КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
10.10.06 р. № 264-265/12-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Поліщук В.Ю.
Судді
Агрикова О.В.
Мостова Г. І.
при секретарі судового засідання: Швидак С.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка ЛТД»,
на рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2006 року,
у справі №264/265/12-06 (суддя Писана Т.О.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоінвест»(м.Київ),
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка ЛТД»(с.Мала Олександрівка, Київська область),
про примусове виконання обов’язку в натурі (зобов’язання виконати обов’язки за інвестиційними договорами №3 від 29.08.2005 року та №4 від 30.08.2005 року на будівництво житлового будинку за адресою: Київська область, с.Чубинське, вул.Погрібняка, а саме: передати ТзОВ «Експоінвест»майнові права на квартири в секції №1: №1, №4, №11, №16, всього 259,95 кв. м. на суму 480907 грн. 50 коп. та майнові права на квартири в секції №1: №10, №12, №13, №14, №15, №17, №18, №19, №20; в секції №2: №21, №22, №26, №30, №32, №33, №34, №36, №37, №38; в секції №3: №41, №42, №46, №49; в секції №4: №75, №78, №79, №80, №83, всього 1930 кв.м., в будинку за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Чубінське, вул. Погрібняка, 14),
за участю представників сторін:
від позивача: - Цихмейструк О.В. –представник (довіреність від 20.06.2006 року,
від відповідача: Ткачик Т.А. – представник (довіреність №551 від 13.07.2006 року),
ВСТАНОВИВ:
22.06.2006 року ТзОВ «Експоінвест»звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою (вх.№5881) до ТзОВ «Агробудпереробка ЛТД»про зобов’язання виконати обов’язки за інвестиційним договором №3 на будівництво житлового будинку за адресою: Київська область, с.Чубинське, вул. Погрібняка, 14 від 29.08.2005 року, а саме: передати ТзОВ «Експоінвест»майнові права на квартири в секції №1: №1, №4, №11, №16, всього 259,95 кв. м. на суму 480907 грн. 50 коп. в будинку за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Чубінське, вул. Погрібняка, 14 (том 1 , арк. справи 2-4).
Водночас, 22.06.2006 року до місцевого господарського суду надійшла позовна заява ТзОВ «Експоінвест»до ТзОВ «Агробудпереробка ЛТД»про зобов’язання виконати обов’язки за інвестиційним договором №4 на будівництво житлового будинку за адресою: Київська область, с.Чубинське, вул.Погрібняка, б.14 від 30.08.2005 року, а саме: передати ТзОВ «Експоінвест»майнові права на квартири в секції №1: №10, №12, №13, №14, №15, №17, №18, №19, №20; в секції №2: №21, №22, №26, №30, №32, №33, №34, №36, №37, №38; в секції №3: №41, №42, №46, №49; в секції №4: №75, №78, №79, №80, №83, всього 1930 кв.м., в будинку за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Чубінське, вул. Погрібняка, б.14. Позовні вимоги було мотивовано невиконанням відповідачем умов інвестиційних договорів №3 від 29.08.2005 року та №4 від 30.08.2005 року, щодо передачі майнових прав на квартири (том 1, арк. справи 65-67).
Місцевим господарським судом подані позовні заяви об’єднано та розглянуто в одному провадженні у справі №264/265/12-06.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.07.2006 року у справі №264-265/12-06 позов задоволено частково, зобов’язано відповідача виконати обов’язки за інвестиційними договорами на будівництво житлового будинку №3 від 29.08.2005 року та №4 від 30.08.2005 року, а саме: передати протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили, позивачу майнові права на квартири площею 262,29 кв.м. на суму 485236 грн. 50 коп. та 1930 кв.м.в на суму 3570000 грн. 00 коп. в будинку за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Чубинське, вул.Погрібняка, б.14. Водночас, стягнуто з відповідача на користь позивача 170 грн. 00 коп. –в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 118 грн. 00 коп. –витрат по сплаті державного мита за розгляд справи судом. Рішення місцевим господарським судом мотивовано, зокрема, порушенням відповідачем прав позивача у зв’язку з невиконанням договірних зобов’язань (том 1, арк. справи 136-139).
