КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01.06.06 р. № 38/33а
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Рєпіної Л.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі: Голюк Н.І.
За участю представників:
від позивача - Трофименко І. В. – по довіреності, Гарасимів О. І. – по довіреності.
від відповідача 1 - Сябро О. М.– по довіреності.
від відповідача 2 –не з’явився.
від третьої особи 1 – Харламов Є. О. – по довіреності.
від третьої особи 2 – не з’явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Ремеза"
на постанову Господарського суду м.Києва від 14.04.2006
у справі № 38/33а (Власов Ю.Л.)
за позовом ЗАТ "Ремеза"
до Міністерство економіки України
Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі
третя особа відповідача Державна митна служба України
Концерн "Укрросметал"
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду м. Києва від 14.04.2006 р. у справі № 38/33-А у позові ЗАТ “Ремеза” до Міністерства економіки України та Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі за участю третіх осіб, а саме: Державної митної служби та Концерну “Укрросметал” про визнання недійсним рішення від 18.10.2005 р. та зобов’язання вчинити дії було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, оскільки вважає, що вона була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, у своїй апеляційній скарзі скаржник стверджує, що суд першої інстанції не виконав вимоги ст. 159 КАСУ, а також не взяв до уваги те, що Міністерством та Комісією було порушено передбачену Законом України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” (ч. 7 ст. 9) методологію порівняння нормальної вартості товару на внутрішньому ринку республіки Білорусь з експортною ціною на ринку України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 року відкрито апеляційне провадження у справі № 38/33-А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 року справу було призначено до розгляду на 01.06.2006 року.
30.05.2006 року через канцелярію суду від Міністерства економіки України надійшло заперечення на апеляційну скаргу ЗАТ “Ремеза”, в якому Міністерство просить залишити постанову Господарського суду м. Києва від 14.04.2006 р. у справі № 38/33-А без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що вона була прийнята по всебічно з’ясованим обставинам з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
01.06.2006 року представники Відповідача 2 та Третьої особи 2 у судове засідання не з’явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Пунктом 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та доповнення до неї, заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2004 р. Відповідачем 2 було прийняте рішення №АД-103/2004/52-116 про порушення та проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням, в тому числі, з Республіки Білорусь.
11.08.2004р. у газеті “Урядовий кур’єр” було опубліковане повідомлення про порушення та проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням, в тому числі, з Республіки Білорусь,
01.09.2004 р. до Відповідача 1 надійшов лист від Позивача з проханням зареєструвати його в якості заінтересованої сторони в цьому розслідуванні. 02.09.2004 р. до Відповідача 1 надійшов лист Посольства Республіки Білорусь в Україні з проханням зареєструвати його в якості заінтересованої сторони в цьому розслідуванні.
14.09.2004 р. Відповідач 1 направив лист Посольству Республіки Білорусь в Україні з проханням передати Позивачу запитальник, призначений для іноземного товаровиробника.
08.10.2004 р. від Позивача надійшов лист про продовження терміну надання відповіді на запитальник, в зв’язку з чим Відповідач 1 продовжив строк до 02.11.2004 р.
03.11.2004 р. Відповідач 1 отримав відповідь на запитальник, який направлявся Позивачу. Дана відповідь була Відповідачем 1 не врахована, про що 03.12.2004 р. Відповідач 1 повідомив Позивача. Дані дії Відповідача 1 про відмову враховувати відповідь на запитальник Позивачем не оскаржувались.
09.12.2004 р. Відповідачем 1 на вимогу Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь, Позивача були проведені слухання з приводу порушення та проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням, в тому числі, з Республіки Білорусь.
15.12.2004 р. до Відповідача 1 надійшов коментар від Позивача на скаргу Третьої особи 2, даний коментар приймався Відповідачем 1 до уваги під час проведення розслідування, що підтверджується у звіті Відповідача 1.
28.02.2005 р. Відповідачем 2 було прийняте рішення №АД-110/2004/52-116 “Про застосування попередніх антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням з Республіки Білорусь, Королівства Бельгії, Італійської Республіки та Фінляндської Республіки”. Цим рішенням був встановлений розмір ставки попереднього антидемпінгового мита на імпорт в Україну товару Позивача в розмірі 17,8%. Дане рішення Позивачем не оскаржувалось.
