КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2006 № 44/597
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Савчук Т.В.
від відповідача - Пахольчук Є.В.
від третьої особи 1- Полуектов Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.04.2006
у справі № 44/597 (Ващенко Т.М.)
за позовом Фонду державного майна України
до Приватного підприємства Фінансово - промислова компанія "Нафто Газ Сервіс"
третя особа відповідача Відкрите акціонерне товариство "Завод "Русава"
Закрите акціонерне товариство "Національний реєстр"
третя особа позивача Державне казначейство України
про розірвання договору, стягнення штрафних санкцій
ВСТАНОВИВ:
Фонд державного майна України звернувся в місцевий господарський суд з позовом до Приватного підприємства Фінансово-промислова компанія «Нафто Газ Сервіс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Відкрите акціонерне товариство «Завод «Русава» та Закрите акціонерне товариство «Національний реєстр», третя особа на стороні позивача - Державне казначейство України, про:
- розірвання договору купівлі-продажу від 14.08.2003 р. № КПП-411
(надалі Договір) пакету акцій ВАТ «Завод «Русава», укладеного між Фондом
державного майна України та ПП Фінансово-промислова компанія «Нафто Газ Сервіс» та повернення пакету акцій у державну власність;
- стягнення з ПП Фінансово-промислова компанія «НафтоГазСервіс» на користь Фонду державного майна України пені у розмірі 5670 грн., визначеної пунктом 11.1 Договору;
- стягнення з ПП Фінансово-промислова компанія «Нафто Газ Сервіс» до Державного бюджету України штрафу у розмірі 6500 грн., визначеного пунктом 12.1 Договору.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2006 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Фонд державного майна України подав апеляційну скаргу, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми матеріального права.
Зокрема Фонд державного майна України у своїй апеляційній скарзі стверджує про порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 14.08.2003 р. № КПП-411 пакету акцій ВАТ «Завод «Русава», укладеного між Фондом
державного майна України та ПП Фінансово-промислова компанія «Нафто Газ Сервіс» та законодавства про приватизацію.
Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято законно та обґрунтовано. Відповідач просив суд залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
14.08.2003 року між Фондом державного майна України (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Інвест», яке діяло від імені і за рахунок Приватного підприємства Фінансово-промислова компанія «Нафто Газ Сервіс» (покупець) укладено договір № КПП-411 купівлі-продажу пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Завод «Русава» за конкурсом.
Згідно з п. 1 даного договору продавець за підсумками конкурсу з продажу пакета акцій зобов’язався передати у власність покупцю пакет акцій «Завод «Русава» (надалі - ВАТ), покупець зобов’язався сплатити за вказаний пакет акцій ціну продажу пакета акцій, прийняти цей пакет і виконати зобов’язання, передбачені цим договором.
У відповідності до п. 2 цього договору об’єктом договору є пакет акцій ВАТ розміром 20,97 % статутного фонду та кількістю 234000 штук простих іменних акцій, випущених у документарній формі, номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн. та номінальною вартістю пакета акцій 58500,00 гpн., який за результатами конкурсу продано за 65000,00 гривень.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач стверджує, що відповідач як покупець пакета акцій ВАТ, не виконав свої зобов’язання, передбачені п. 11.4 договору, про що свідчить зменшення обсягів виробництва продукції ВАТ, оскільки за період 01.01.03 – 01.08.03 обсяги виробництва становили 643,3 тис. грн.., за період з 01.01.05 – 01.08.05 – 485,9 тис. грн..
В підтвердження своїх вимог апелянт посилається на акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Завод «Русава» від 30.09.2005 року, в якому зазначається про не виконання умов договору станом на 30.09.2005 р. в частині сприяння дотриманню обсягів виробництва ВАТ, які є на момент підписання договору купівлі-продажу.
Відповідно до п. 11 договору, покупець зобов’язався виконати фіксовані умови конкурсу, визначені його планом приватизації пакет акцій, а саме покупець в межах корпоративних прав повинен сприяти дотриманню тих видів економічної діяльності, обсягів виробництва ВАТ та зберігати технологічну кооперацію в межах ДАХК «Артем», які є на момент підписання договору купівлі-продажу (п. 11.2.2 договору).
Згідно п. 25 договору, якщо покупцем не виконується зобов’язання щодо дотримання тих обсягів економічної діяльності, обсягів виробництва ВАТ та збереження технологічної кооперації в межах ДАХК «Артем», які є на момент підписання договору купівлі-продажу, покупець сплачує в Державний бюджет України штраф у розмірі 10 відсотків вартості придбаного пакета акцій.