Не погоджуючись з прийнятим Господарським судом Київської області рішенням від 11.07.2006 року у справі №264-265/12-06, ТзОВ «Агробудпереробка ЛТД» було подано до апеляційного господарського суду (через місцевий господарський суд) апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати спірне судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги скаржник обґрунтував порушенням судом першої інстанції норм процесуального, матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.2006 року апеляційна скарга скаржника була прийнята до провадження та призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні 10.10.2006 року за участю представників сторін. .
У судовому засіданні, яке відбулось 10.10.2006 року представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд апеляційної інстанції спірне судове рішення скасувати, прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів, зазначених у апеляційній скарзі. Зокрема, представник скаржника вказувала на те, що, п.п.1.5 Інвестиційних договорів передбачено, що інвестор отримує у свою власність житлову площу: конкретну кількість квартир, які будуються для інвестора, розмір їх площ, нумерацію та етажність визначається додатковою угодою сторін. При цьому п.6.6. вказаних договорів передбачено, що вказані Договори мають 7 додатків, які є його невід’ємною частиною. Однак, сторонами не було підписано ні додаткових угод, ні Додатків до інвестиційних договорів, що на думку представника скаржника, свідчить про те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов інвестиційних договорів. Водночас, представник скаржника наголошувала на тому, що сторонами у інвестиційних договорах №3 від 29.08.2005 року та №4 від 30.08.2005 року істотні умови, передбачені вимогами ст.ст. 1130-1143 ЦК України, не було узгоджено.
Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила суд апеляційної інстанції спірне судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника –без задоволення, обгрунтовуючи це доводами наведеними у Відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, представник позивача наголошувала на тому, що спірне рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. При цьому, представник позивача вказувала на те, що обов’язкові істотні умови, відсутність яких може привести до визнання договору неукладеним, Законом України «Про інвестиційну діяльність»не визначені. Водночас, представник позивача зазначила, що факт укладення додаткових угод після здійснення інвестування підтверджується наданими до матеріалів справи документами, а саме: додатковою угодою №1 (акту) від 01.09.2006 року до інвестиційного договору №3 від 29.08.2006 року та аналогічними додатковими угодами, наданих інвесторами –учасниками спільної діяльності, а додатки до договорів, визначені п.6.6 інвестиційних договорів не є істотними умовами договорів.
У судовому засіданні, яке відбулось 10.10.2006 року, за згодою представників сторін, колегією суддів апеляційного господарського суду було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення апеляційної інстанції.
Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками судового процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів апеляційного господарського суду виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2005 року між ТзОВ «Агробудпереробка ЛТД»та ТзОВ «Експоінвест»було укладено Інвестиційний договір №3 на будівництво житлового будинку за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Чубинське, вул.Погрібняка, 14, згідно з умовами якого (п.п.1.1-1.7), відповідач здійснює будівництво житлового будинку за вищевказаною адресою, а позивач здійснює фінансування будівництва квартир в сумі 1665000 грн. 00 коп., що відповідає загальній площі 900 кв. м, та за рахунок внесених інвестицій отримує у власність відповідну житлову площу. Технічна характеристика квартир мала бути наведена у додатку №1, який, як встановлено судом апеляційної інстанції сторонами не укладався. Згідно п.1.5 позивач (в тексті Інвестиційного договору –Інвестор) мав отримати у власність житлову площу, тобто конкретну кількість квартир, які будуються. Розмір площ таких квартир, їх нумерація та етажність мали також були визначені додатковою угодою сторін, яка (як встановлено під час апеляційного провадження) також не була укладена. Предметом Інвестиційного Договору також передбачено, що протягом 10 днів після закінчення будівництва об’єкту і здачі його в експлуатацію відповідач (в тексті Інвестиційного договору – Замовник) зобов’язується передати інвестору у власність житло, визначене Інвестиційним договором, з наданням усіх необхідних документів (том 1, арк. справи 5-8).
30.08.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений Інвестиційний договір №4 на будівництво житлового будинку за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Чубинське, вул.Погрібняка, 14. Згідно умов Інвестиційного договору №4 (п.п.1.1-1.7) відповідач здійснює будівництво житлового будинку за вищевказаною адресою та здає об’єкт державній комісії. Об’єктом інвестування є будівництво квартир загальною площею 1930 кв.м.
