КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.07.2006                                                                                           № 22/334-45/193

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Рєпіної  Л.О.

                                        Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                              Голюк Н.І.

 

 За участю представників:

 Від позивача – не з’явився.

Від відповідача 1 – Маркова М. К. – подовіреності.

 Від відповідача 2 – Шевченко Ю. А. – по довіреності.

 Від відповідача 3 – Томаров І. Є. – по довіреності.

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.05.2006

 у справі № 22/334-45/193 (Балац С.В.)

 за позовом                               Фонд державного майна України

 до                                                   ВАТ  "Київський деревообробний комбінат"

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМК"

                                                  ТОВ "Ріелт"

             

                       

 про                                                  визнання права власності на майно, зобов"язання вчинити дії та визнання договорів

 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2006 р. у справі № 22/334-45/193 у  позові Фонду державного майна України до ВАТ “Київський деревообробний комбінат”,      ТОВ “ТМК” та ТОВ “Ріелт” про визнання права власності на майно, зобов’язання вчинити дії та визнання договорів недійсними було відмовлено повністю.  

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати, оскільки вважає, що воно було прийняте по неповно з’ясованим обставинам з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року було порушене апеляційне провадження у справі № 22/334-45/193, розгляд справи був призначений на 06.07.2006 року.

ТОВ “ТМК” та ТОВ “Ріелт” надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважають, що воно прийняте по всебічно з’ясованим обставинам з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзиви на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Виконавчого комітету Харківської районної Ради народних депутатів від 09.09.1991 року № 498 було зареєстровано орендне підприємство “Київський деревообробний комбінат”. Наказом  Фонду державного  майна України від  30.04.1993  року №  31-ІК у зв’язку  з прийняттям рішення про приватизацію державного майна, взятого в оренду організацією орендарів Київського деревообробного комбінату, та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 року № 158 було створено інвентаризаційну комісію.

Згідно протоколу засідання інвентаризаційної комісії від 03.05.1993 року № 1 інвентаризаційна комісія вирішила провести інвентаризацію майна зданого в оренду.

На засіданні інвентаризаційної комісії 18.05.1993 року розглянуто результати інвентаризації. Серед інвентаризованого майна, яке було орендоване, визначено і базу відпочинку “Козинка” (п. 25 таблиці в Протоколі засідання інвентаризаційної комісії від 18.05.1993 року).

16.06.1993 року Головою Фонду державного майна України затверджено План приватизації орендного підприємства “Київський деревообробний комбінат”.

В пункті 3.9. Плану приватизації зазначено “Перелік майна підприємства, яке не підлягає приватизації: Приватизації підлягає все майно”.

Відповідно до п. 4.2. зазначеного Плану визначено спосіб приватизації – викуп  державного майна, зданого в оренду з викупом.

В розділі VII “Порядок і умови використання об’єктів соціально-побутової сфери” цього Плану приватизації зазначено, що об’єкти безкоштовно передаються трудовому колективу. Серед переліку таких об’єктів зазначена, зокрема, база відпочинку “Козинка”.

Позивач надав суду належним чином засвідчену копію Переліку майна, переданого у власність покупцю, який підписано Заступником Голови Фонду державного майна України 08.07.2004 року.

У згаданому переліку майна визначено, що “згідно з договором купівлі-продажу від 16.06.1993 року № КП-90, зареєстрованого Першою Київською державною нотаріальною конторою від 21.06.1993 року № 9-3182, Фонд державного майна України передав покупцю Організації орендарів орендного підприємства “Київський деревообробний комбінат” такі об’єкти... ”. В зазначеному переліку майна відсутня вказівка на базу відпочинку “Козинка”.

16.04.1998 року Харківською районною державною адміністрацією м. Києва зареєстровано статут колективного підприємства “Київський деревообробний комбінат”.

Згідно п. 1.3. статуту колективне підприємство “Київський деревообробний комбінат” є правонаступником орендного підприємства “Київський деревообробний комбінат”.

10.12.1998 року колективне підприємство “Київський деревообробний комбінат” за договором купівлі-продажу відчужило базу відпочинку “Козинка” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТМК”.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТМК” за договором купівлі-продажу від 06.12.2002 року відчужило на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелт” базу відпочинку в урочищі “Конча-Заспа” (тимчасові споруди).

На конференції засновників колективного підприємства “Київський деревообробний комбінат”, які відбулися 03.03.1999 року було вирішено провести реорганізацію колективного підприємства “Київський деревообробний комбінат” шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство “Київський деревообробний комбінат”.

30.01.2004 року Голосіївською районною у місті Києві Державною адміністрацією було зареєстровано нову редакцію статуту відкритого акціонерного товариства “Київський деревообробний комбінат”. Відповідно до ст. 1 статуту, відкрите акціонерне товариство “Київський деревообробний комбінат” засноване відповідно до рішення конференції колективного підприємства “Київський деревообробний комбінат” (протокол від          03.03.1999 року № 1) про реорганізацію колективного підприємства “Київський деревообробний комбінат”.