03.03.2005р. у газеті “Урядовий кур’єр” було опубліковане повідомлення про рішення №АД-110/2004/52-116 “Про застосування попередніх антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням з Республіки Білорусь, Королівства Бельгії, Італійської Республіки та Фінляндської Республіки”.
27.05.2005 р. Відповідачем 1 були проведені на вимогу Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь та Позивача були проведені консультації з приводу застосування попередніх антидемпінгових заходів.
05.08.2005 р. Відповідачем 2 було прийняте рішення №АД-111/2005/52-116 “Про продовження антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням з Республіки Білорусь, Королівства Бельгії, Італійської Республіки та Фінляндської Республіки”.
17.08.2005 р. у газеті “Урядовий кур’єр” було опубліковане повідомлення про рішення №АД-111/2005/52-116 “Про продовження антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням з Республіки Білорусь, Королівства Бельгії, Італійської Республіки та Фінляндської Республіки”.
19.08.2005 р. до Відповідача 1 надійшла відповідь Позивача на запит, який був 09.08.2005 р. направлений Відповідачем 1 для отримання інформації, необхідної для розрахунку маржі шкоди.
18.10.2005 р. Відповідачем 2 було прийняте рішення №АД-119/2005/52-116 “Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням з Республіки Білорусь, Королівства Бельгія, Італійської Республіки та Фінляндської Республіки”.
У вказаному рішенні Відповідач 2 за результатами розгляду звіту Відповідача 1, інформацій, наданих заінтересованими сторонами, запропонованих Позивачем зобов’язань, встановив, що протягом періоду розслідування (01.07.2003 р. – 31.06.2004 р.) імпорт в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних і пересувних походження, в тому числі, з Республіки Білорусь, здійснювався за демпінговими цінами, зазначений імпорт заподіював шкоду національному товаровиробнику, національні інтереси вимагають застосування до такого імпорту антидемпінгових заходів, добровільні зобов’язання Позивача були запропоновані не в строки, встановлені Законом, а також вони не гарантують усунення демпінгових поставок в Україну гвинтових компресорних установок Позивача.
Зважаючи на зазначене Відповідач 2 у вказаному спірному рішенні вирішив: 1. Відхилити добровільні зобов’язання, запропоновані Позивачем; 2. Застосувати остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних і пересувних походженням, в тому числі, з Республіки Білорусь, які можуть класифікуватись за кодами 8414807100, 8414401000, 8414409000; 3. Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються строком на 5 років шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита щодо імпорту в Україну вказаного товару для Республіки Білорусь в розмірі 28,52%.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позов Позивача не підлягає задоволенню, при цьому колегією враховується наступне.
Згідно з ст. 2 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” цей Закон застосовується щодо імпорту товару, який є об’єктом демпінгу, якщо такий імпорт заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару. Товар вважається об’єктом демпінгу, якщо в Україні його експортна ціна є нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту в звичайних торговельних операціях.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” проведення антидемпінгового розслідування в Україні здійснюється на засадах, визначених цим Законом, уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади – Міністерством, Державною митною службою України, а також Комісією.
Згідно з ст. 5 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” комісія у межах своєї компетенції приймає рішення, організовує та контролює їх виконання. Акти Комісії, зокрема щодо проведення антидемпінгового розслідування та застосування антидемпінгових заходів, є обов’язковими для виконання. На засіданнях Комісії приймаються рішення, втому числі, про порушення антидемпінгового розслідування; про застосування антидемпінгових заходів; з інших питань в межах повноважень, передбачених цим Законом,
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” строки, у межах яких вчинюються всі дії відповідно до цього Закону, встановлюються цим Законом або визначаються Комісією чи Міністерством. Право на вчинення дій втрачається після закінчення зазначених строків. Документи, подані після закінчення цих строків, залишаються без розгляду.