Як і в Інвестиційному договорі №3, технічна характеристика квартир мала бути наведена у додатку №1, який, як встановлено судом апеляційної інстанції, сторонами не укладався. Позивач (в тексті Інвестиційного договору –Інвестор) мав отримати у власність житлову площу –конкретну кількість квартир, яка також, всуперея п.1.5. Інвестиційного договору №4 не була узгоджена сторонами будь-яким чином (документом). Предметом Інвестиційного договору №4 також передбачено, зобов’язання відповідача (в тексті Інвестиційного договору –Замовник) протягом 10 днів після закінчення будівництва об’єкту і здачі його в експлуатацію передати інвестору у власність житло, визначене цим договором, з наданням усіх необхідних документів (том 1, арк. справи 21-24).
Відповідно до п.4.1.12 Інвестиційних договорів №3 та №4 відповідач зобов'язався щомісяця на отримані кошти надавати інвестору довідку про їх використання та на кожну інвестицію передавати акт прийому-передачі майнових прав на профінансовану площу квартир, вбудованих приміщень, паркингів, при цьому зміст майнових прав не був обумовлений.
Матеріали справи містять Акт №1 від 1 вересня 2005 року "Додаткова угода до інвестиційного договору №3 від 29.08.2005 р. про передачу майнових прав на проінвестовану площу", яким визначено, що позивачу передані 11 (одинадцять) квартир загальною площею 637,71 кв.м.
Однак, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, оформлення та видача будь-яких документів, які підтверджують право власності на квартири можливе тільки після здійснення інвестором всіх остаточних розрахунків та після введення об'єкта в експлуатацію. Крім того, оскільки Інвестиційним договором передбачена передача у власність житла, невідомо як саме повинна здійснюватися передача майнових прав та що під цими правами розуміють сторони.
Об'єктом інвестування відповідно до ст.2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»є квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце, тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.
Відповідач не міг передати квартири позивачу, оскільки їх не існувало як об'єктів цивільного обігу, а такий акт не може мати юридичної сили, оскільки акт приймання-передачі і додаток (доповнення) до договору є різними документами, які мають різний юридичний статус та породжують різні юридичні наслідки після їх підписання. Акт є первинним документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції, а додаток, є елементом договору і встановлює для сторін цивільні права та обов'язки. Відповідно до змісту наданого позивачем Акта він є первинним бухгалтерським документом, який містить всі необхідні реквізити, передбачені законодавством, відповідно, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, цей Акт не є додатком до договору, а тому не доповнює та не конкретизує умови договору.
При цьому, апеляційним господарським судом також встановлено, що згідно ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Позивачем у якості доказів своєї позиції надані суду акти приймання-передачі квартир, підписані ним з іншими інвесторами - юридичними особами, акти розподілу квартир, листування з іншими особами, які не мають відношення до укладених сторонами інвестиційних договорів. Ці документи ніяким чином не можуть створювати будь-яких зобов’язань для відповідача, не були узгоджені з відповідачем та складалися без його участі. Судом першої інстанції вказані документи помилково були враховані при вирішенні справи у якості належних доказів при вирішенні справи. Відповідно до статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а отже вказані документи не можуть бути враховані у якості доказів при вирішенні справи.
Предмет договорів (характеристика квартир) повинен був бути узгоджений безпосередньо у інвестиційних договорах між позивачем та відповідачем, а тому інші документи, особливо ті, що були підписані будь-якими іншими особами, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, не можливо вважати належними доказами у цій справі. Обставина щодо укладання позивачем з іншими особами договорів про сумісну діяльність та проведення розподілу квартир, не є підтвердженням наявності цивільно-правових зобов'язань відповідача перед позивачем за Інвестиційними договорами №3 від 29.08.2005 року та №4 від 30.08.2005 року.
З наданих документів немає також можливості встановити, які саме права позивача були порушені відсутністю актів та поновлюються з їх підписанням, оскільки пунктом 1.7 Інвестиційних договорів визначено, що після закінчення будівництва і здачі його в експлуатацію у власність замовника передається "житло". Оскільки суду не надано будь-яких документів, які б підтверджували закінчення будівництва та здачу об’єкта в експлуатацію, права позивача взагалі не були порушені, оскільки термін виконання зобов’язань не сплинув.
