трудових правовідносин в разі виникнення відповідного спору. Однак, такі відносини не стосуються спірних господарських відносин.

В спірній угоді відсутні умови, які б передбачали можливість та наявність підстав для передачі у користування, експлуатацію (в тому числі в оренду) Товариству земельних ділянок, розташованих на території Оболонського району м. Києва.

Матеріали справи також не містять доказів перебування земельних ділянок або частин території у користуванні відповідачів на підставі спірної угоди.

Предмет вимог у справі № 30/273 та підстави, за яких КП “Транспортсервіс” вимагає визнати спірну угоду недійсною, практично не відрізняються від позовної вимоги та підстав, що розглядалися судами у справі № 44/172 (за виключенням вимоги про припинення подальшого використання та експлуатації земельних ділянок (об'єктів платного зберігання транспортних засобів).

Під час розгляду справи № 30/273 господарський суд першої інстанції не врахував зазначеного вище та в основу рішення поклав хибний висновок про відсутність у директора ОСОБА_4 повноважень, необхідних для укладення спірної угоди.

Частиною 1 статті 1130 ЦК України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

          Законодавцем, зокрема, встановлено (стаття 1131 ЦК України), що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі, а його умови, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін.

Виходячи з зазначеного вище, колегія суддів вважає, що не відповідають обставинам та матеріалам справи також висновки місцевого суду про укладення спірної угоди внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, про її суперечності інтересам держави та суспільства, статутній діяльності КП “Транспортсервіс”.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати підлягають перерозподілу.

 

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський підрозділ транспортного департаменту” задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.06 у справі № 30/273 скасувати.

У задоволенні позову Комунального підприємства “Транспортсервіс” відмовити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства “Транспортсервіс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський підрозділ транспортного департаменту” 42 грн. 50 коп. державного мита, сплаченого при подачі апеляційної скарги.          

Видачу наказу на  виконання  даної  постанови  доручити Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

 

                                                                                          Рябуха  В.І.

 

01.08.06 (відправлено)