Згідно з ст. 7 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” нормальна вартість, як правило, визначається на підставі цін, установлених під час здійснення звичайних торговельних операцій між незалежними покупцями у країні експорту.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” експортною ціною товару вважається ціна, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті товар, який продається в Україну з країни експорту. У витрати, що коригуються, включаються, як правило, витрати, здійснені імпортером, але оплачені у межах України або за її межами кожною стороною, яка може бути партнером чи стороною, що уклала компенсаційну угоду з імпортером, експортером або третьою стороною. Коригування здійснюється, зокрема, щодо витрат на транспортування, страхування, навантаження (розвантаження), а також додаткових витрат.
Згідно ст. 9 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” з метою визначення демпінгової маржі здійснюється порівняння між нормальною вартістю, визначеною відповідно до статті 7 цього Закону, та експортною ціною, визначеною відповідно до статті 8 цього Закону. Таке порівняння здійснюється на основі однакових базисних умов поставки щодо продажу, здійсненого за найближчою датою, стосовно якої є відповідна інформація. При цьому здійснюється необхідне коригування з відповідним урахуванням величин різниць, які впливають на порівнянність цін, тобто різниць, обчислених під час коригування факторів, зазначених у пунктах 1-11 частини четвертої цієї статті. У разі, якщо визначені відповідно до цього Закону нормальну вартість та експортну ціну не можна порівнювати відповідно до частини першої цієї статті, здійснюється коригування на величини різниць, обчислених під час коригування факторів, про наявність яких у процесі антидемпінгового розслідування заінтересовані сторони стверджують та доводять, що ці фактори впливають на ціни і на їх порівнянність. При здійсненні таких коригувань не повинні повторюватися коригування у знижках, обсягах і базисних умовах поставки. У разі, якщо заінтересована сторона вимагає здійснення коригування, вона повинна довести, що її вимога є обґрунтованою. Коригування щодо розрахунку величин різниць у зазначених нижче факторах, які впливають на порівнянність цін, здійснюється за такими правилами щодо: 1) фізичних характеристик. Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми, що відповідають прийнятним величинам різниць у ринковій вартості товару, який є об’єктом розгляду, залежно від його фізичних характеристик; 3) знижок та обсягів продажу. Знижки (цінові та інші торгові знижки, пільги тощо), які використовуються для стимулювання збуту та (або) збільшення обсягів продажу, враховуються, якщо вони справді застосовувалися або можна довести, що існують достатні підстави вважати, що вони надаються та безпосередньо стосуються продажу товару, що є об’єктом розгляду. Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми різниць знижок, включаючи ті, що надаються залежно від обсягів продажу, якщо ці знижки належним чином обчислюються щодо обсягів продажу товару, що є об’єктом розгляду, та безпосередньо стосуються цього продажу; 5) витрат на транспортування, страхування, навантаження (розвантаження) та додаткових витрат.
Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми різниць у витратах, що безпосередньо стосуються товару, який є об’єктом розгляду, та підлягають сплаті за доставку товару від складських приміщень експортера до першого незалежного покупця лише у разі, якщо ці витрати включено до відповідних цін. До цих витрат включаються витрати на транспортування, страхування, навантаження (розвантаження) та додаткові витрати. При визначенні демпінгової маржі відповідно до цієї статті можуть застосовуватися також вибіркові методи відповідно до статті 30 цього Закону.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” у процесі розслідування встановлюється наявність та величина шкоди, що заподіюється національному товаровиробнику в одній із таких форм, якщо інше не передбачено цим Законом: 1) істотна шкода, заподіяна національному товаровиробнику; 2) загроза заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику; 3) істотне перешкоджання створенню чи розширенню національним товаровиробником виробництва подібного товару, який є об’єктом розгляду. Визначення наявності шкоди ґрунтується на доказах і включає об’єктивне дослідження таких факторів: 1) обсяги демпінгового імпорту та вплив цього імпорту на ціни подібних товарів на ринку України; 2) наслідок цього імпорту для національного товаровиробника, що є логічним результатом дії факторів, зазначених у пункті 1 цієї частини.
