КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
19.10.06 р. № 170/11-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Федоров М. О.
Судді
Міщенко П. К.
Рудченко С.Г.
при секретарі судового засідання Огієнко В.О.
за участю представників сторін –згідно протоколу судового засідання від 19.10.2006р. (в матеріалах справи)
розглянувши апеляційну скаргу ППКП «Запоріжбудсервіс», м. Енергодар-3, Запорізька область на рішення господарського суду Київської області від 09.08.2006 року
у справі № 170/11-06 (гол. Судді Мальована Л.Я., судді Шевчук С.Р., Кошик А.Ю..)
за позовом Арбітражного керуючого Лугового Олексія Володимировича,
м. Київ
до Приватного промислово-комерційного підприємства
«Запоріжбудсервіс», м. Енергодар
Про стягнення 13175,86 грн.
ВСТАНОВИВ:
В червні 2006р. Арбітражний керуючий Луговий Олексій Володимирович (далі по тексту –позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Приватного промислово-комерційного підприємства «Запоріжбудсервіс»про стягнення коштів в розмірі 13 175,86 грн., призначених для додаткової винагороди.
Рішенням господарського суду Київської області від 09.08.2006року по справі № 170/11-06 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Київської області, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
В порядку ст.98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 10.03.2006 р. на підставі апеляційної скарги ППКП «Запоріжбудсервіс»порушено апеляційне провадження у справі №170/11-06. Розгляд справи призначено на 19.10.2006р.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст.43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (Роз‘яснення ВАСУ від 10.12.96р. №02-5/422 «Про судове рішення»).
Як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як свідчать матеріали справи, 17 липня 2003 року були проведені загальні збори кредиторів ВАТ «Росава»(а.с.11-12).
З протоколу № 1 від 17.07.2003р. зборів кредиторів ВАТ «Росава» по спарві про банкрутство № 60/14б-02 вбачається, що одним із питань, яке розглядалось в порядку денному - було питання щодо встановлення розміру та порядку оплати послуг, додаткової винагороди, відшкодування витрат арбітражного керуючого та залучених ним для виконання своїх повноважень спеціалістів та спеціальних організацій, укладання договору з арбітражного керування. На зборах кредиторів було вирішено встановити додаткову винагороду арбітражному керуючому в розмірі 5 (п'яти) відсотків від суми задоволених боржником (банкрутом) вимог кредиторів. Додаткова винагорода сплачується в такому порядку та у строки: з суми грошових коштів, що призначені для задоволення вимог кредиторів утримується сума відсотків у розмірі 5 (п'яти) та перераховується на розрахунковий рахунок арбітражного керуючого одночасно з перерахуванням на рахунки кредиторів суми, що залишилась після утримання, про що свідчить протокол № 1 від 17.07.2003 р. Зазначені збори не суперечили чинному законодавству, та відповідали вимогам ст. 16 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою суду від 01.10.2003 р. по справі №60/146-02 було затверджено додаткову винагороду арбітражному керуючому в розмірі 5 % від суми задоволених боржником (банкрутом) вимог кредиторів. Зазначена ухвала не була оскаржена ні в апеляційному, ні в касаційному порядку, ні одним із кредиторів і є чинною на день розгляду справи (а.с.14).
На виконання рішення зборів кредиторів від 07.11.2003 р. між арбітражним керуючим Луговим О.В. та кредиторами ВАТ „Росава" був укладений договір з арбітражного керування. Відповідно до п. 2.4.2.5 договору встановлена додаткова винагорода в розмірі 5 % від суми задоволених боржником вимог кредиторів, яка сплачується за наступним порядком та у строки: з суми грошових коштів, що призначені для задоволення вимог кредиторів, утримується сума коштів у розмірі 5 % та перераховується на розрахунковий рахунок арбітражного керуючого одночасно з перерахуванням на рахунки кредиторів суми, що залишилися після утримання (а.с.15).
З матеріалів справи вбачається, що повторно загальні збори кредиторів арбітражним керуючим Луговим О.В. проведені не були і на засіданнях комітету кредиторів більше не розглядалось питання щодо виплати додаткової винагороди з іншим розміром відсотків та з іншим порядком сплати, відповідно протокол № 1 від 17.07.2003 р. є чинним.
Ухвалою суду від 10-17.12.2003 р. відкрита процедура санації ВАТ «Росава», повноваження органів управління передано керуючому санацією Луговому О.В. (а.с.16). Керуючим санацією було відкрито спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами. Відповідно до плану санації, п. 2.4, 2.5 договору з арбітражного керування, боржником було перераховано із відкритого розрахункового рахунку, суму коштів в розмірі конкурсної кредиторської вимоги на розрахунковий рахунок кредитора. При перерахуванні зазначених коштів помилково не було утримано і не перераховано на розрахунковий рахунок (арбітражного керуючого) керуючого санацією Лугового О.В. суму в розмірі 5 % від задоволеної кредиторської вимоги, а саме –13175,86грн. Тобто, згідно умов договору з арбітражного керування, суму коштів в розмірі 13175,86грн. необхідно було перерахувати на розрахунковий рахунок керуючого санацією, а не ППКП «Запоріжбудсервіс», що підтверджується копіями платіжних доручень № 4 від 18.02.2005р. та № 17 від 30.12.2004р.
Із викладеного вбачається, що керуючим санацією в повному обсязі виконано умови договору з арбітражного керування від 07.11.2003 р., укладеного з кредиторами.
Відповідно до матеріалів справи, на адресу відповідача було надіслано листи від 24.03.2005р. та 19.04.2005р. щодо повернення коштів в розмірі 5% - 13175,86 грн. підписані виконавчим директором ВАТ «Росава»(а.с.18-19).
В матеріалах справ не вбачається доказів того, що відповідачем перераховано кошти або надано відповідь на зазначені листи.
П. 4 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до п. 13 ст. 31 вищезазначеного Закону, кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідно ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області по справі №170/11-06 від 09.08.2006р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу ППКП «Запоріжбудсервіс», м. Енергодар-3, Запорізька область на рішення господарського суду Київської області від 09.08.2006 року по справі №170/11-06 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 09.08.2006 року по справі №170/11-06 залишити без змін.
3. Матеріали справи №170/11-06 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий Федоров М. О.
Судді
Міщенко П. К.
Рудченко С.Г.