Згідно ч. 2 ст. 108 Цивільного Кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов’язки попередньої юридичної особи.

Отже, ВАТ “Київський деревообробний комбінат” є правонаступником колективного підприємства “Київський деревообробний комбінат”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції 19.02.1993 року) приватизація майна державних підприємств України (надалі – приватизація) – це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції 19.02.1993 року), дія цього Закону не поширюється на: приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації.

Частиною 2 ст. 24 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції 19.02.1993 року) передбачено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об’єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Таким чином, в процесі приватизації об’єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів), підприємства що приватизується, безоплатно передаються товариству покупців, яке стало власником підприємства в результаті викупу підприємства.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивач наполягає на тому, що об’єкт соціально-побутового призначення (база відпочинку “Козинка”) не був створений за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів), підприємства (Київського деревообробного комбінату), то на позивача в силу ст. 33 ГПК України покладено обов’язок довести обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Позивач не надав суду доказів того, що база відпочинку “Козинка” була створена за рахунок інших коштів, ніж кошти фонду соціального розвитку (аналогічних фондів), підприємства (Київського деревообробного комбінату), про що суду надав письмове пояснення в судовому засіданні 15.05.2006 року.

Оскільки рішенням інвентаризаційної комісії від 03.05.1993 року було вирішено провести інвентаризацію майна зданого в оренду, а на засіданні інвентаризаційної комісії 18.05.1993 року було розглянуто результати інвентаризації і серед інвентаризованого майна, яке було здано в оренду, визначено базу відпочинку “Козинка” (п. 25 таблиці в Протоколі засідання інвентаризаційної комісії від 18.05.1993 року), то до приватизації майна Київського деревообробного комбінату база відпочинку “Козинка” перебувала у володінні орендного підприємства “Київський деревообробний комбінат” на праві оренди.

Враховуючи те, що Планом приватизації орендного підприємства “Київський деревообробний комбінат” було визначено, що приватизації підлягає все майно (п. 3.9.), визначено спосіб приватизації – викуп державного майна, зданого в оренду з викупом (п. 4.2.), то все майно Київського деревообробного комбінату, в тому числі база відпочинку “Козинка”, підлягало приватизації, тобто відчуженню з передачею у власність іншого суб’єкта, який викупив зазначене майно.

Виходячи з того, що План приватизації орендного підприємства “Київський деревообробний комбінат”, який був затверджений 16.06.1993 року Головою Фонду державного майна України, передбачав що об’єкти соціально-побутової сфери, в тому числі база відпочинку “Козинка” безкоштовно передаються трудовому колективу (Розділ VII Плану приватизації), то Фонд державного  майна  України,  затвердивши  План  приватизації,  прийняв  рішення  на виконання вимог ст. 24 Закону України “Про приватизацію державного майна” про безоплатну передачу бази відпочинку “Козинка” орендному підприємству "Київський деревообробний комбінат".

Оскільки на час викупу все орендоване майно фактично знаходилося у володінні орендного підприємства “Київський деревообробний комбінат”, то окремий документ про факт передачі бази відпочинку “Козинка” у власність орендному підприємству “Київський деревообробний комбінат” не складався.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на, те що в “Переліку майна, переданого у власність покупцю”, який був підписаний заступником Голови Фонду державного майна України 08,07.2004 року, відсутня вказівка на базу відпочинку “Козинка”, оскільки у вказаному переліку майна визначено, що “згідно з договором купівлі-продажу від 16.06.1993 року № КП-90, зареєстрованого Першою Київською державною нотаріальною конторою від 21.06.1993 року № 9-3182, Фонд державного майна України передав покупцю Організації орендарів орендного підприємства “Київський деревообробний комбінат” такі об’єкти...”. А тому зазначений перелік лише визначає майно передане у власність за договором, а база відпочинку “Козинка” була передана орендному підприємству “Київський деревообробний комбінат” не на підставі договору, а на підставі ст. 24 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції 19.02.1993 року) і відповідно не могла бути включена до зазначеного переліку.

Судом не приймаються посилання відповідача 1 на те, що джерелами фінансування бази відпочинку “Козинка” були не кошти Київського деревообробного комбінату, оскільки копії документів додані до “письмових пояснень про джерела фінансування будівництва бази відпочинку “Козинка” свідчать про наміри здійснити фінансування реконструкції Київського деревообробного комбінату для розширення виробництва та поліпшення якості меблевих напівфабрикатів, а не для розвитку чи реконструкції об’єктів соціально-побутової сфери.

Також судом не можуть бути прийняті посилання відповідача 1 на копію сторінки інвентарної відомості основних засобів по цеху № 25 база відпочинку “Козинка” згідно якої майно бази відпочинку визначено як “основні фонди інших галузей орендовані”, оскільки, по-перше, надана відповідачем 1 копія сторінки в порушення ст. 36 Господарського процесуального кодексу України не засвідчена належним чином, а, по-друге, вказана інвентарна відомість не може бути підтвердженням речових прав на майно, оскільки правильність чи неправильність відображення в обліку підприємства відомостей не впливає на правовий режим майна.