Згідно ст. 12 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” розслідування з метою встановлення наявності та впливу демпінгу, про який стверджується, що він має місце, а також величини демпінгової маржі розпочинається Міністерством з порушення антидемпінгової процедури за скаргою, поданою національним товаровиробником або від його імені. Комісія може прийняти рішення про порушення розслідування за скаргою, поданою відповідно до частини третьої цієї статті, за умови, що у ній містяться достатні докази наявності демпінгу, шкоди і причинно-наслідкового зв’язку відповідно до частини четвертої цієї статті. Після прийняття цього рішення Міністерство починає зазначене розслідування.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” відповідно до рішення Комісії Міністерство розпочинає антидемпінгове розслідування і проводить його разом з іншими органами виконавчої влади в Україні. Антидемпінгове розслідування проводиться з метою встановлення фактів демпінгу та шкоди. Період розслідування обирається, як правило, строком до одного року, але не менше шести місяців, що безпосередньо передують порушенню антидемпінгової процедури. В окремих випадках період розслідування може перевищувати один рік. Відомості, які не стосуються періоду розслідування, як правило, не враховуються. Строки періоду розслідування визначаються Міністерством. Міністерство разом з повідомленням про порушення антидемпінгового розслідування надсилає відомим експортерам, імпортерам, іншим сторонам антидемпінгового розслідування, яких вважає за необхідне залучити до участі в антидемпінговому розслідуванні, або компетентним органам країни експорту запитальники з метою отримання інформації та доказів, що використовуються для проведення антидемпінгового розслідування. Відповіді на запитальник направляються до Міністерства у 30-денний строк з дати його отримання. Запитальник вважається отриманим через чотири доби після дати його відправлення отримувачу або надіслання відповідному дипломатичному представнику країни експорту. Строк проведення антидемпінгового розслідування не повинен перевищувати одного року з дня прийняття рішення про його порушення. Строк антидемпінгового розслідування може бути продовжений за рішенням Комісії, але не може бути більшим ніж 15 місяців.
Згідно з ст. 16 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” антидемпінгове розслідування припиняється, як правило, відповідно до рішення Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів. Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються за таким принципом: 1) якщо Міністерство зробило остаточний позитивний висновок щодо наявності демпінгу та шкоди, яка є наслідком цього демпінгу, та відповідно до статті 36 цього Закону національні інтереси потребують застосування антидемпінгових заходів; 2) при застосуванні попередніх антидемпінгових заходів Міністерство подає Комісії пропозицію про застосування остаточних антидемпінгових заходів за місяць до закінчення строку застосування зазначених попередніх заходів; 3) за пропозицією Міністерства Комісія приймає рішення про запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита та встановлює розмір ставки остаточного антидемпінгового мита, який не повинен перевищувати величину демпінгової маржі, розрахованої відповідно до цього Закону, та повинен бути меншим за величину цієї маржі, якщо такий розмір ставки є достатнім для запобігання шкоді, що заподіюється національному товаровиробнику; 4) розмір ставки остаточного антидемпінгового мита визначається: у відсотках до митної вартості товару, що є об’єктом антидемпінгового розслідування. Комісія у своєму рішенні встановлює розмір ставки остаточного антидемпінгового мита, яким обкладається товар постачальника (виробника, експортера, імпортера), імпорт якого в Україну є об’єктом застосування антидемпінгових заходів. Якщо неможливо визначити постачальника (виробника, експортера, імпортера), у цьому рішенні визначається розмір ставки остаточного антидемпінгового мита для відповідної країни експорту. Остаточне антидемпінгове мито сплачується за ставкою та на умовах, встановлених у відповідному рішенні Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” у разі, якщо кількість заявників, експортерів або імпортерів, видів товарів або відповідних операцій є значною, Міністерство у процесі антидемпінгового розслідування може обмежитися: 1) помірною кількістю сторін, видів товарів або операцій, використовуючи вибірки, статистично обґрунтовані на основі інформації, яка є в цей час у розпорядженні Міністерства; 2) або найбільшими обсягами виробництва, продажу або експортних поставок товару, які можуть, у разі потреби, розслідуватися у межах строків, визначених цим Законом або встановлених Комісією. Остаточний вибір сторін, видів товарів або операцій для застосування вибіркових методів антидемпінгового розслідування здійснюється Міністерством. Після консультацій із заінтересованими сторонами або за погодженням з ними перевага надається відповідній вибірці за умови, що ці заінтересовані сторони: 1) повідомили Міністерство про свою заінтересованість відповідно до частини дванадцятої статті 12 цього Закону; 2) з метою обрання Міністерством відповідної вибірки подали йому достатню та придатну для використання Міністерством інформацію протягом трьох тижнів від дати порушення антидемпінгового розслідування.