Виходячи з цього, колегії суддів апеляційного господарського суду, дійшла до висновку щодо помилковості рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач взагалі не мав зобов’язання передавати будь-які майнові права інвестору, крім того неможливо визначити, яким саме чином мала б відбуватися така передача.
Таким чином судом першої інстанції помилково зроблений висновок про необхідність зобов'язати відповідача примусово виконати обов'язки за Інвестиційними договорами в натурі.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Предметом позову, що заявлений позивачем, є зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за Договорами та передати йому майнові права у вигляді конкретних квартир, але зобов'язання щодо передачі майнових прав згідно до умов Інвестиційних договорів на відповідача не покладалися.
З вищенаведеного судовою колегією зроблений висновок щодо недосягнення сторонами Інвестиційних договорів згоди про предмет договору взагалі, оскільки текст вказаних вище договорів не містить конкретно визначеного майна, яке повинно бути передано інвестору, а відповідні документи, передбачені Інвестиційними договорами та які б визначали та конкретизували предмет договору, сторонами не були укладені.
Крім того, пунктом 6.6. Інвестиційних договорів сторони встановили, що договори мають наступні додатки, які є їх невід’ємною частиною:
Додаток №1 - Технічні характеристики Об'єкту інвестування;
Додаток №2 - Лінійний графік виконання робіт по Об'єкту;
Додаток №3 - Плани поверхів;
Додаток №4 - Розподіл квартир та машино-місць між Забудовником та Інвестором;
Додаток №5 - Основні ТЕП будівництва;
Додаток №6 - Експлікація усіх типів квартир;
Додаток №7 - Ситуаційний план забудови».
На момент вирішення спору жодного з відповідних Додатків та будь-яких додаткових угод до Інвестиційних договорів стосовно об’єкту інвестування на виконання п.1.5 договорів сторонами не підписувались, що свідчить про те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договорів.
Загальні умови визнання цивільно-правового і господарсько-правового договорів укладеними наводяться і в ч.1 ст.638 ЦК України та ч.2 ст.180 ГК України. Із зазначених норм вбачається, що цивільно-правовий та господарсько-правовий договори можна вважати укладеними за наявності таких умов: сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; сторони договору мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі (належній формі); сторони господарсько-правового договору мають досягти такої згоди у передбаченому законом порядку. Отже, досягнення згоди з істот них умов договору є обов'язковим для визнання договору укладеним, адже це насам перед обумовлено самою юридичною природою поняття договору як взаємної домов леності сторін, спрямованої на встановлення, зміну та припинення цивільних прав і обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Відсутність згоди щодо істотних умов договору вказує на відсутність підстав вважати договір укладеним. Зокрема, у ГК України стосовно такого випадку прямо передбачено, що, коли сторони не досягнуть згоди стосовно істотних умов договору, такий договір вважається неукладеним, тобто таким, що не відбувся (ч.8 ст.181 ГК України).
Частиною 1 ст.509 ЦК України та ч.1 ст.175 ГК України передбачено, що боржник повинен вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, отже зобов’язання повинні бути чітко викладені, тобто мати істотні умови, через які сторони конкретизують свої права та обов'язки.
Частиною 1 ст.638 ЦК України та ч.2,3 ст.180 ГК України визначені істотні умови, які обов'язково слід погоджувати при укладенні кожного цивільно-правового або господарсько-правового договору. Частиною 3 статті 180 ГК України прямо передбачається обов’язок сторін господарсько-правового договору в будь-якому разі погоджувати предмет, ціну та строк дії договору. Однією з найважливіших серед істотних умов договору є умова про предмет договору. За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договір як домовленість сторін завжди спрямовується на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків. Тому сторони обов'язково повинні узгодити ті об'єкти, стосовно яких встановлюватимуться, змінюватимуться та припинятимуться їх цивільні права та обов'язки сторін, які повинні бути чітко визначенні і конкретизовані, щоб його сторони мали реальну можливість реалізувати свої права та виконати обов'язки стосовно матеріальних та нематеріальних благ, з приводу яких вони власне і вступають у правові відносини.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що істотними умовами є саме такі умови, без яких договір є настільки неконкретизованим, що кожна із сторін не зможе чітко визначити, які саме дії вона має здійснити і що вправі вимагати від іншої сторони.