Згідно ст. 21 Закону України “Про власність” (в редакції від 05.05.1993 року) право колективної власності виникає на підставі: добровільного об’єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об’єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що база відпочинку “Козинка” була передана у колективну власність трудовому колективу орендного підприємства “Київський деревообробний комбінат” на підставі ст. 24 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції 19.02.1993 року).

Враховуючи вище викладене, вимоги позивача про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на базу відпочинку “Козинка”, яка знаходиться у 73 (сімдесят третьому) кварталі лісопаркового господарства “Конча-Заспа” Голосіївського району м. Києва, а саме: 43 дачних будинки, 1 двоповерховий будинок відпочинку, 2 склади для збереження матеріалів та майна, дитячу карусель, душову, відходозбірник, дитячий майданчик, металеву огорожу території бази довжиною 238,6 м., два електричні щити, що збудовані для тимчасового користування є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Оскільки в квітні 1998 року було створено колективне підприємство “Київський деревообробний комбінат”, яке визначено правонаступником орендного підприємства “Київський деревообробний комбінат” (п. 1.3. статуту колективного підприємства “Київський деревообробний комбінат”), то база відпочинку “Козинка” належала колективному підприємству “Київський деревообробний комбінат” на праві колективної власності, як правонаступнику орендного підприємства.

Статтею 30 Закону України “Про власність” (в редакції від 28.02.1995 року. яка діяла на час укладення договору від 10.12.1998 року), колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об’єктами власності, які йому належать.

Тому колективне підприємство “Київський деревообробний комбінат”, як суб’єкт права колективної власності, правомірно 10.12.1998 року уклало договір купівлі-продажу, за яким відчужило базу відпочинку “Козинка” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМК”.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку “Козинка” від 10.12.1998 року, укладеного між колективним підприємством “Київський деревообробний комбінат” та ТОВ “ТМК” є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про власність” (в редакції від 28.02.1995 року, яка діяла на час укладення договору від 06.12.2002 року) право колективної власності виникає на підставі: добровільного об’єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об’єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю “ТМК” набуло у колективну власність базу відпочинку “Козинка” за договором від 10.12.1998 року.

Оскільки вимога про визнання недійсним договору від 10.12.1998 року задоволенню не підлягає, і Товариство з обмеженою відповідальністю “ТМК” було власником зазначеного майна, то не може бути задоволена вимога позивача про зобов’язання Відкритого акціонерного товариства “Київський деревообробний комбінат” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ТМК” 80 100,00 грн., сплачених згідно з договором купівлі-продажу від 10.12.1998 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТМК” відповідно до ст. 30 Закону України “Про власність” (в редакції від 28.02.1995 року, яка діяла на час укладення договору від 06.12.2002 року) мало право самостійно володіти, користуватися і розпоряджатися об’єктами власності, які йому належали. Відповідно, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТМК” правомірно відчужило базу відпочинку “Козинка” за договором купівлі-продажу від 06.12.2002 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелт”.

Тому вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку в урочищі “Конча-Заспа”, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТМК” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріелт” в частині майна бази відпочинку “Козинка”, а саме: 43 дачних будинків, 1 двоповерхового будинку відпочинку, 2 складів для збереження матеріалів та майна, дитячої каруселі, душової, відходозбірника, дитячого майданчика, металевої огорожі території бази довжиною 238,6 м., двох електричних щитів, що збудовані для тимчасового користування є необґрунтованими  та задоволенню не підлягають.

Оскільки вимога про визнання недійсним договору від 06.12.2002 року задоволенню не підлягає, і Товариство з обмеженою відповідальністю “Ріелт” набуло право колективної власності на зазначене майно, то не може бути задоволена вимога позивача про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелт” повернути Відкритому акціонерному товариству “Київський деревообробний комбінат” базу відпочинку “Козинка”, яка знаходиться у 73 (сімдесят третьому) кварталі лісопаркового господарства “Конча-Заспа” Голосіївського району м. Києва, а саме 43 дачних будинки, 1 двоповерховий будинок відпочинку, 2 склади для збереження матеріалів та майна, дитячу карусель, душову, відходозбірник, дитячий майданчик, металеву огорожу території бази довжиною 238,6 м., два електричні щити, що збудовані для тимчасового користування.

Відповідно не може бути задоволено вимогу позивача й про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМК” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Ріелт” 130 000,00 грн., сплачених згідно договору купівлі-продажу бази відпочинку в урочищі “Конча-3аспа” від 06.12.2002 року.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене вище,  судова  колегія  вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2006 р. у справі № 22/334-45/193 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись  ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу  України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2006 р. у справі № 22/334-45/193 – залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2006 р. у справі  № 22/334-45/193 – залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 22/334-45/193 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

25.07.06 (відправлено)