Як встановлено судом, 02.08.2004 р. Відповідачем 2 на підставі скарги Третьої особи 2 було прийняте рішення про порушення та проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням, в тому числі, з Республіки Білорусь, яке було опубліковане 11.08.2004 р. у газеті “Урядовий кур’єр”. 14.09.2004 р. Відповідач 1 направив лист Посольству Республіки Білорусь в Україні з проханням передати Позивачу запитальник, призначений для іноземного товаровиробника. Відповідь Позивача на запитальник була Відповідачем 1 не врахована, про що 03.12.2004 р. Відповідач 1 повідомив Позивача. Дані дії Відповідача 1 про відмову враховувати відповідь на запитальник Позивачем не оскаржувались. 09.12.2004 р. Відповідачем 1 на вимогу Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь, Позивача були проведені слухання з приводу порушення та проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням, в тому числі, з Республіки Білорусь. 28.02.2005 р. Відповідачем 2 було прийняте рішення №АД-110/2004/52-116 “Про застосування попередніх антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням з Республіки Білорусь, Королівства Бельгії, Італійської Республіки та Фінляндської Республіки”, яке було опубліковане 03.03.2005 р. у газеті “Урядовий кур’єр”. 27.05.2005 р. Відповідачем 1 на вимогу Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь та Позивача були проведені консультації з приводу застосування попередніх антидемпінгових заходів. 05.08.2005 р. Відповідачем 2 було прийняте рішення №АД-111/2005/52-116 “Про продовження антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням з Республіки Білорусь, Королівства Бельгії, Італійської Республіки та Фінляндської Республіки”, яке було опубліковане 17.08.2005 р. у газеті “Урядовий кур’єр”. 18.10.2005 р. Відповідачем 2 було прийняте рішення №АД-119/2005/52-116 “Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну гвинтових компресорних установок стаціонарних та пересувних походженням з Республіки Білорусь, Королівства Бельгія, Італійської Республіки та Фінляндської Республіки”.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що антидемпінгове розслідування було проведено Відповідачем 1 та спірне рішення було прийняте Відповідачем 2 в межах наданої їм компетенції, з дотриманням встановлених Законом України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” процедур і правил, тому спірне рішення Відповідача 2 не суперечить нормам чинного законодавства України.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача, що Відповідачами було порушено передбачену ч. 7 ст. 9 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” методологію порівняння нормальної вартості з експортною ціною. Так, згідно ч. 7 ст. 9 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” наявність демпінгової маржі протягом періоду розслідування визначається, як правило, шляхом порівняння: 1) середньозваженої величини нормальної вартості із середньозваженою величиною цін всіх експортних операцій в Україні; 2) або індивідуальної нормальної вартості з індивідуальними експортними цінами в Україні за кожною операцією. Дана норма не містить обов’язкового правила визначення Відповідачами демпінгової маржі, а встановлює рекомендаційний механізм (...визначається, як правило...) порівняння нормальної вартості товару з його експортною ціною, який може використовуватись Відповідачами під час визначення демпінгової маржі з урахуванням всіх інших обставин антидемпінгового розслідування.