Правовий наслідок неузгодження сторонами істотних умов договору полягає у відсутності такого договору. Зокрема, норми ст.638 ЦК України, ч.2 ст.180 ГК України та судова практика їх застосування свідчать, що договір, в якому відсутні всі узгоджені сторонами істотні умови, вважається неукладеним, а сторони такого договору не можуть мати права та обов'язки, що випливають з останнього. Встановлення відсутності факту укладення договору внаслідок непогодження сторонами всіх істотних умов підтверджує обставини, на яких ґрунтуються докази відповідача.
Частиною 8 ст.181 ГК України передбачено, що у разі коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господар ського договору, такий договір вважається неукладеним.
Статті 1130-1143 ЦК України визначають такі істотні умови договору про спільну діяльність: розмір та порядок внесення вкладів учасників; обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків; правовий статус виділеного для спільної діяльності майна; порядок ведення спільних прав учасників; порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників; порядок розподілу результатів сумісної діяльності та ін.
Укладаючи договір про сумісну діяльність, сторони визначають обов'язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією тощо. Відповідно до статті 432 Цивільного кодексу України усі ці внески набувають статусу не спільної сумісної, а спільної їх власності з визначенням часток (долі).
Сумісна діяльність може також здійснюватися шляхом інвестування відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність». Частиною 2 статті 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»передбачено, що інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців. Крім того, оскільки нерухоме майно ще не було створено, права власності на спірні приміщення відповідач не мав. Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені Законом України «Про інвестиційну діяльність», відповідно до статті 1 якого, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Наведене вище дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку про те, що зазначені Інвестиційні договори не були укладені належним чином, оскільки, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договорів. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, а відповідні договори не мають істотних умов. Отже, відповідно до ст.14 ЦК України, відповідач не може бути примушений до дій, вчинення яких не є обов'язковим для нього.
Суд першої інстанції не достатньо дослідив наявні в матеріалах справи документи, а також не звернув увагу на недостатність доказів, які б свідчили про досягнення сторонами спору згоди щодо всіх істотних умов вказаних Інвестиційних договорів.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що на виконання умов п.2.1 Інвестиційного договору №3 від 29.08.2005 року позивач здійснив інвестування в обумовленому обсязі в розмірі 1665000 грн. 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням №100 від 01.09.2005 року. На виконання умов п.2.1 Інвестиційного договору №4 від 15.03.2006 року, позивач здійснив інвестування в обумовленому обсязі в розмірі 3570000 грн. 00 коп., що підтверджено платіжними дорученням №90 від 31.08.2005 року на загальну суму 1700000 грн. 00 коп. та №99 від 01.09.2005 року на суму 1870500 грн. 00 коп.
Вимогами ст.1212 ЦК України регламентовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути його. Тобто, позивач може звернутися з позовом до свого контрагента про повернення майна, посилаючись на зазначену статтю.
Враховуючи наведене вище, керуючись, ст.ст.32,33,34,36,43,44,47,49,92,99,101, 103,104,105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Агробудпереробка ЛТД»на рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2006 року у справі №264-265/12-06 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2006 року у справі №264-265/12-06 скасувати.
Прийняти нове рішення по справі №264-265/12-06, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Експоінвест»відмовити повністю.
3. Стягнути з ТзОВ «Експоінвест»(01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького/Івана Франка, 31/27, поточний рахунок №26000000687801 в АКБ «Київ», м. Київ, МФО 322498, код ЄДРПОУ 33240473) на користь ТзОВ «Агробудпереробка ЛТД»(08320, Київська область, Бориспільський район, с.Мала Олександрівка, вул.Ю.Гагаріна, 14-а, поточний рахунок №26003900080801 в філії «Відрядне»АКБ «Київ», м. Київ, МФО 380463, код ЄДРПОУ 20574157) 42 грн. 50 коп. –за розгляд справи апеляційним господарським судом.
4. Доручити Господарському суду Київської області на виконання цієї постанови видати наказ.
5. Копію цієї постанови суду надіслати учасникам судового провадження.
6. Матеріали справи №264-265/12-06 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий Поліщук В.Ю.
Судді
Агрикова О.В.
Мостова Г. І.