КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-14962/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1М
У Х В А Л А
Іменем України
"08" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі за його позовом до державного підприємства «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва»про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій у розмірі 1623,31 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2010 позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що мотивами оскаржуваної ухвали стали вимоги п. 7 ч. 3 ст. 108 КАС України, згідно з якими позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, передбаченого частиною третьою статті 99 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до абзацу 4 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
В свою чергу, відповідно до абз. 2 п. 1.3. «Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2004 року за № 81/8680, з урахуванням строків позовної давності страхувальник (банк, організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій) має право оскаржити в суді вимогу Пенсійного фонду про сплату недоїмки, рішення про нарахування пені та накладення штрафу у будь-який момент після отримання відповідної вимоги про сплату недоїмки або рішення.
При цьому, згідно до ч. 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Отже, враховуючи, що повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за серпень 2010 року та за вересень 2010 року були отримані відповідачем 28.09.2010, то ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва»до 29.10.2010 мало право на оскарження рішення УПФ України у Святошинському районі м. Києва, на підставі якого останній звернувся із позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій у розмірі 1623,31 грн.
При цьому, УПФ України у Святошинському районі м. Києва звернулось із даним позовом вже 21.10.2010 (який був складений ще 14.10.2010), тобто до закінчення строків для звернення ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва»до адміністративного суду про оскарження рішення, яким УПФ України у Святошинському районі м. Києва визначело заборгованість по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій у розмірі 1623,31 грн.
Отже, судом першої інстанції вірно було повернуто передчасно подану позовну заяву на підставі п. 7 ч. 3 ст. 108 КАС України.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду –без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва з залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2010 –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 14.02.2011.