Судом першої інстанції обґрунтовано не були прийняті до уваги доводи Позивача про те, що Відповідачами були допущені порушення ч. 4 ст. 9 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” щодо коригування нормальної вартості, оскільки Позивачем на внутрішньому ринку при продажах дилеру надавались знижки в обсязі 10%, проте Відповідач 1 під час порівняння з ціною продажу кінцевому споживачу не провів коригування на обсяг вказаних знижок.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” коригування щодо розрахунку величин різниць у зазначених нижче факторах, які впливають на порівнянність цін, здійснюється за такими правилами, в тому числі, щодо знижок продажу. Знижки (цінові та інші торгові знижки, пільги тощо), які використовуються для стимулювання збуту та (або) збільшення обсягів продажу, враховуються, якщо вони справді застосовувалися або можна довести, що існують достатні підстави вважати, що вони надаються та безпосередньо стосуються продажу товару, що є об’єктом розгляду. Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми різниць знижок, включаючи ті, що надаються залежно від обсягів продажу, якщо ці знижки належним чином обчислюються щодо обсягів продажу товару, що є об’єктом розгляду, та безпосередньо стосуються цього продажу. Дана норма передбачає можливість коригування нормальної вартості та експортної ціни за умов: використання знижок для стимулювання збуту та збільшення обсягів продажу; коригування сум саме різниць знижок, які надаються під час продажу товару як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; ці знижки належним чином обчислюються щодо обсягів продажу товару, та безпосередньо стосуються цього продажу. Також, регулювання відносин цією нормою здійснюється системно з нормами ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, які визначають, що коригування здійснюється на величини різниць у тому разі, якщо без цього не можна порівнювати нормальну вартість та експортну ціну товару, при цьому заінтересована сторона, яка вимагає такого коригування, повинна довести, що її вимога є обґрунтованою.
Як вбачається з матеріалів антидемпінгового розслідування на внутрішньому ринку Позивачем надавались знижки Закритому акціонерному товариству “Ремеза-БелТС” в розмірі 10%, які вказуються в умовах договорів, специфікаціях до цих договорів та товарно-транспортних накладних (ціна товару 8 555 999,00 біл. руб.). Ці ціни, зазначені у специфікаціях та товарно-транспортних накладних, з доданням до них сум знижки, відповідають цінам, вказаним у наказах Позивача про встановлення відпускних цін на компресори, що виготовляються Позивачем (ціна 9 506 666,00 біл. руб.).
Як доказ продажу товару на експорт в Україну зі знижками в матеріали справи Позивачем подана угода з чотирма українськими постачальниками про надання оптових знижок, датована 15.04.2003 р., в якій встановлена ціна на модель компресора ВК20Е-8-500 в сумі 4 000 дол. США та вказано про надання знижки в розмірі 25% від цієї ціни, а ТОВ “Летісс” додаткову знижку в розмірі 5%. Разом із тим, у договорах з вказаними українськими постачальниками та специфікаціях не обумовлено надання Позивачем знижок, не вказується про надання цих знижок також у інвойсах (рахунках) за якими фактично постачався товар Позивача, ціна товару, вказана в зазначеній угоді не відповідає ціні товару, зазначеній у наказах Позивача про встановлення відпускних цін на компресори, що виготовляються Позивачем, навіть ціна товару з урахуванням знижок, вказана в зазначеній угоді (4 000 – 30% = 2 800 євро) не відповідає ціні товару, за якою його фактично купував ТОВ “Летісс”, та яка вказана у інвойсах Позивача (2 850 євро).
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем під час антидемпінгового розслідування не було доведено обґрунтованості здійснення вказаного коригування, в тому числі: обставин використання знижок для стимулювання збуту та збільшення обсягів продажу, обставин фактичного надання знижок під час продажу товару на зовнішньому ринку України, і відповідно наявності різниць знижок для проведення коригування; обставин належного обчислення знижок під час продажу товару на зовнішньому ринку України та безпосереднього їх відношення до продажу такого товару; неможливості порівняння нормальної вартості та експортної ціни товару без коригування наданих знижок, а тому Відповідач 1 та Відповідач 2 при прийнятті спірного рішення правомірно не проводили коригування щодо розрахунку величин різниць знижок.
Місцевим господарським судом обґрунтовано не були прийняті до уваги доводи Позивача про те, що Відповідачами були допущені порушення ст. 1 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” щодо встановлення подібності, оскільки підприємства Третьої особи 2 (скаржники) на час розслідування не виробляли компресори з максимальним робочим тиском 1,5 МПа.
