ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" травня 2009 р. Справа № 2/389
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Бугайчука М.В. - представника за довіреністю №18-05/09 від 11.05.2009р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства
"Оріон", с. Кодня Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "12" березня 2009 р. у справі № 2/389 (суддя Маріщенко Л.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро Трейд",
с.Тетерівка Житомирської області
до Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон", с.Кодня
Житомирської області
про стягнення 41500,00грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.03.2009р. у справі № 2/389 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро Трейд" до Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" про стягнення 41 500,00 грн. задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 41 500,00 грн. боргу, 415,00 грн. витрат з оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в задоволенні позовних відмовити повністю.
Мотивуючи апеляційну скаргу (а.с. 73), відповідач зазначає, зокрема, що місцевий господарський суд:
- не перевірив факт повернення позивачу відповідачем 38 000,00 грн. та не перевірив усіх обставин щодо сплати відповідачем грошових сум у розмірі 20 000,00 грн. відповідно до квитанцій № 4 від 16.08.2007р. та № 204 від 21.08.2007р. Крім того, всупереч ч. 1 ст. 38 ГПК України не витребував доказів, необхідних для вирішення спору;
- необґрунтовано взяв до уваги копію платіжного доручення без пред’явлення її оригіналу, яким було перераховано відповідачу грошові кошти;
- не прийняв до уваги відомості, що зазначені в платіжному дорученні позивача, а саме: призначення платежу, оскільки, згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;
- не застосував п. 2.35-2.38 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22;
- не встановив, чи звертався позивач до банку з заявою про повернення коштів та чи звертався позивач до відповідача з претензією про повернення помилково сплачених коштів.
Представник позивача в судовому засіданні надав письмовий відзив № 19-05/09 від 14.05.2009р. (а.с. 80-82) на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки відповідають всім обставинам справи, просив його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Платіжне доручення не є належним доказом вчинення правочину, і є лише доказом сплати коштів через банківську установу. Платіжне доручення не містить достатніх реквізитів, що стверджують факт укладення договору (підписи та печатки сторін договору, а також самі умови договору). Посилання апелянта на платіжне доручення як на доказ існування договору є лише особистим припущенням представника, яке не відповідає фактичним обставинам справи.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, а також зважаючи на те, що неявка в судове засідання відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 09.04.2009р. (а.с.78), не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
30.04.2008р. в господарський суд Житомирської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро Трейд" з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" про стягнення 41 500,00 грн. попередньої плати за мінеральні добрива (а.с. 3).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.06.2008р. у справі № 2/389 позов ТОВ "Полісся Агро Трейд" до СПП "Оріон" задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 41 500,00 грн. (а.с. 18)
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.07.2008р. рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.2008р. у даній справі скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у позові (а.с. 42-43).
Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2008р. у справі рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.2008р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.07.2008р. у справі №2/389 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області (а.с. 53-54).
У своїй постанові суд касаційної інстанції зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили суть спірних правовідносин, й вказує на відсутність доказів, на підставі яких господарські суди дійшли висновків про укладення сторонами договору купівлі-продажу.
10.02.2009р. на адресу господарського суду Житомирської області від ТОВ "Полісся Агро Трейд" надійшла заява № 03/2 від 09.02.2009р. про зміну підстав позову, в якій позивач просив стягнути з СПП "Оріон" на користь ТОВ "Полісся Агро Трейд" 41500,00грн., що набуті відповідачем без достатньої правової підстави (а.с.58-59).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.03.2009р. у справі №2/389 позов ТОВ "Полісся Агро Трейд" до СПП "Оріон" задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 41500,00грн. (а.с.69-70).
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, вказуючи на відсутність доказів, які б підтверджували наявність договору про поставку мінеральних добрив, посилаючись на ст.1212, 1213 ЦК України, зазначає, що відповідач набув грошові кошти в сумі 41500,00грн. без достатніх правових підстав, а тому має повернути їх позивачу.
Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції від 12.03.2009р. з огляду на таке.
Платіжним дорученням №179 від 20.06.2007р. (а.с.7,83,84) Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро Трейд" перерахувало на рахунок Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" 41500,00грн.
В графі "Призначення платежу" зазначено: "за мінеральні добрива, в т.ч.ПДВ 6916,67грн."
Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу товару на вказану суму.
22.02.2008р. ТОВ "Полісся Агро Трейд" надіслало СПП "Оріон" вимогу про повернення коштів, в який вимагало повернути суму попередньої плати у розмірі 41500 грн. в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (а.с.9).
Відповідач на вимогу позивача від 22.02.2008р. листом № 12 від 04.03.2008р. надав відповідь, в якому зазначив, що передав позивачу кошти в сумі 58 000,00 грн., з яких: 20000,00 грн. було перераховано на рахунок позивача, що підтверджується квитанціями №4 від 16.08.2007р. та №204 від 21.08.2007р. (а.с.11), решта 38000,00 грн. були сплачені готівкою через фізичну особу (а.с.10).
Судовою колегією враховується наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як свідчать матеріали справи, договір купівлі-продажу мінеральних добрив або інший договір сторонами не укладався.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі, з посиланням на ч.1 ст.207 ЦК України, стосовно того, що відомості, зазначені у платіжному дорученні про перерахування коштів у сумі 41500,00грн., свідчать, що між сторонами укладена відповідна угода, безпідставні, оскільки у зазначеному платіжному дорученні №179 від 20.06.2007р. зазначено лише про перерахування коштів за мінеральні добрива, однак, найменування, кількість, ціна, загальна вартість товару сторонами не узгоджені.
Стаття 207 ЦК України встановлює вимоги до письмової форми правочину. Вона передбачає два способи письмового оформлення правочину: перший - оформлення правочину, яке забезпечує фіксацію його змісту в одному документі; другий - оформлення правочину в кількох документах, листах і телеграмах, якими сторони обмінялися.
Стаття 192 ЦК України "Гроші (грошові кошти)" передбачає, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю по всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
До валютних цінностей ст. 193 ЦК України відносить види майна, що вважаються валютними цінностями. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. валютними цінностями в Україні визнається валюта України, зокрема, грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.
Таким чином, грошові кошти є видом майна, яке вважається валютними цінностями.
Відносини, які виникають із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, регулює глава 83 Цивільного кодексу України (статті 1212-1215).
Із змісту ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу, де зазначено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу), можна зробити висновок, що норми згаданої вище глави Цивільного кодексу регулюють й відносини, які виникають із набуття, збереження грошей без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
При цьому, положення глави 83 ЦК України застосовуються й до вимог про повернення виконаного однієї із сторін у зобов'язанні (п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
З огляду на те, що правові підстави отримання відповідачем коштів в сумі 41500,00грн. відсутні, він зобов"язаний повернути їх позивачу.
Судова колегія зазначає, що доводи відповідача в апеляційній скарзі про повернення позивачу коштів в сумі 38000,00грн. (з вказівкою на а.с.10) та в сумі 20000,00грн. за квитанціями №4 від 16.08.2007р., №204 від 21.08.2007р., безпідставні, оскільки на а.с.10 міститься лист відповідача від 04.03.2008р. №12, який є відповіддю на вимогу позивача про повернення коштів в сумі 41500,00грн. (а.с.9), а в квитанціях №4 від 16.08.2007р., №204 від 21.08.2007р. зазначено, відповідно, про перерахування 10000,00грн. за мінеральну воду та 10000,00грн. - торговельної виручки від продажу товарів, за засоби захисту рослин.
Решта доводів апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, а також матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 12.03.2009р. у справі № 2/389 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи й підстави для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 12 березня 2009 року у справі № 2/389 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон", с.Кодня Житомирської області - без задоволення.
2. Справу №2/389 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам;
4 - в наряд.