Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Франовської К.С.,

суддів Широкової Л.В.,Трояновської Г.С.

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У грудні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Житомирської області від 09 жовтня 2008 року його було поновлено на посаді начальника відділу безпеки ЖФ ЗАТ «ПриватБанк» з 26 січня 2008 року. Оскільки відповідач не виконав зазначене рішення та не поновив його на посаді, ОСОБА_2 просив суд стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на його користь 269880 грн. 72 коп. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 50000 грн. 00 коп.

В лютому 2010 року позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення до 305653 грн. 50коп.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Так, вказує позивач, на його думку висновок суду про пропуск ним встановленого ст.233 КзПП України трьохмісячного строку для звернення до суду за захистом порушеного права є помилковим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений з ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Розглядаючи заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ці вимоги не є позовними, оскільки стадія судового розгляду позову закінчена ухваленням рішення, а правовідносини, що виникли з приводу виконання ухваленого рішення, знаходяться у сфері виконання і врегульовані відповідним законодавством.

Так, ст.236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі звільненого або переведеного працівника, суд, за заявою такого працівника, виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 6 листопада 1992 року „ Про практику розгляду судами трудових спорів „ роз”яснив, що рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Але відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

У вирішення цього питання у ч.1 ст.77 Закону України „ Про виконавче провадження” зазначено, що виконання рішення вважається завершеним із моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання певних обов'язків на підставі відповідного акту ( тобто наказу, розпорядження) органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Відповідно до п.8.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 , після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а у працівника з’являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Суд встановив, що рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 20 травня 2008 року ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника відділу безпеки Житомирської філії ЗАТ КБ „Приватбанк” з 25 січня 2008 року із стягненням на його користь 7059грн.67 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. морального відшкодування. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення зарплати за один місяць допущено до негайного виконання (а.с.6 ).

Рішенням колегії суддів апеляційного суду Житомирської області від 9 жовтня 2008 року рішення Корольовського районного суду змінено. Ухвалено про поновлення

ОСОБА_2 на роботі з 26 січня 2008 року та про зміну розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 7059 грн. 67 коп. до 35999 грн.31 коп.. Цим же рішенням допущено негайне виконання в частині поновлення на роботі та стягнення зарплати в сумі 9735грн.67 коп. (а.с.7-11). .

Розглядаючи вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в порядку ст.236 КЗпП , суд першої інстанції не з”ясував, чи звернуто дане рішення до виконання, коли воно і у якому порядку ( добровільно чи примусово) виконано, чи мала місце затримка виконання .

Тобто, по суті заява ОСОБА_2 залишилась не розглянута.

Не звернув суд і уваги на те, що заява ОСОБА_2 містить позовні вимоги, які не можуть бути вирішені у даному провадженні.

За таких обставин, ухвалене рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п.5 ст.311,313-315 ЦПК України, колегія судців, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 березня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до того ж суду у іншому складі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.