Згідно ст. 1 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” товар подібний – ідентичний товар, тобто схожий за всіма характеристиками на товар, що є об’єктом розслідування, або, у разі відсутності цього товару, інший товар, що не є схожим за всіма характеристиками, але має показові ознаки, що є дуже подібними до характерних ознак товару, що є об’єктом розслідування. Ця норма не вимагає, щоб подібний товар був обов’язково схожим за всіма характеристиками з товаром, що є об’єктом розслідування, при цьому достатньо наявності показових ознак, які є подібними до характерних ознак товару, що є об’єктом розслідування.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1863 від 12.12.2002 р. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України “Про Митний тариф України”. Згідно з цією класифікацією до коду 8414 відносяться насоси повітряні або вакуумні, повітряні або інші газові компресори та вентилятори; вентиляційні або витяжні шафи з вентилятором, з фільтром або без нього. Вказана класифікація не встановлює поділу гвинтових компресорів за їх максимальним робочим тиском, з чого вбачається, що ця ознака гвинтових компресорів не є показовою.
Виготовлення Третьою особою 2 гвинтових компресорів робочим тиском 7 та 10 МПа само по собі ще не виключає подібності цих компресорів з компресорами Позивача робочим тиском 15 Мпа, оскільки ці компресори можуть працювати також з робочим тиском як 7, так і 10 МПа. Статтею 9 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” передбачено коригування щодо розрахунку величин різниць у фізичних характеристиках, які впливають на порівнянність цін, при цьому нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми, що відповідають прийнятним величинам різниць у ринковій вартості товару, який є об’єктом розгляду, залежно від його фізичних характеристик.
Крім того, на час прийняття спірного рішення Третя особа 2 виготовляла компресори з максимальним робочим тиском 15 МПа, а норма ст. 13 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, яка встановлює, що відомості, які не стосуються періоду розслідування, як правило, не враховуються, не виключає можливості врахування Відповідачами відомостей про виготовлення Третьою особою 2 компресорів з максимальним робочим тиском 15 МПа.
Судом першої інстанції обґрунтовано не були прийняті до уваги доводи Позивача про те, що Відповідачами були допущені порушення ст. 13а Угоди про створення зони вільної торгівлі державами-учасницями СНД та ч. 8, 9 ст. 14, ч. 5 ст. 16 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” щодо не зазначення у спірному рішенні даних, які використовувались для розрахунку маржі шкоди, та визначення розміру ставки антидемпінгового мита, який буде достатнім для запобігання шкоди, що заподіюється національному товаровиробнику.
Згідно п. 2 ст. 13а Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 р. спеціальні торговельні заходи можуть бути запроваджені в формі антидемпінгового мита на термін, необхідний для усунення збитків або загрози збитків відповідно до положень цієї статті та (або) національного законодавства Договірної Сторони. Дана норма встановлює, що при запровадженні антидемпінгових торгових заходів держава може на свій вибір застосовувати положення ст. 13а Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 р. або положення національного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, під час антидемпінгового розслідування та прийняття спірного рішення Відповідачі застосовували саме національне законодавство – Закон України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, а тому посилання Позивача на п. 2.2. ст. 13а вказаної Угоди є необґрунтованими.
Норми ч. 8, 9 ст. 14 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” регулюють відносини застосування попередніх антидемпінгових заходів, які Позивачем не оскаржуються, а тому дані норми не підлягають застосуванню до спірних відносин.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” остаточні антидемпінгові заходи застосовуються за таким принципом, в тому числі, за пропозицією Міністерства Комісія приймає рішення про запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита та встановлює розмір ставки остаточного антидемпінгового мита, який не повинен перевищувати величину демпінгової маржі, розрахованої відповідно до цього Закону, та повинен бути меншим за величину цієї маржі, якщо такий розмір ставки є достатнім для запобігання шкоді, що заподіюється національному товаровиробнику.
У доповненні до позовних вимог Позивач не обґрунтував та не довів, що розмір ставки остаточного антидемпінгового мита, застосованого спірним рішенням, повинен бути меншим (на яку величину) за величину демпінгової маржі, оскільки такий розмір ставки є достатнім для запобігання шкоді, що заподіюється національному товаровиробнику. Позивач лише вказує, що матеріали антидемпінгового розслідування та звіт не містять посилань на вказану вище методологію, однак відсутність таких посилань сама по собі не свідчить про те, що спірне рішення суперечить ч. 5 ст. 16 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”.
Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що постанова Господарського суду м. Києва від 14.04.2006 р. у справі № 38/33-А відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Постанову Господарського суду м. Києва від 14.04.06 р. у справі № 38/33а залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді
Рєпіна Л.О.
Синиця О.Ф.