В силу п. 27 договору, у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому законом порядку порушити питання про його розірвання та повернення пакета акцій за актом приймання-передачі у державну власність.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надані належні та допустимі докази того, що відповідач порушив умови п. 11.2.2 договору та в межах корпоративних прав не сприяв дотриманню тих видів економічної діяльності, обсягів виробництва ВАТ та збереження технологічної кооперації в межах ДАХК «Артем», які є на момент підписання договору купівлі-продажу (п. 11.2.2 договору).
Та обставина, що за період 01.01.03 – 01.08.03 обсяги виробництва становили 643,3 тис. грн.., за період з 01.01.05 – 01.08.05 – 485,9 тис. грн.. , не є доказом порушення відповідачем своїх зобов’язань, передбачених п.11.2.2 договору, оскільки вона не доводить, що відповідач не сприяв дотриманню видів економічної діяльності, обсягів виробництва ВАТ та збереження технологічної кооперації в межах ДАХК «Артем», які є на момент підписання договору купівлі-продажу, та не підтверджує, що у нього існували реальні можливості впливу по недопущенню зменшення таких обсягів та достатні повноваження для цього.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що відповідач є акціонером ВАТ, який не володіє контрольним пакетом акцій ВАТ та не може вирішально впливати на рішення загальних зборів, не входить до складу правління та спостереженої ради цього товариства та не може втручатися в оперативну господарську діяльність ВАТ чи його виконавчих органів.
Можливість реалізації передбаченого п. 11.2.2 договору обов’язку сприяння дотриманню обсягів виробництва ВАТ та збереження технологічної кооперації в межах ДАХК «Артем», обмежується обсягом належних відповідачу корпоративних прав, які визначені ст. 5 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», ст.ст. 10, 41 Закону України «Про господарські товариства».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством, а також інші права, визначені законодавчими актами, а також статутом акціонерного товариства.
Належна відповідачу кількість акцій ВАТ – 234000 проста іменна акція у документраній формі – є недостатньою для здійснення вирішального впливу на будь-яке рішення загальних зборів ВАТ, правління, спостережної ради.
Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язань.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в межах корпоративних прав сприяв збереженню обсягів виробництва ВАТ та збереження технологічної кооперації в межах ДАХК «Артем», які були на момент підписання договору купівлі-продажу, підтвердженням чого є протокол рішення загальних зборів акціонерів ВАТ № 1 від 05.04.05., який підтверджує факт голосування відповідача за направлення чистого прибутку ВАТ на покриття збитків минулих періодів. Тобто, прибуток ВАТ був залишений на розвиток виробництва, а не поділений на дивіденди.
Разом з тим слід зазначити, що зменшення обсягів виробництва ВАТ виникло не з вини відповідача, а з об’єктивних причин – зростання цін на енергоносії, комплектуючі, розширення бази нарахування збору у пенсійний фонд, що відобразилось на собівартості продукції ВАТ та свою чергу призвело до зменшення на неї замовлень (попиту), що не спростовується позивачем.
В межах належних корпоративних прав відповідач не міг усунути ці об’єктивні причини, що свідчить про відсутність його вини у зменшенні обсягів виробництва ВАТ порівняно з обсягами на момент підписання договору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач не порушив свої зобов’язання, передбачені п. 11.2.2 договору, в зв’язку з чим відсутні підстави, для задоволення позовних вимог.
Щодо посилань апелянта на порушення відповідачем п. 11.1 договору щодо перерахування 105000,00 грн. інвестицій, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача ВАТ «Завод «Русава» було направлено лист із проханням перенести перерахування інвестиційних коштів у розмірі 105000,00 грн. на жовтень 2005 р. З метою дотримання забезпечення господарських інтересів ВАТ «Завод «Русава», позивачем було здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 105000,00 грн. 07.10.2005 р. За таких обставин суд вважає безпідставним нарахування позивачем штрафних санкцій у розмірі 5670,00 грн.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Фонду державного майна України щодо розірвання договору купівлі-продажу від 14.08.2003р. № КПП-411 та повернення пакету акцій у державну власність; стягнення з ПП Фінансово-промислова компанія «НафтоГазСервіс» на користь Фонду державного майна України пені у розмірі 5670 грн., визначеної пунктом 11.1 Договору; стягнення з ПП Фінансово-промислова компанія «Нафто Газ Сервіс» до Державного бюджету України штрафу у розмірі 6500 грн., визначеного пунктом 12.1 Договору.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2006 року у справі № 44/597 прийнято у відповідності до встановлених фактичних обставин справи і норм чинного законодавства України, з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Фонду державного майна України підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2006 року у справі № 44/597 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фонду державного майна України – без задоволення.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
31.07.06 (відправлено)